Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №641/1569/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2045/2026 Справа № 641/1569/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі судді Кожихової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кончи А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/1569/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) та трьох процентів річних за прострочення сплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

24.02.2026 представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Лиска П.О., звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 , відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 276 699 грн 31 коп пені (неустойки) та три проценти річних у розмірі 30 739 грн 85 коп за прострочення сплати аліментів, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач з 26 жовтня 2007 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина є особою з інвалідністю з дитинства, що, на переконання позивачки, зумовлює підвищену потребу у постійному матеріальному забезпеченні та належному виконанні відповідачем обов`язку з її утримання. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано, дитину залишено проживати з матір`ю. Представниик позивача зазначає, що після припинення шлюбу саме позивачка фактично здійснює щоденне утримання та догляд за сином, тоді як на відповідача покладено обов`язок брати участь у його матеріальному забезпеченні шляхом сплати аліментів. На примусовому виконанні в Основ`янсько-Слобідському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові перебуває виконавче провадження № 37111802, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4784/10, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини. Державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні є ОСОБА_5 . Посилається на те, що протягом тривалого часу відповідач належним чином покладеного на нього аліментного обов`язку не виконував, унаслідок чого утворилася значна заборгованість зі сплати аліментів. Наявність та розмір такої заборгованості, за твердженням представника позивача, підтверджуються розрахунками державного виконавця, складеними в межах виконавчого провадження № 37111802. Також зазначає, що поведінка відповідача стосовно виконання батьківських обов`язків була предметом судової оцінки у справі про позбавлення його батьківських прав. Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 644/9834/24 відповідача позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 . При цьому представник позивача наголошує, що позбавлення батьківських прав не звільняє відповідача від обов`язку щодо утримання дитини та сплати аліментів. Обґрунтовуючи наявність вини відповідача у виникненні заборгованості, зазначає, що у межах виконавчого провадження № 37111802 відповідач не повідомляв про існування об`єктивних та незалежних від його волі обставин, які унеможливлювали б своєчасну і повну сплату аліментів. Натомість, на думку представника позивача, відповідач є працездатною особою та мав фінансову можливість виконувати аліментні зобов`язання. Тривале існування заборгованості за період 2011–2026 років, за твердженням позивачки та її представника, свідчить про винну бездіяльність відповідача та неналежне виконання ним обов`язку з утримання дитини. Посилаючись на положення статей 180, 196 СК України, вказує, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше ста відсотків заборгованості. При визначенні розміру пені представник позивача посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2024 у справі № 761/893/23 та у постанові від 18.01.2023 у справі № 161/5211/22 щодо порядку її обчислення та зазначає, що аліментні платежі мають періодичний характер, тому пеня повинна розраховуватися окремо щодо кожного простроченого щомісячного платежу, виходячи із суми несплачених за відповідний місяць аліментів та кількості днів прострочення. Загальна сума пені визначається шляхом підсумовування пені, нарахованої за кожним простроченим щомісячним платежем, із дотриманням встановленого частиною першою статті 196 СК України обмеження її загального розміру За здійсненим представником позивача розрахунком розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить 276 699 грн 31 коп. Крім того, позивач вважає, що на суму простроченої заборгованості зі сплати аліментів підлягають нарахуванню три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. На обґрунтування цієї вимоги зазначає, що прострочення сплати присуджених аліментів є порушенням грошового зобов`язання, а передбачені статтею 625 ЦК України три проценти річних мають компенсаційний характер та є наслідком неправомірного користування боржником коштами, які мали бути своєчасно сплачені на утримання дитини. Відповідно до наданого представником позивача розрахунку за весь заявлений період прострочення розмір трьох процентів річних становить 30 739 грн 85 коп. Таким чином, посилаючись на тривале невиконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів, наявність заборгованості, розрахованої державним виконавцем, та відсутність, на думку сторони позивача, обставин, які б свідчили про відсутність вини відповідача у виникненні цієї заборгованості, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з 2010 року по лютий 2026 року неустойку (пеню) у розмірі 276 699 грн 31 коп. та три проценти річних у розмірі 30 739 грн 85 коп., а всього 307 439 грн 16 коп., а також покласти на відповідача судові витрати.

Виклад позиції відповідача.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву у строки, встановлені в ухвалі суду від 02.03.2026, не скористався. Ухвалою суду від 02.06.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про поновлення/продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та про витребування доказів відмовлено. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів з додатками до нього повернуто відповідачу без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 174 ЦПК України представнику відповідача надано можливість надати письмові пояснення, в яких останній зазначив, що стягнення аліментів з відповідача здійснювалося у межах двох виконавчих проваджень. За виконавчим листом № 2-4784/10 було відкрито виконавче провадження № 37111802, при цьому, за твердженням представника відповідача, значна частина аліментів стягувалася через Індустріально-Немишлянський відділ державної виконавчої служби. Водночас розрахунок заборгованості, покладений позивачем в основу вимог про стягнення пені, складений Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби та, на думку відповідача, не враховує у повному обсязі платежі, здійснені в іншому виконавчому провадженні. На підтвердження зазначеного представник відповідача послався на звіт ДП «Завод «Електроважмаш» від 30 серпня 2018 року № 245/1959 щодо здійснених із заробітної плати відповідача відрахувань та виплат, який, за його твердженням, підтверджує своєчасну сплату аліментів протягом відповідного періоду. Крім того, відповідачем надано квитанції про добровільну сплату аліментів за період з 21 жовтня 2016 року по 18 березня 2026 року на загальну суму 88 002 грн 47 коп. Представник відповідача вказує, що зазначені платежі не були належним чином враховані державним виконавцем під час визначення заборгованості. У зв`язку з цим сторона відповідача ставить під сумнів достовірність розміру заборгованості, на підставі якої позивачем здійснено розрахунок пені. Зазначає, зокрема, про розбіжності між наявними розрахунками державної виконавчої служби та розрахунком, використаним позивачем: за наданими відповідачем відомостями станом на січень 2020 року заборгованість становила 17 279 грн 83 коп., тоді як у документах, покладених в основу позову, наведені інші суми заборгованості. На думку відповідача, без встановлення фактичного розміру заборгованості з урахуванням усіх здійснених платежів неможливо достовірно визначити і розмір пені. Щодо вимоги про стягнення неустойки представник відповідача також посилається на необхідність встановлення вини платника аліментів у виникненні заборгованості та зазначає, що відповідач здійснював платежі як шляхом утримання коштів із заробітної плати, так і добровільно. Крім того, вважає, що поданий позивачем розрахунок пені не дає можливості перевірити правильність її нарахування окремо за кожним простроченим щомісячним платежем та дотримання обмеження щодо граничного розміру пені. Заперечуючи проти стягнення трьох процентів річних у сумі 30 739 грн 85 коп., представник відповідача посилається на недоведеність розміру заборгованості, періоду її існування та неврахування здійснених відповідачем платежів, у зв`язку з чим вважає поданий позивачем розрахунок трьох процентів річних недостовірним. З огляду на наведене представник відповідача вважає, що позивачем не надано належних і достатніх доказів фактичного розміру заборгованості зі сплати аліментів, правильності розрахунків пені та трьох процентів річних, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 02.03.2026 в даній цивільній справі відкрито провадження, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, наголосила на тому, що має дитину з інвалідністю, на лікування якої витрачає значні кошти, батько у вихованні та утриманні дитини не приймає участі. Починаючи з 2022 року відповідач взагалі перестав щомісячно сплачувати аліменти, зокрема з 2022 по 2026 рік, тобто за останні чотири роки ним було сплачено в загальному розмірі від 4000 до 8000 грн безпосередньо на лікування сина після того як вона зателефонувала та повідомила, що необхідні кошти на лікування.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що визначений позивачем розмір заборгованості не відповідає фактичним обставинам, оскільки при його обчисленні не враховано всі сплачені відповідачем аліменти, зокрема утримання із заробітної плати під час роботи на ДП «Завод «Електроважмаш» та добровільні платежі за період з жовтня 2016 року по березень 2026 року на загальну суму 88 002 грн 47 коп. Вказував на наявність розбіжностей у розрахунках заборгованості, складених органами державної виконавчої служби. Також зазначив про відсутність вини відповідача у виникненні частини заборгованості, посилаючись на неналежне врахування державними виконавцями здійснених платежів та відрахувань із заробітної плати. Вважав, що за відсутності достовірно встановленого розміру заборгованості неможливо перевірити правильність нарахування пені та трьох процентів річних.

Представник Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити судові засідання без участі представника.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 липня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові, про що 04 липня 2009 року у Книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис № 2976. Батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_2 ; мати ОСОБА_7 .

Згідно з копією посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , йому надано статус «дитина-інвалід». У посвідченні як законного представника (опікуна) дитини зазначено ОСОБА_7 .

31 серпня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення у справі № 2-4782/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 липня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

21 жовтня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення у справі № 2-4784/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, починаючи з 22 липня 2010 року і до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 28 липня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), 28 липня 2022 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 988.

Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_10 ».

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кандиби Тетяни Олександрівни задоволено, рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 37111802 з виконання виконавчого листа № 2-4784, виданого 29 вересня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, починаючи з 22 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавчий документ первісно перебував на виконанні в Орджонікідзевському (у подальшому — Немишлянському) відділі державної виконавчої служби м. Харкова.

05 березня 2018 року старшим державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Дудкою А.А. у ВП № 37111802 винесено постанову про передачу виконавчого провадження. У постанові зазначено, що згідно з виконавчим листом боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально належить до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова. Постановлено передати виконавчий документ та матеріали ВП № 37111802 до зазначеного відділу.

16 квітня 2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Гончаренко С.Г. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження, якою ВП № 37111802 прийнято до виконання цим відділом. У зв`язку з подальшою реорганізацією органів державної виконавчої служби 06 січня 2020 року головним державним виконавцем Мінько О. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження, відповідно до якої ВП № 37111802 прийнято до примусового виконання Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові.

У матеріалах виконавчого провадження наявні документи щодо здійснення стягнення аліментів із доходів боржника. Зокрема, довідками ДП «Завод «Електроважмаш» про здійснення відрахувань та виплат підтверджено проведення відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 у різні періоди. Такі відомості надані, зокрема, за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 та 2016 роки.

14 липня 2023 року головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу ДВС Ковальовою Є.С. у межах ВП № 37111802 винесено постанову про арешт коштів боржника. Постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми звернення стягнення 158 264 грн 40 коп.

У липні 2023 року державним виконавцем також вчинялися дії щодо встановлення доходів боржника та звернення стягнення на них. Зокрема, 20 липня 2023 року до ТОВ «Індустріально-логістична компанія» направлено вимогу виконавця, якою витребувано довідку про розмір отриманого ОСОБА_2 доходу за весь період роботи та зобов`язано здійснювати утримання аліментів на користь стягувача і перераховувати їх на відповідний рахунок органу ДВС.

Матеріали виконавчого провадження також містять запити державного виконавця до банківських установ та інших установ щодо наявності у ОСОБА_2 рахунків, електронних гаманців та отримуваних ним доходів. Зокрема, за результатами запиту до Державної податкової служби отримано відомості про доходи боржника у ТОВ «Індустріально-логістична компанія «ШОТ» за перший квартал 2024 року та у ТОВ «Індустріально-логістична компанія «ШОТ» за другий квартал 2024 року.

10 липня 2024 року головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу ДВС Ковальовою Є.С. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем отримання ОСОБА_2 доходу для здійснення відповідних відрахувань.

У повідомленні від 19 липня 2024 року про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників зазначено, що станом на 19 липня 2024 року ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів, розраховану за період з 19 березня 2013 року по 10 липня 2024 року, у сумі 166 655 грн 40 коп., у зв`язку з чим відомості про нього внесено до Єдиного реєстру боржників.

Крім того, матеріали виконавчого провадження містять розрахунки заборгованості, у яких помісячно відображено розмір доходу або середньої заробітної плати, розмір належних до сплати аліментів, фактично сплачені суми та наростаючий підсумок заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості у ВП № 37111802, складеним головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Діаною Соколовою, станом на 01 травня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів визначена у розмірі 351 842 грн 53 коп. При цьому з наведеного у розрахунку помісячного обчислення вбачається, що у графі «сплачено боржником/стягнуто виконавцем» за період, починаючи з липня 2010 року, зазначено 0,00 грн.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 37111802, складеним головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Діною Соколовою від 18.09.2026, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2026 року становить 273 922 грн 57 коп. У цьому ж документі зазначено суму виконавчого збору — 16 665 грн 74 коп., витрати виконавчого провадження — 70 грн 00 коп., у зв`язку з чим загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням визначена у розмірі 290 658 грн 31 коп. У зазначеному розрахунку державним виконавцем також вказано, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження документів, які відображають суми отриманих боржником доходів, за відповідні періоди розмір заборгованості визначався виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу нарахування та стягнення неустойки пені та трьох відсотків річних за несплату аліментів, при цьому сторона відповідача не погоджується із наданим державним виконавцем розрахунком заборгованості, вказуючи про те, що відповідачем сплачувалися аліменти, але сплачені суми не враховані державним виконавцем про складанні такого розрахунку.

Застосовані норми права та висновки суду

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У частині першій статті 196 СК визначено максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, атому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.

З огляду на матеріали справи, на виконанні Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 37111802 з виконання виконавчого листа, виданого 29 вересня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, починаючи з 22 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів у ВП № 37111802, складеним головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Діною Соколовою від 18.09.2026, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2026 року становить 273 922 грн 57 коп.

Дослідивши наданий розрахунок, суд установив, що відповідно до наведених у розрахунку відомостей, протягом 2010–2021 років у ньому відображені як нарахування аліментів, так і суми, сплачені боржником або стягнуті виконавцем. Зокрема, упродовж окремих періодів розмір сплачених або стягнутих коштів перевищував суму аліментів, яка підлягала стягненню за відповідний місяць, у зв`язку з чим у розрахунку відображався від`ємний сукупний показник заборгованості. Так, станом на кінець грудня 2014 року такий показник становив -8 525 грн 58 коп., у грудні 2015 року -7 541 грн 38 коп., у подальшому його розмір змінювався. Починаючи з квітня 2017 року, за даними розрахунку, сукупний розмір заборгованості почав збільшуватися. Станом на кінець грудня 2017 року він становив 13 178 грн 13 коп., після чого у розрахунку відображено подальші щомісячні нарахування та окремі платежі, здійснені боржником. При цьому частина платежів, які, як стверджував представник відповідача не включені до розрахунку, відображені в даному розрахунку як сплачені боржником, зокрема за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2019 року, березень, червень, липень, серпень, грудень 2020 року, лютий, липень серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року. Починаючи з 2022 року відомості про сплату аліментів в розрахунку відсутні. При цьому представник відповідача наголошував на тому, що відповідачем після лютого 2022 року сплачено орієнтовно 8000 грн платежів (але квитанції не має можливості надати та йому потрібен час, щоб їх отримати), в той час як позивачка визнала, що за весь період з початку війни отримала від відповідача кошти в сумі від 4000 до 8000 грн, точну суму не пам`ятає, які були сплачені не як аліменти, а допомога на лікування сина(який є дитиною з інвалідністю), після її проханням про термінову допомогу. Щомісячних аліментів, починаючи з лютого 2022 року по день подання позову, не отримувала.

Як встановлено судом вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Принцип змагальності цивільного судочинства передбачає не лише право кожної сторони надавати докази, заявляти клопотання та наводити свої доводи і заперечення, а й покладає на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом стороні відповідача було забезпечено можливість надати докази на підтвердження заперечень щодо правильності визначеного державним виконавцем розміру заборгованості зі сплати аліментів. Зокрема, у судовому засіданні 10 липня 2026 року було оголошено перерву та надано представнику відповідача час для звернення до державного виконавця з метою проведення звірки здійснених платежів та отримання актуального розрахунку заборгованості. Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представника відповідача, у зв`язку з чим сторона відповідача мала достатній час для реалізації своїх процесуальних прав та подання відповідних доказів. Разом із тим доказів скасування, зміни або визнання неправомірним розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем, стороною відповідача суду не надано. Так само не надано іншого розрахунку державного виконавця, складеного з урахуванням платежів, на неврахування яких посилається відповідач, або судового рішення, ухваленого за результатами оскарження дій державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості.

Водночас останній наданий суду стороною позивача розрахунок заборгованості від 18 вересня 2026 року вже містить відомості про значну частину платежів, на здійснення яких посилався представник відповідача. Зокрема, у ньому відображено сплачені боржником або стягнуті виконавцем кошти протягом 2010–2022 років, а також відповідно скориговано наростаючий розмір заборгованості. При цьому твердження представника відповідача про сплату після лютого 2022 року близько 8 000 грн документально не підтверджено. Позивачка визнала отримання у цей період від відповідача коштів у сумі від 4 000 грн до 8 000 грн, однак пояснила, що такі кошти передавалися за її окремими зверненнями на лікування сина, а не як щомісячні аліментні платежі.

При цьому суд наголошує, що предметом спору у цій справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а не правомірність дій державного виконавця при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Сторона відповідача, заперечуючи проти позову, фактично ставить під сумнів правильність визначеного державним виконавцем розміру заборгованості, посилаючись на неврахування окремих здійснених ним платежів. Водночас розрахунок заборгованості державного виконавця від 18 вересня 2026 року у встановленому законом порядку не оскаржений, доказів визнання неправомірними дій державного виконавця щодо його складення або визначення іншого розміру заборгованості суду не надано. У цьому розрахунку заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2026 року визначена у розмірі 273 922 грн 57 коп.

За таких обставин суд оцінює розрахунок державного виконавця від 18 вересня 2026 року у сукупності з іншими доказами у справі та бере наведені у ньому відомості про помісячне нарахування аліментів та здійснені платежі, а також вказаний в ньому розмір заборгованості зі сплати аліментів.

З установлених судом обставин вбачається, що відповідач був обізнаний про покладений на нього судовим рішенням обов`язок сплачувати аліменти на утримання сина. Водночас наявний у справі розрахунок державного виконавця свідчить, що після врахування здійснених відповідачем платежів із квітня 2017 року утворилася непогашена заборгованість зі сплати аліментів, яка надалі збільшувалася. Починаючи з лютого 2022 року, тобто з початку оголошення воєнного стану в країні, відповідач усунувся від виконання обов`язку зі сплати аліментів. При цьому відповідачем не доведено існування протягом періоду виникнення заборгованості таких обставин, які об`єктивно унеможливлювали виконання ним аліментного обов`язку, а також не доведено, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для належного та своєчасного виконання цього обов`язку. Сам факт здійснення окремих платежів, які враховані державним виконавцем при визначенні заборгованості за період до лютого 2022 року, свідчить про часткове виконання аліментного обов`язку, однак не спростовує вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною першою статті 196 СК України підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

П=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

П - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справіва № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2026 року становить 273 922 грн 57 коп.

Позивачкою заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з липня 2010 року по лютий 2026 року пеню в розмірі 276 699,31 грн.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок неустойки (пені), суд встановив, що його вихідні дані не відповідають актуальному розрахунку заборгованості, складеному державним виконавцем у межах ВП № 37111802. Так, позивач здійснив нарахування пені починаючи з липня 2010 року, тоді як з останнього розрахунку державного виконавця вбачається, що за результатами врахування фактично сплачених відповідачем сум станом на березень 2017 року заборгованість зі сплати аліментів була відсутня та обліковувалася переплата у розмірі 347 грн 87 коп. Вперше заборгованість утворилася у квітні 2017 року та станом на кінець цього місяця становила 608 грн 13 коп., після чого продовжувала накопичуватися.

Отже, нарахування позивачем пені за період з 2010 до квітня 2017 року, тобто до виникнення фактичної заборгованості є безпідставним.

При визначенні розміру пені суд також ураховує встановлене абзацом першим частини першої статті 196 СК України обмеження, відповідно до якого загальний розмір пені не може перевищувати ста відсотків заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на матеріали справи, позов подано до суду 24 лютого 2026 року, в якому заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення сплати аліментів по лютий 2026 року включно. Разом із тим на момент звернення до суду лютий 2026 року не був завершений, а матеріали справи не містять даних, які давали б підстави визначити весь нарахований за лютий 2026 року щомісячний платіж як прострочений на дату пред`явлення позову. З актуального розрахунку державного виконавця вбачається, що станом на кінець січня 2026 року сукупна заборгованість зі сплати аліментів становила 231 839 грн 57 коп.

Ураховуючи тривалість прострочення окремих щомісячних платежів, починаючи з квітня 2017 року, та встановлений частиною першою статті 196 СК України розмір пені — один відсоток суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, розрахована відповідно до зазначеної норми пеня перевищує встановлену законом максимальну межу її стягнення. Тому визначальним для встановлення розміру пені, яка може бути стягнута з відповідача, є передбачене законом обмеження у сто відсотків заборгованості.

Отже, у межах заявленого позивачем періоду та станом на дату звернення до суду максимальний розмір пені, який може бути стягнутий з відповідача, становить 231 839 грн 57 коп, що відповідає ста відсоткам заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 січня 2026 року.

Підстав для зменшення зазначеного розміру пені відповідно до частини другої статті 196 СК України судом не встановлено. Належних та допустимих доказів такого матеріального або сімейного стану відповідача у період виникнення прострочення, який би обґрунтовував необхідність зменшення пені, відповідачем не надано. Останній, будучи працездатною особою, реалізуючи законне право на працю, має можливість отримувати дохід. Суд також ураховує, що ОСОБА_11 є особою з інвалідністю з дитинства, що зумовлює підвищену потребу у постійному матеріальному забезпеченні та належному виконанні відповідачем обов`язку з утримання дитини.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) підлягають частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 231 839 грн 57 коп. У задоволенні вимоги про стягнення пені в іншій частині 44 859 грн 74 коп. слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 30 739,85 грн за прострочення сплати аліментів суд зазначає таке.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. За частиною 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають, насамперед, договірні правовідносини.

За приписами ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на те, що ст.625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Статтею 625 ЦК України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в ст.11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Крім того, передбачена ст.625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Сімейний кодекс України, який є спеціальним законом, чітко встановив відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (ст. 196 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За загальним правилом спеціальні норми права мають пріоритет над загальними нормами. Чинним законодавством України питання про нарахування при простроченні сплати аліментів врегульоване положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України, яка є спеціальною нормою з цього приводу по відношенню до інших норм права, в тому числі і до ст. 625 ЦК України. У вказаній нормі законодавцем чітко розмежовані наслідки прострочення сплати аліментів від наслідків прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Зокрема, у разі прострочення сплати аліментів для боржника встановлена відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення. Натомість, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину встановлена відповідальність у вигляді виплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також нарахування 3 % річних із простроченої суми. Таким чином із вказаної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував негативні наслідки порушення строків сплати цих двох різних фінансових обов`язків батьків, і для кожного з них встановив відповідні фінансові санкції: при простроченні оплати додаткових витрат на дитину - сплачуються встановлений індекс інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних із простроченої суми; при простроченні сплати аліментів - сплачується пеня у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином застосування ст. 625 ЦК України та нарахування штрафних фінансових санкцій у виді 3% річних на суму заборгованості з оплати аліментів не відповідають вимогам спеціального законодавства. Крім того, в самій статті 625 ЦК України зазначена можливість її застосування лише у разі, якщо законом чи договором не передбачений інший розмір санкцій.

З огляду на викладене, до даного виду зобов`язання, в разі його порушення, правило ст. 625 ЦК України не застосовується, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Розподіл судових витрат

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовну заяву подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», у зв`язку з чим при визначенні ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір, який підлягав би сплаті за подання позову майнового характеру з ціною позову 307 439 грн 16 коп., з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 2 459 грн 51 коп. Оскільки позов задоволено на 75,41 %, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 1 854 грн 72 коп.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) та трьох відсотків річних за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 231 839 (двісті тридцять одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн 57 (п`ятдесят сім) коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 854 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят чотири) грн 72 (сімдесят дві) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 41430683, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 11,

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Г.В.Кожихова