Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №335/7041/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7041/26 2/335/3637/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулось до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 285137 від 26.06.2025 у розмірі 6 908,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.06.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 285137 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

За умовами кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 5 000,00 грн; Дата надання кредиту: 26.06.2025; Строк кредиту : 90 днів; Валюта кредиту: UAH; Відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 6 908,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1 908,00 грн.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 285137 від 26.06.2025 у розмірі 6 908,00 грн., що спонукало ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернутися до суду із вказаним позовом, який за викладених обставин просить задовольнити.

Ухвалою судді від 26.06.2026 позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Брадарською Н.В. подано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами (первинними бухгалтерськими документами) ані факту видачі кредиту первісним кредитором, ані бази для нарахування заявленої заборгованості. При цьому, виписка складена самим позивачем (новим кредитором), не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати належним доказом існування боргу. Оскільки позивач не надав детального розрахунку по днях, неможливо встановити, чи не продовжував він незаконно нараховувати відсотки за процентною ставкою після закінчення строку кредитування (після 23.09.2025). Враховуючи відсутність належного розрахунку, вимоги щодо стягнення 1 908,00 грн. є недоведеними, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Крім того, вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним та не відповідає критеріям реальності та розумності, і є спробою позивача збагатитися за рахунок відповідача у справі, яка є малозначною та типовою.

07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» Пархомчуком С.В. подано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Разом з тим, на виконання пункту 1.5. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації, що підтверджується листом ТОВ «ПРОФІТГІД» з якого вбачається, що 26.06.2025 о 10:10 було проведено транзакцію на суму 5 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .

Крім того, згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 5 000,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 5 000,00 грн * 0,72 % = 36,00 грн на день. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором заборгованість була нарахована за 53 календарних днів. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 36,00 грн * 53 днів = 1 908,00 грн. При цьому, заборгованість була нарахована не позивачем, а первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Крім того, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, вважає, що заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

10.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Брадарською Н.В. подано заперечення відповідно до яких, відповідач вважає доводи, викладені у відповіді на відзив такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. Представник відповідачки вважає, що позивач не надав суду первинного документа бухгалтерського обліку, який би фіксував факт вибуття грошових коштів у розмірі 5 000 грн. з власності ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та їх надходження у власність відповідача. При цьому, надані позивачем виписка та довідка не відповідають критеріям належності та допустимості доказів у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України. Представником відповідача у відзиві зазначалось, що заявлена сума відсотків не підтверджена детальним розрахунком, який має бути поданий у вигляді деталізованої таблиці, де вказано рух коштів за кожний день дії договору, сума залишку тіла кредиту, ставка за кожен конкретний день, сума нарахованих відсотків за день, а також відомості про часткові погашення. Оскільки позивач не надав розгорнутого банківського розрахунку заборгованості, неможливо перевірити, за які саме дати здійснено нарахування 1908,00 грн. Відповідно, вимога про стягнення відсотків є недоведеною. Крім того, заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн. не є співмірними з ціною позову (6 908,00 грн). Справа має типовий характер і не є складною. Враховуючи викладене, представник просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» Пархомчуком С.В. подано заяву про розподіл/ відшкодування/ компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якої представник просив суд витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

19.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Брадарською Н.В. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просила суд відхилити у повному обсязі вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15 500,00 грн, або суттєво зменшити їх розмір до співмірної та розумної суми, яка відповідає фактичній складності типової справи.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у відповіді на відзив представник позивача просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, разом з тим в матеріалах справи міститься заява від 02.07.2026, відповідно до якої представник відповідачки просив суд розгляд справи провести за відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

21.09.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 25.09.2026.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 26.06.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 285137.

Згідно з п.8.7 кредитного договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.

Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. на 90 днів зі сплатою відсотків в розрахунку 0,72% на день, 262,8% річних, з комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25% від суми кредиту.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 3080320327.

Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію, клієнта ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 285137 від 26.06.2025, була ідентифікована ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, номер платіжної інструкції - A1016955B446232CLY285137T2527851, платник - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», дата та час здійснення переказу - 26.06.2025 10:10 год., сума переказу – 5000 грн. 00 коп., номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_1 емітент платіжної картки отримувача - PRIVAT BANK, призначення переказу: «Видача кредита # НОМЕР_3 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», крім того відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачці не належить.

Тому заперечення представника відповідача в цій частині є необгрунтованими та не спростовані доказами.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у своїй постанові від 01.07.2024 року у справі № 638/161/22 (провадження №61-4022 св 24), без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідачки, які стосуються підписання кредитного договору.

У свою чергу, матеріали справи не містять і відповідачкою суду не надано доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, місце проживання, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів), були використані неправомірно для укладення електронного договору від її імені, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Відповідачкою також не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

У Витязі з Реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , у розмірі 6 908,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1 908,00 грн.

Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором № 285137 від 26.06.2025 згідно з якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачці кредит.

Разом з тим, договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Укладені договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача, позивачем надано виписку з особового рахунка за кредитним договором № 285137 від 26.06.2025, з якої вбачається, що станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки становить 6 908,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1 908,00 грн.

Виписка з особового рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постанові КЦС ВС від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц були сформульовані правові висновки про те, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що надана позивачем виписка не може бути прийнята судом як безспірний доказ наявної заборгованості за кредитним договором, оскільки зазначений документ є внутрішнім інформаційним документом підприємства, що відображає лише односторонній розрахунок суми заборгованості, здійснений позивачем. Ця виписка не підтверджена первинними фінансовими документами емітента платіжної картки або обслуговуючого банку первісного кредитора, що позбавляє її статусу належного доказу факту передачі коштів.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторони.

Позивачем не надані докази існування заборгованості відповідача перед кредитодавцем ТОВ «ФК «Клай Інвест» за кредитним договором, у тому числі, механізму нарахування заборгованості, сплати/несплати відповідачем заборгованості (виписка по особовому рахунку, деталізований розрахунок нарахування заборгованості, тощо). Вказана обставина позбавила суд можливості перевірити правомірність нарахування кредитодавцем та відповідачем як новим кредитором заборгованості за Кредитним договором.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у позові необхідно відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко