Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №636/3514/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3389/2026 Справа № 636/3514/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Білей Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 636/3514/26

позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"

відповідач: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 року в розмірі 44728,24 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 24.01.2025 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2067264, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 9000 грн. на строк 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом та неустойку.

У порушення умов кредитного договору № 2067264 від 24.01.2025 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 18.01.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 44728,24 грн., а саме: 9000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31228,24 грн. - заборгованість за процентами; 4500 грн. - штрафні санкції.

Між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" 13.08.2025 року укладено договір факторингу № 13082025-1, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 року.

01.06.2026 року відповідачем ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розстрочити виконання судового рішення.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що кредитний договір був укладений під час проходження ОСОБА_1 військової служби, а тому нараховані проценти та штрафні санкції є неправомірними. Позивач просить стягнути заборгованість, що перевищує суму отриманого кредиту майже в 5 разів. Відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, оскільки він не містить належного та детального обґрунтування, а наховані проценти є надмірними та неспівмірними. Крім того, до матеріалів справи не додано належні та допустимі докази переходу права вимоги. Також зазначає, що він перебуває у складному матеріальному становищі.

26.08.2026 року представником позивача ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, в якому він додатково зазначає, що розмір процентів за користування кредитом був погоджений сторонами при укладенні договору. Для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повинні звернутись до кредитора із заявою разом з документами. Відповідач до первісного кредитора або позивача з такою заявою не звертався. До позовної заяви додано договір факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 року, а тому перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджується належними доказами.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16.04.2026 року цивільну справу направлено до Слобідського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 20.05.2026 відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 08.07.2026 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2067264, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 9000 грн. на строк 360 днів зі сплатою процентів, за перший день в розмірі 15% від суми кредиту, починаючи з другого дня до 22.02.2025 року включно в розмірі 3% в день, з 23.02.2025 року процентна ставка складає 0,75% в день. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 900,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 180,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

З відповіді АТ "А-Банк" від 29.05.2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку 24.01.2025 року було зараховано 9000 грн.

Між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" 13.08.2025 року укладено договір факторингу № 13082025-1, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 року.

Відповідно до складених ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" розрахунків заборгованості за період з 24.01.2025 по 18.01.2026, за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 44728,24 грн., а саме: 9000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31228,24 грн. - заборгованість за процентами; 4500 грн. - штрафні санкції.

З копії довідки від 25.05.2026 року № 306 встановлено, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

З копії військового квитка серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 29.03.2023 року зараховано до списків військової частини НОМЕР_4 на посаду курсант.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 24.01.2025 року укладено кредитний договір № 2067264, ТОВ "СлонКредит" умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит в розмірі до 9000 грн.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 року не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалась заборгованість за тілом кредиту та нарахованими процентами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти з 24.01.2025 року нараховані за денною ставкою 15% та 3%, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, а тому пред`явлені позивачем до стягнення проценти в розмірі 31228,24 грн. є необґрунтованими.

Судом перераховано розмір процентів з урахуванням законодавчих обмежень, введених Законом України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, і за період з 24.01.2025 року по 18.01.2026 року проценти по кредитному договору № 2067264 від 24.01.2025 року склали 33975 грн., а саме:

За період з 24.01.2025 року по 22.02.2025 року за денною процентною ставкою 1% проценти складають 2700 грн. (9000грн.*1*30днів/100=2700 грн.).

За період з 23.02.2025 року по 18.01.2026 року за денною процентною ставкою 0,75% проценти складають 22275 грн. (9000грн.*0,75*330днів/100=22275 грн.)

При цьому, з розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 30.01.2025 року здійснено часткову оплату процентів в розмірі 226,76 грн., яка підлягає вирахуванню з загальної суми заборгованості.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 не виконував, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів не здійснив, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" підлягає стягненню заборгованість в розмірі 33748,24 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь неустойки в розмірі 4500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення неустойки, нарахованої після 24 лютого 2022 року, відсутні, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 4500 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо посилань відповідача про звільнення його від нарахування та сплати процентів в зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем, то суд зазначає про те, що проценти за кредитним договором не нараховуються військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідачем надано копію довідки від 25.05.2026 року № 306, з якої встановлено, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 та копію військового квитка серії НОМЕР_3 , з якого встановлено що ОСОБА_1 29.03.2023 року зараховано до списків військової частини НОМЕР_4 на посаду курсант.

Зазначені документи підтверджують факт проходження відповідачем військової служби, однак не підтверджують обставин, з якими закон пов`язує право на звільнення від нарахування та сплати процентів. Зокрема, відповідачем не надано доказів проходження служби за призовом під час мобілізації, призову із числа резервістів в особливий період або безпосередньої участі у визначених законом заходах із забезпечення оборони України. Сам факт проходження військової служби не є достатньою підставою для звільнення від нарахування процентів, а належних та допустимих доказів наявності відповідних законодавчих підстав відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплачено 2662,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.03.2026 року.

Приймаючи до уваги, що частка задоволених позовних вимог складає 75,45%, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2008,78 грн. (2662,40грн.*75,45/100).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року укладений між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Столітнім М.М.; заявку № 16414 від 09.02.2026 року; акт № 16414 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.03.2026 року; рахунок на оплату № 16414-10/03-2026 від 10.03.2026 року.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір задоволеної частки позовних вимог, доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, принцип розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 просить розстрочити виконання рішення суду, про що зазначено у відзиві.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

З заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що він просить розстрочити виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова по справі за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом погашення суми заборгованості рівними платежами.

Враховуючи доведеність доданими до відзиву матеріалами скрутного фінансового становища відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 24.09.2026 року по справі № 636/3514/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованості у розмірі 38757 грн. 02 коп. на десять місяців до 24.07.2027 року, здійснювати погашення суми заборгованості рівними платежами по 3875 грн. 70 коп. щомісяця.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 2067264 від 24.01.2025 року в розмірі 33748,24 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2008,78 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., а всього 38757 (тридцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 02 коп.

В решті позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 24.09.2026 року по справі № 636/3514/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованості у розмірі 38757 грн. 02 коп. на десять місяців до 24.07.2027 року, здійснювати погашення суми заборгованості рівними платежами по 3875 грн. 70 коп. щомісяця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 29.09.2026 року.

Суддя С. О. Ященко