Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №397/1746/25 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/1746/25

н/п : 2/397/155/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.09.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Волошаненко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Олександрівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2024 у розмірі 108876,00 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 07.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних). 14.05.2024 між відповідачем та первісним кредитором було укладено додаткову угоду до кредитного договору згідно, якого сума кредиту була збільшена до 22000 грн. 24.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс», укладено договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс». У в`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість за кредитним договором станом на 24.12.2024 становить 108876,00 гривень, яка складається з: 22000,00 грн. – заборгованість за кредитом; 75876,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 07.05.2024 по 24.12.2024; 11000,00 грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу розподілено судді Максимовичу І.В. (а.с. 77).

Ухвалою судді від 05.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо руху коштів та належності рахунку відповідачу (а.с. 81-84).

Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2026 № 60 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ на підставі рішень Вищої Ради Правосуддя від 26.03.2026 № 510/о/15-26 та від 05.05.2026 № 8940/о/9-26, а також рішення зборів суддів Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2026 № 3 (а.с. 115).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 справу розподілено судді Мирошниченку Д.В. (а.с. 116).

Ухвалою судді від 12.06.2026 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження (а.с. 117).

08.09.2026 суд своєю ухвалою закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 159-160).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у позові про стягнення боргу. В обґрунтування відзиву зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів, а саме: ідентифікації та верифікації відповідача; належності відповідачу номера телефону, використаного під час оформлення кредиту; фактичного направлення саме на належний відповідачу номер одноразового ідентифікатора; отримання такого ідентифікатора саме відповідачем; використання цього ідентифікатора саме відповідачем; наявності волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору; Натомість усі висновки позивача побудовані переважно на інформації, сформованій самим кредитодавцем, та припущенні, що особою, яка ввела до інформаційної системи персональні дані відповідача, номер телефону й банківські реквізити, неодмінно був сам відповідач. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2024 станом на 24.12.2024 у загальному розмірі 108 876,00 грн. Зазначає, що ОСОБА_1 з 28.05.2024 проходить військову службу за призовом під час мобілізації та станом на дату подання цього відзиву продовжує проходження військової служби. Тому, посилається на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» яким військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім прямо встановлених законом винятків щодо окремих цільових кредитів. Зазначає, що станом на 28.05.2024, коли відповідача було призвано на військову службу під час мобілізації, законодавча заборона на нарахування йому процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені вже діяла. Відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації 28.05.2024 року. На момент виникнення у відповідача права на гарантію, встановлену пунктом 15 статті 14 Закону № 2011-XII: строк першого передбаченого графіком платежу ще не настав; прострочення першого платежу ще не існувало; жоден штраф за порушення графіка платежів ще не був нарахований. Отже вважає, що практично вся спірна частина заборгованості була сформована первісним кредитором вже після виникнення у відповідача передбаченої законом гарантії. 80976,50 грн. із 108876,00 грн. позовних вимог сформовано після призову відповідача під час мобілізації, всупереч прямій законодавчій забороні, це становить понад 74 % ціни позову зазначає, що навіть за умови, якщо суд відхилить усі інші заперечення відповідача та визнає доведеними укладення договору, отримання 22000,00 грн. кредитних коштів і право позивача вимагати їх повернення, максимальний розмір заборгованості, який випливає з власного розрахунку первісного кредитора до початку дії пільги, становить 27899,50 грн., а саме: 22000,00 грн. тіла кредиту + 5 899,50 грн. процентів, нарахованих до 28.05.2024 (а.с. 133-141).

Представником позивача подано відповідь на відзив у якому представник просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2024 станом на 24.12.2024 у розмірі 108876,00 грн., яка складається з: 22000,00 грн. – заборгованість за кредитом; 75876,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 07.05.2024 по 24.12.2024 року (включно); - 11000,00 грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору, а також судові витрат у розмірі 2422,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що відповідач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 з 28.05.2024, проте в довідці не зазначено чи призваний по мобілізації чи служить за контрактом, а також не надано копію військового квитка. Отже, пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на відповідача. Щодо правомірності укладення договору № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2024 в електронному вигляді зазначив, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту – ІТС). Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна», з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua. Кредитні кошти у розмірі 16000,00 грн. були перераховані відповідачу 07.05.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Додатковий договір був підписаний 14.05.2024 о 07:51:28 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 65149, надісланий на номер телефону відповідача. Кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. згідно додаткового договору були перераховані відповідачу 14.05.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк». 24.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс», укладено договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4628941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс». Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. При цьому, згідно п. 17 розділ IV прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). Відповідно до п. 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу 1 цього закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим законом (а.с. 147-154).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив розглянути справу без його участі, позов підтримав (а.с. 134).

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином чином, про причини неявки суду не повідомили (а.с. 165).

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що 07.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4628941, підписаний електронним підписом позичальника Сніжка В.О., який був надісланий на номер його мобільного телефону. На умовах встановлених договором ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, сума кредиту (зальний розмір) складає 16000,00 грн., згідно пункту 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Відповідно до пункту 1.4.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Згідно п. 1.5, 1.5.1., 1.5.2., 1.6., 1.6.1., 1.6.2, 1.8., договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9541,79% річних. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8976,54% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 102400,00 грн., за зниженою ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 102040,00 грн.

На підставі погоджених умов, викладених в пункті 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 .

Також відповідач підписав додаток № 1 до вищевказаного договору (а.с. 16-27).

Інформація щодо всіх істотних умов договору, викладена у підписаному сторонами паспорті споживчого кредиту, співпадає з інформацією, викладеною у договорі (28-30).

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

14.05.2024 сторони уклали додаткову угоду якою домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає: 6000,00 грн. Внесено зміни у п. 1.2. договору та викладено його у наступній редакції: «1.2. На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 22000,00 грн..» Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. 1.4. Сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає: 22000,00 гривень. 1.5. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п. 1.3 договору. 1.6. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п. 1.4 Договору. З врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п. 1.2-1.3. додаткового договору) денна процентна ставка за Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.494% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК1/ЗРК)/t ? 100%= (117 621,00 /22 000,00)/ 360 x100%, де: ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК1 – загальні витрати за кредитом при умові застосування зниженої процентної ставки; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях. 1.7. З врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п. 1.2-1.3. додаткового договору) визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення додаткового договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк кредиту 9546,19% річних. 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 9007,08% річних. 1.8. З урахуванням зміненої суми кредиту за договором орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою 140080,00 грн. 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 139621,00 грн. (а.с. 32-33).

Також відповідач підписав додаток № 1 до вищевказаного договору в редакції додаткової угоди № 4628941-Т1 від 14.05.2024 (а.с. 34).

Інформація щодо всіх істотних умов договору, викладена у підписаному сторонами паспорті споживчого кредиту до укладення додаткового договору, співпадає з інформацією викладеною у договорі (а.с. 35-37).

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит у загальній сумі 22000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями довідок платіжного провайдера ТОВ «Пейтек», зокрема № 20241227-751 від 27.12.2024 на суму 16000,00 грн., № 20241227-753 від 27.12.2024 на суму 6000,00 грн.. Також, факт належності рахунку та зарахування коштів підтверджується інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 31, 38, 109-111).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що 07.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 4628941, а також 14.05.2024 додаткову угоду до нього. Сторонами договору в належній формі погоджено умови позики, зокрема, розмір позики, порядок її надання і повернення, розмір відсотків за користування позикою. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, натомість відповідач умови договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, складених первісним кредитором та поданих позивачем, становить 108876,00 грн., та яка складається з: 22000,00 грн. – заборгованість за кредитом; 75876,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 07.05.2024 по 24.12.2024; 11000,00 грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору (а.с. 39-43).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до договору факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 згідно з договором № 4628941, що підтверджується витягом з Реєстру боржників від 24.12.2024 (а.с. 55-59, 63).

Отже, позивач на підставі вищевказаного договору факторингу, набув права грошової вимоги до відповідача.

Втім, перевіривши розрахунок заборгованості, складеним первісним кредитором, а також наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Що стосуються стягнення штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавцем звільнено позичальників за кредитними договорами від сплати неустойки (штрафу, пені), які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, оскільки договір № 4628941 від 07.05.2024 укладено після 15.03.2022, заборгованість з відповідача за штрафом у розмірі 11000,00 грн. не підлягає стягненню.

Стосовно стягнення заборгованості за процентами відповідно до п. 1.4. кредитного договору слід зазначити, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідач з 28.05.2024 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 145).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховувались проценти за користування кредитом у період проходження відповідачем служби, тобто з 28.05.2024 по 24.12.2024 у розмірі 69976,50 грн.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону, під час особливого періоду, який триває з 18.03.2014, військовослужбовцям, які беруть участь у захисті України, не нараховуються проценти за користування кредитом, крім кредитів на житло чи автомобілі. Оскільки кредит, отримано на власні потреби, а не на житло чи автомобілі, нарахування відсотків під час військової служби відповідача є неправомірним.

Закон не покладає на військовослужбовця обов`язок повідомляти кредитора про свій статус для застосування пільг, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за кредитним договором № 4628941 в розмірі 27899,50 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22000,00 грн. та 5899,50 грн. заборгованості за процентами, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 108876,00 грн. Позов задоволено частково на загальну суму 27899,50 грн., отже, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 620,86 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024, акта приймання – передачі наданих послуг № 116 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 04.11.2025, витягу з реєстра № 1 до акту приймання – передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 (а.с. 64-65, 68-69).

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі №712/1720/19.

Поряд із цим, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку загального позовного провадження, виходячи з критерію реальності та розумності, а також відповідне клопотання сторони відповідача, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов представника Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4628941 від 07.05.2024 у розмірі 27899 (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» 620 (шістсот двадцять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс», 41915308 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41915308.

Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: 03194, Київська область, місто Київ, бульвар Кольцова, 14Е, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2412 від 23.10.2018, договір прро надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , ордер серії АЕ № 1536415 від 15.08.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП № 5570 від 09.03.2023.

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО