Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №953/6091/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6091/26

н/п 2/953/3823/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по виплаті аліментів

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

Короткий зміст заявлених вимог

14.05.2026 позивачка звернулася до суду з цим позовом. Просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за виконавчим провадженням 18471687 у розмірі 27 759,00 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням рішення Київського районного суду м. Харкова у справі № 2-2539/07/13, на виконання якого 21.06.2007 було видано виконавчий лист № 2-2539/07.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду та встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав. Розгляд справи відкладався з метою належного повідомлення відповідача, зокрема, до 29.09.2026.

29.09.2026 у часники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового повідомлені належним чином Представник позивачки подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Суд надсилав ухвалу та судову повістку на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання відповідача. Поштові повідомлення отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення та є належним повідомленням про розгляд справи та врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України). також суд додатково повідомляв відповідача шляхом направлення повісток на відомий суду номер телефону, які доставлені відповідачу, що підтверджується довідками суду.

Відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, тому суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи (пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України

Фактичні обставини, встановлені судом

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження від 30.01.2026 серія НОМЕР_1

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 26.04.2007 у справі № 2-2539/07/13 позов ОСОБА_4 задовольнив, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 03.04.2007 року і до досягнення нею повноліття.

26.04.2007 на виконання вказаного судового рішення булло видано виконавчий лист, який було пред`явлено до примусового виконання.

Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем, станом на 01.04.2026 заборгованість відповідача становить 48 473,84 грн.

Оцінка суду

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (частина перша статті 80 СК України).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2020у у справі №661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц сформувала такі висновки:

-пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення;

-розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток;

-тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

-за цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем;

-загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем;

-якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %;

-правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення;

-отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Верховний Суд роз`яснив, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується (постанова від 19.01.2022 у справі № 711/679/21).

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України.

Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

За розрахунком позивачки за період прострочення з травня 2007 року по лютий 2020 року сума (з урахуванням часткового погашення) пені становить 27 759 грн. Розрахунок, який Позивачка навела у позовній заяві, відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, керуючись принципом змагальності, відсутності будь-яких заперечень відповідача, визнає позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати

Суд ухвалив рішення на користь позивачки, яка на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тому відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Також представник позивачки заявив у позові вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правої допомоги від 27.08.2024,укладений між АБ "ЮЛІЯ ЖИРКЕВИЧ" і ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.1. якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру. Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства). Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України, комунальними підприємствами БТІ, органами ДАІ УМВС України, з фізичними особами, та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до п. 3.1. договору Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

До позову також долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Жиркевич Ю.А.

Також до позову долучено паперову копію платіжної інструкції, згідно з якою ОСОБА_3 сплатила АБ Юлії Жиркевич суму у розмірі 15 000,00 грн.

Інших документів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду не надано.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частин третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18)

Так, Верховного Суду у постанові від 09.10.2020 у справі № 509/5043/17 вказав, що на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги, копію ордера та квитанцію. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

У справі, яка розглядається, на підтвердження понесених позивач надав договір на надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та квитанцію, водночас позивач та її представник не надали детального опису робіт (наданих послуг) відповідно до вимог частини третьої статті 137 ЦПК України.

Водночас суд враховує, що в позові наведено попередній розрахунок з опис робіт, а тому суд враховує такий.

З наведеного опису вбачається, що до таких робіт включено: консультація клієнта, визначення правової позиції, укладання угоди – 1 514 грн; підготовка документів та збір інформації для звернення до суду, а саме: підготовка Заяви про проведення виконавчих дій провадження № 18471687 від 17.09.2024; підготовка Заяви до Київського районного суду м. Харкова про видачу дублікату виконавчого листа від 24.10.2024; підготовка апеляційної скарги на Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 грудня 2024 року по справі № 2-2539/07; підготовка заяви до Київського районного суду м. Харкова із скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця від 28.04.2025; підготовка апеляційної скарги на Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2025р по справі № 2-2539/07; підготовка Заяви про проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 18471687 від 16.03.2026 – 10 748 грн; складання позовної заяви та подання її до суду – 4 542 грн.

Суд зазначає, що підготовка документів та збір інформації для звернення до суду, а саме: підготовка Заяви про проведення виконавчих дій провадження № 18471687 від 17.09.2024; підготовка Заяви до Київського районного суду м. Харкова про видачу дублікату виконавчого листа від 24.10.2024; підготовка апеляційної скарги на Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 грудня 2024 року по справі № 2-2539/07; підготовка заяви до Київського районного суду м. Харкова із скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця від 28.04.2025; підготовка апеляційної скарги на Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2025р по справі № 2-2539/07; підготовка Заяви про проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 18471687 від 16.03.2026 не стосуються наданих послуг у цій справі, а такі дії вчинялись в межах іншого провадження, в якому і могли бути підставою для їх відшкодування. А тому такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не здійсненні в межах цього провадження.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 27 579,00 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, тобто більше ніж 54 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення пені за несплату аліментів), судова практика у цій категорії сформована. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог, а до стягнення підлягає сума у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 80, 84, 181, 196 СК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, за період прострочення з . травня 2007 року по лютий 2020 року у сумі 27 759,00 грн.

3. Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.

В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач (Стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Повний текст рішення складено 29.09.2026.

Суддя Роман ВІТЮК