Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №398/4327/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4327/26

провадження №: 1-кп/398/461/26

ВИРОК

Іменем України

"29" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області кримінальне провадження №12026121060000478 від 24.03.2026 року, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Войнівка, Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, не одружений, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника №231 від 04.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_6 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в складі команди військової частини НОМЕР_3 , в подальшому згідно з наказом військовослужбовця прийнято на службу до команди військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», початком проходження військової служби для громадян, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, з моменту відправлення 30.07.2023 до військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 30.07.2023, приступив до виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст.ст.1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст.1, ч.3, ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.68 Конституції України, ОСОБА_6 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Однак, ОСОБА_6 , діючи умисно, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, діючи умисно та цілеспрямовано, у невстановлених дату, час та місці, незаконно придбав шляхом відшукання з зоні проведення бойових дій, бойову ручну осколкову гранату оборонної дії типу Ф-1, речовину, яка є двоосновним бездимним порохом та шість патронів 5,45 (5,45х39) та один патрон 7,62 (7,62х39), що належить до категорії боєприпасів та вибухових речовин, вибухових пристроїв, не маючи на те передбаченого законом дозволу.

В подальшому у ОСОБА_6 виник умисел на незаконне носіння вказаних боєприпасу, вибухової речовини, вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, у порушення вимог п.1 постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 та п. п. 2, 9, 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, переніс вказані предмети за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив незаконне носіння бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1, речовини, яка є двоосновним бездимним порохом та шість патронів 5,45 та один патрон 7,62, що належить до категорії боєприпасів та вибухових речовин, які зберігав за вказаною адресою, не маючи на те передбаченого законом дозволу.

Після чого, працівниками поліції, 28.04.2026 в період часу з 07:23 год. по 09:02 год., вказані предмети було вилучено в ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду.

Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винуватим по пред`явленому обвинуваченню за ч.1 ст.263 КК України в повному обсязі, погодився із обставинами, викладеними в обвинувальному акті та зібраними у справі доказами, у скоєному щиросердечно розкаявся. Суду пояснив, що є військовослужбовцем. Приблизно взимку 2024 року він перебував в зоні ведення бойових дій, виконував бойові завдання. Зібравши звідти свої речі перевіз їх за місцем свого мешкання. Сумки не розпаковував, склав їх в котельній будинку. На те, що в цих речах була граната, він не звернув уваги допоки її не віднайшли працівники поліції при обшуку. З привезених з зони бойових дій патронів він витягнув кулі та висипав в коробку порох. З куль хотів зробити сувеніри. Коробку з порохом зберігав в сараї де і розібрав патрони. При проведенні обшуку він показав де лежать розібрані патрони та порох. Гранату віднайшли в сумці з інструментами. Наразі списаний з військової служби. У вчиненому розкаюється, зробив для себе належні висновки, просить суворо не карати та призначити покарання без реального позбавлення волі.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд за згодою всіх учасників судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Крім того, судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що його характеризують, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_6 вчинив умисний закінчений тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_6 , розлучений, самостійно виховує двох малолітніх дітей 2018 та 2021 року народження, проходив військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в закладах з надання психіатричної та наркологічної допомоги не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Олександрійським районним відділом №1 філії ДУ «Центр пробації», ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі.

До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин визначених ч.1 ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, досудової доповіді, наданої органом пробації, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, оскільки на думку суду виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, а покладені судом обов`язки будуть гарантувати запобігання вчинення обвинуваченим інших злочинів, заходи контролю стимулюватимуть його виправлення.

На переконання суду саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України.

Підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат на підставі ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз:

№ КСЕ-19/112-26/5441 від 07.05.2026 року у розмірі 5776,32 грн.;

№ СЕ-19/112-26/5400-ВТХ від 29.04.2026 року у розмірі 3850,88 грн.;

№ СЕ-19/112-26/7573-БЛ від 22.06.2026 року у розмірі 1925,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 373-374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та у відповідності до п.2 ч.3 ст.76 КК України, додатково покласти обов`язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_6 обчислювати з дня проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 11552,64 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 64 копійки).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/2601/26 від 30.04.2026 року, на важіль УЗРГМ-2 з маркуванням 129-81 УЗРГМ, упакований до спецпакету NPU-5750178; корпус гранати Ф-1, з приміщення котельні, упакований до спецпакету NPU-5750177; 7 предметів схожі на набої, які поміщено до спецпакету NPU-5750175; полімерна ємність із речовиною схожою на порох, яку поміщено до спецпакету NPU-5750176, що були вилучені в ході обшуку 28.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- важіль УЗРГМ-2 з маркуванням 129-81 УЗРГМ, упакований до спецпакету NPU-5750178, та корпус гранати Ф-1, упакований до спецпакету NPU-5750177, що після проведення експертних досліджень з первинним пакуванням поміщено до спецпакету №5671041; 7 предметів схожі на набої, які поміщено до спецпакету NPU-5750175, що після проведення експертних досліджень з первинним пакуванням поміщено до спецпакету №6387921; полімерну ємність із речовиною схожою на порох, яку поміщено до спецпакету NPU-5750176, що після проведення експертних досліджень з первинним пакуванням поміщено до спецпакету №5671046, передані згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів №277 від 25.06.2026 року (упакування ID:3026176569142335, книга обліку речових доказів №1100, порядковий номер 279) до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області – знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України, може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1