Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №953/8651/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8651/26

н/п 2/953/4824/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25.03.2025-100000009 від 25.03.2025 у розмірі 13 635,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 28.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду у спрощеному позовному провадженню та призначив судове засідання на 31.08.2026.

31.08.2026 розгляд справи відкладено, зокрема до 28.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулось з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд ухвалою від 28.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Товариство та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 25.03.2025-100000009 (далі – договір), шляхом пропозиції (оферти) на укладення такого кредитного договору Товариством 25.03.2025 та в подальшому акцептування ОСОБА_1 пропозиції Товариства (оферти).

Відповідно до п. 3.1 – 3.3.8 договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання для товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою. незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається Кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно з п. 2 – 9 заявки від 25.03.2025 сума кредиту: 4 500 грн. Строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту – 08.09.2025; Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується в чергових періодах, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 5% від суми Кредиту та дорівнює 225 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 225 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 67 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17). Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 547,5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку) (п.18).

Згідно з відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-62XX-XXXX-0533.

Відповідно до інформації наданої АТ КБ "ПриватБанк" на рахунок ОСОБА_1 огли № НОМЕР_1 було зараховано 4 500 грн. 25.03.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 25.03.2025-100000009 від 25.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 4 500,00 грн – основний борг; 5 985,00 – проценти, 225,00 – комісія; 675,00 – додаткова комісія; 2 250,00 - неустойка. Разом 13 635,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 уклав кредитний договір, шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора Е652 заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які у своїй сукупності з пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (оферти), є договором споживчого кредиту, оскільки у них відображені узгоджені сторонами умови. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України. Указані умови визнав відповідач у відповіді (акцепті).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором своєчасно та повністю, надавши ОСОБА_1 кредит, шляхом перерахування суми кредиту на його реквізити, однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

З наданого розрахунком заборгованості за кредитним договором № 25.03.2025-100000009 від 25.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 4 500,00 грн – основний борг; 5 985,00 – проценти, 225,00 – комісія; 675,00 – додаткова комісія; 2 250,00 – неустойка. За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині основного боргу, процентів за користування кредитом (узгоджені сторонами договору).

Щодо нарахування неустойки

Суд встановив, що позивач заявив до стягнення з відповідача складається, крім тіла кредиту, процентів та комісій, ще неустойку у розмірі 2 250,00 грн.

Позивач щодо нарахування неустойки вказав, що відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким було передбачена заборона нарахування неустойки виключено і відповідно на підставі змін. За договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Вказані доводи позивача суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69).

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України – основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ "Споживчий центр" і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.

Отже, суд відхиляє посилання позивача на правомірність нарахування та заявлення до стягнення неустойки, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 2 250,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає можливість встановлення сторонами кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати певні комісії. Водночас такі положення мають відповідати положенням законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала, що Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21 зроблено висновок, що у разі коли кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24 вказав, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Товариство у цій справі не надало жодного доказу щодо додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались боржнику та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Згідно з положеннями п. 8,9. заявки передбачена комісія. Водночас матеріали справи не містять відомостей, що відповідач користувався послугами, за які передбачене стягнення комісії частіше ніж раз на місяць, а тому суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту (п. 8,9. заявки) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", що повністю узгоджується з усталеною практикою суду касаційної інстанції, зокрема, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21, які враховуються судом відповідно до частини четвертої статті 236 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що заявлена позивачем вимога щодо сплати комісії є необґрунтованою, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 900,00 грн відмовляє, що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 10 485,00 грн, яка складається з 4 500 грн – основний борг; 5 985,00 – проценти.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 047,32 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" суму заборгованості за кредитним договором 25.03.2025-100000009 від 25.03.2025 в розмірі 10 485 гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 047,32 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганська, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 28.09.2026.

Суддя Роман ВІТЮК