Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №641/5389/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/413/2026 Справа № 641/5389/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати за період з 01.09.2019 по 30.06.2025 у сумі 122619,53 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 25056,41 грн, судові витрати в сумі 1606,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.12.2014 Комінтернівським районним судом м. Харкова було прийнято заочне рішення у справі №641/8029/14-ц про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на загальну суму 143258 грн. 50 коп. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова набрало законної сили 16.12.2014. У зв`язку з невиконанням рішення позивач звернулася з заявою до державної виконавчої служби. Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 04.02.2015 було відкрито виконавче провадження №46422458 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 143258 грн. 50 коп. згідно з виконавчим листом від 26.01.2015 №641/8029/14-ц. Вказане виконавче провадження завершено 27.06.2016. Згідно з інформацією про виконавче провадження з ЄДР ВП причиною завершення провадження є відсутність у боржника майна. На цей час судове рішення не втратило законної сили. Рішення боржником не виконано зовсім, кошти позивачу не виплачено.

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 01.09.2019 до 30.06.2025, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Період прострочення грошового зобов`язання 2130 днів: 122 619,53 (інфляційне збільшення)+ 25 056,41 (штрафні санкції) = 147675,94 грн. Прострочення грошового зобов`язання було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості 3% річних у розмірі 25 056,41 грн та інфляційних збитків у розмірі 122 619,53 грн, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

08.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає. Представник зазначає, що позовна заява подана на підставі заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 по справі №641/8029/14-ц, яким було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: матеріальну шкоду в розмірі 140850,00 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1408,50 грн., а всього 143258 грн. 50 коп. Про існування вказаного заочного рішення відповідачу стало відомо в липні 2025 року. Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 10.07.2025 за провадженням №2-п/641/69/2025 по справі №641/8029/14-ц заяву представника відповідача – адвоката Лаленкова С.М. про перегляд заочного рішення прийнято до провадження судді Слобідського районного суду міста Харкова Богдан М.В. На той час рішення по зазначеній заяві не було прийнято. Відповідач ОСОБА_2 не визнає позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки, як убачається із заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 по справі №641/8029/14-ц як доказ, яким підтверджено вартість матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, позивачкою було надано експертний висновок невідомого закладу. Вважав необхідним та просив суд зупинити провадження по даній справі до прийняття рішення Слобідським районним судом міста Харкова у справі за заявою представника відповідача про перегляд заочного рішення.

13.10.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона заперечує проти зупинення провадження у справі, оскільки чинність судового рішення 2014 року не припинена, а сам факт подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення не створює жодних правових наслідків, крім того, жодного судового рішення про його скасування не існує.

Ухвалою суду від 11.03.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі відмовлено.

06.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшла заява, в якій представник просив зупинити провадження по цивільній справі №641/5389/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 641/8029/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дану заяву просив розглянути за його відсутності. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Лаленкова С.М. на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Отже, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у цивільній справі №641/8029/14-ц на даний час не має законної сили та не може слугувати підставою для цього позову і дана справа має бути зупинена до набрання законної сили вказаним рішенням після прийняття судового рішення Харківським апеляційним судом.

Ухвалою суду від 07.04.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Лаленкова С.М. про зупинення провадження у справі №641/5389/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі №641/5389/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №641/8029/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди після перегляду Харківським апеляційним судом.

19.06.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що на цей час відпали обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі. Зазначає, що постановою Харківського апеляційного суду від 16.06.2026 у справі №641/8029/14-ц завершено апеляційний перегляд. Заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.12.2014 набрало законної сили 16.06.2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 поновлено провадження у справі.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07.04.2026 провадження у справі зупинене до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №641/8029/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди після перегляду Харківським апеляційним судом.

Ухвалою суду від 22.06.2026 поновлено провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явилась, через систему «Електронний суд» надіслала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу без її участі.

До початку судового засідання, яке було призначено на 29.09.2026 о 10:00 год, від представника відповідача – адвоката Лаленкова С.М. надійшла заява, в якій представник просив розглянути цивільну справу за його відсутністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року у цивільній справі №641/8029/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 140850,00 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1408,50 грн., а всього 143258 (сто сорок три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 50 коп.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова набрало законної сили 16.12.2014.

Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (на час відкриття виконавчого провадження Комінтернівський ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області) 04.02.2015 було відкрито виконавче провадження №46422458 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 143258 грн. 50 коп. згідно з виконавчим листом від 26.01.2015 №641/8029/14-ц. Вказане виконавче провадження завершено 27.04.2016. Згідно з інформацією про виконавче провадження з ЄДР ВП причиною завершення провадження є відсутність у боржника майна (а.с.16-17).

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі №641/8029/14-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — адвоката Лаленкова Сергія Михайловича залишено без задоволення, а заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року в оскаржуваній частині — без змін (а.с.104-108).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 143 258,50 грн, що, на думку позивачки, є порушенням грошового зобов`язання, у зв`язку з чим на суму заборгованості підлягають нарахуванню передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних.

Застосування норм права, оцінка доказів та мотиви ухваленого рішення

Предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 на підставі статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з невиконанням зобов`язання про сплату грошових коштів як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначеного заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року у справі №641/8029/14-ц, яким із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 140850,00 грн, моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1408,50 грн, а всього 143258,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи положення частини четвертої статті 263 ЦПК України, якими визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, відповідно до яких, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), а приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення грошової суми, яке боржником фактично не виконано, не припиняє грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Як встановлено судом, заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року у справі № 641/8029/14-ц із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 140850,00 грн, моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн та судовий збір у розмірі 1408,50 грн, а всього 143258,50 грн.

Заочне рішення набрало законної сили 16 грудня 2014 року.

На підставі цього рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 641/8029/14-ц, який пред`явлено до примусового виконання, і 04 лютого 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 46422458.

Матеріалами справи підтверджується, що у межах виконавчого провадження державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на примусове виконання судового рішення, зокрема накладався арешт на майно боржника, перевірялася наявність у нього грошових коштів, рахунків, транспортних засобів, іншого майна та доходів.

27 квітня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю здійснених заходів щодо розшуку такого майна.

Доказів фактичного виконання ОСОБА_2 заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року та сплати ОСОБА_1 присуджених цим рішенням грошових коштів матеріали справи не містять.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року в оскаржуваній частині - без змін.

Отже, судове рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів фактично не виконано, визначене цим рішенням грошове зобов`язання належним виконанням не припинилося, а тому у позивача виникло право на застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків прострочення його виконання.

Позивачем, з урахуванням принципу диспозитивності, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат проведено за період з 01.09.2019 по 30.06.2025, виходячи із суми невиконаного грошового зобов`язання.

Позивачем сума боргу розрахована за допомогою калькулятора на сайті: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, індекси інфляції взято з офіційного сайту Держстату України: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/cit.htm.

Згідно з розрахунком позивача за період прострочення тривалістю 2130 днів сума інфляційних втрат становить 122 619,53 грн, а сума 3% річних - 25 056,41 грн, що разом складає 147 675,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем наданий позивачем розрахунок не спростовано, іншого розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат суду не надано, доказів неправильності визначених позивачем сум матеріали справи не містять.

Судом були перевірені надані позивачем розрахунки і суд погоджується з ними та приймає їх як доказ.

Перевіряючи розрахунок трьох процентів річних, суд виходить із суми невиконаного грошового зобов`язання 143 258,50 грн та кількості днів прострочення у кожному календарному році з урахуванням його фактичної тривалості (365 або 366 днів): з 01.09.2019 по 31.12.2019 (122 дні) - 1 436,51 грн; за кожен із 2020–2024 років - по 4 297,76 грн; з 01.01.2025 по 30.06.2025 (181 день) - 2 131,22 грн, а всього за 2130 днів - 25 056,53 грн. Інфляційні втрати, обчислені шляхом множення суми боргу на сукупний індекс інфляції за період з вересня 2019 року по червень 2025 року включно (1,85593) з вирахуванням суми боргу, становлять 122 619,96 грн. Заявлені позивачем суми 25 056,41 грн та 122 619,53 грн не перевищують розрахованих судом, розбіжність у межах копійок зумовлена округленням, а тому суд у межах заявлених позовних вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) виходить із сум, визначених позивачем.

Щодо доводів представника відповідача про те, що розмір матеріальної шкоди у справі № 641/8029/14-ц було підтверджено експертним висновком невідомого закладу, суд зазначає, що заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2026 року. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, розмір присудженої заочним рішенням суми не підлягає переоцінці у цій справі, а зазначені доводи не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги, що рішення суду про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми 143258,50 грн фактично не виконано, грошове зобов`язання не припинено належним виконанням, наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідачем не спростований, іншого розрахунку суду не надано, а про застосування позовної давності відповідач не заявляв, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 122 619,53 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 25 056,41 грн., що разом складає 147 675,94 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею та фактично підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1476,76 грн, а також підтверджені судові витрати з надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 106,50 грн.

Керуючись ст. 509, 625 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274 -279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 1 вересня 2019 року по 30 червня 2025 року інфляційні втрати у сумі 122 619 (сто двадцять дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 53 коп. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 25 056 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят шість) грн 41 коп., а всього 147 675 (сто сорок сім тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 94 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1583,26 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят три) грн 26 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Я.Василенко