Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №389/4514/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

28.09.2026

ЄУН 389/4514/25

Провадження №2/389/1596/25

Рішення

іменем України

(заочне)

28 вересня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія», Фермерського господарства «Розмарин» про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння,

з участю: представника позивача – адвоката Коротченка О.О.,

встановив:

ОСОБА_1 15.12.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки площею 6,5600 га з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, розташованої на території Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, укладений 28.12.2022 між ОСОБА_2 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія»; витребувати на користь позивача із чужого незаконного володіння відповідача Фермерського господарства «Розмарин» земельну ділянку площею 6,5600 га з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, яка розташована на території Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Обгрунтовуючи свої вимоги зазначив, що розпорядженням голови Знам?янської районної державної адміністрації Кіровоградської області №271-р від 15.06.2011 №271-р йому передано у власність земельну ділянку загальною площею 6,5600 га, в тому числі ріллі 6,5600 га, із земель фермерського господарства «Сиротинський С.I.» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва «Диківська сільська рада». На підставі вказаного розпорядження йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №049676 від 29.12.2011, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №352228121000761. Земельній ділянці, яка була надана йому у приватну власність, присвоєно кадастровий номер 3522281200:02:000:9048.

З метою належного управління вказаною земельною ділянкою ним 06.04.2012 було видано довіреність, відповідно до якої він уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питання продажу, здачі в оренду (суборенду) за ціною та на умовах на її розсуд, належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, загальною площею 6,5600 га, у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Диківська сільська рада, Знам?янський район, Кіровоградська область. На виконання цього доручення, ОСОБА_2 були надані права на подання документів, ведення переговорів, узгодження умов, права підпису договорів купівлі-продажу земельної ділянки та/або договорів оренди (суборенди) на умовах, які йому попередньо відомі, здійснювати замовлення експертизи (оцінки) земельних ділянок, одержання коштів, здійснення оплати послуг чи сплати державних мит, а також вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, які необхідні та доцільні для правильного та повного виконання дорученого. Ця довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В.I. та зареєстрована в реєстрі за №469.

Потім між ним, від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» 07.12.2012 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048 строком на 10 років до 07.12.2022. Одним із засновників відповідної юридичної особи є ОСОБА_2 . На підставі вказаного договору оренди позивачу сплачувалася орендна плата.

Надалі, 31.07.2017 укладено договір міни, відповідно до якого позивач, від імені якого на підставі вказаної вище довіреності від 06.04.2012 за р.№469 діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 29.06.2017 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за №531, діяла ОСОБА_3 , домовилися здійснити обмін земельними ділянками на наступних умовах: у власність позивача переходить земельна ділянка площею 0,0102 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3522281500:02:001:3324, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області, а у власність ОСОБА_2 переходить земельна ділянка площею 6,5600 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3522281200:02:000:9048, розташована на території Диківської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області, яка належала позивачу на праві приватної власності. У п.5 цього договору визначено, що обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Белінським І.Д. та зареєстровано в реєстрі за №694. У свою чергу, представник по довіреності ОСОБА_2 не повідомляла позивачу про укладення договору міни від 31.07.2017, не погоджувала умови такого договору, а також не була уповноважена довіреністю від 06.04.2012, яка зареєстрована в реєстрі за №469, на укладення договору міни, чим перевищила повноваження, визначені їй такою довіреністю. Окрім того, відповідний договір міни було укладено на шкоду довірителю та в інтересах повіреного.

Потім, 29.12.2017 між ОСОБА_2 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 07.12.2012, відповідно до якої сторони узгодили, що на підставі вказаного договору міни від 31.07.2017, новим власником та орендодавцем за договором оренди від 07.12.2012 є ОСОБА_2 . Надалі, 28.12.2022 між ОСОБА_2 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» укладено договір про припинення договору оренди землі від 07.12.2012, згідно з яким сторони дійшло згоди припинити дію договору оренду землі (кадастровий номер 3522281200:02:000:9048) від 07.12.2012.

Надалі земельна ділянка площею 6,5600 га з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048 була передана у користування ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Знам?янська агропромислова компанія» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №66597592 від 28.02.2023).

Вважаючи, що його незаконно позбавили права власності на земельну ділянку, позивач 31.05.2024 звернувся до суду про визнання недійсними вказаних договорів, однак під час судового розгляду справи №389/1901/24 до ухвалення 03.11.2025 судом рішення ОСОБА_4 12.09.2025 продала ФК «Розмарин» спірну земельну ділянку. Вказує, що ФГ «Розмарин» є недобросовісним набувачем, так як ОСОБА_4 та ФГ «Розмарин» в особі його голови Мельника С.П. були обізнані щодо наявного судового спору відносно цієї земельної ділянки, оскільки ОСОБА_4 була відповідачем у справі №389/1901/24, а ОСОБА_5 одночасно також є директором ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», яке також було відповідачем у вказаній справі.

Таким чином позивач вважає, що його незаконним шляхом позбавлено права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів. З метою забезпечення реального захисту своїх прав вважає, що ця земельна ділянка підлягає витребуванню від її недобросовісного набувача, а договір емфітевзису підлягає визнанню недійсним з підстав перевищення повноважень представником за довіреністю та відповідно до ст.148-1 ЗК України.

В судовому засіданні представник позивача пред`явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзиви не подали, заяв про розгляд справи без їх участі не надали.

Згідно з ухвалою суду від 13.05.2026 розгляд справи проводиться заочно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на ім`я позивача ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15.06.2011 №271-р видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №049676 від 29.12.2011 на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048 площею 6,5600 га, яка розташована на території Диківської сільської ради Знам`янського (нині Олександрійського) району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2011 за №352228121000761.

ОСОБА_1 06.04.2012 видав довіреність, за змістом якої уповноважив відповідачку ОСОБА_2 бути його представником у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та організаційної форми (у тому числі в органах державної влади і місцевого самоврядування, у виконавчих органах будь-якого рівня та їх структурних підрозділах, в органах нотаріату, в землевпорядних органах, зокрема у відділі Держкомзему у Знам?янському районі Кіровоградської області) з питань, пов?язаних із розпорядженням (продати, здавати в оренду (суборенду) за ціною та на умовах на її розсуд належної йому земельної ділянки площею 6,5600 га у межах згідно з планом, кадастровий номер - 3522281200:02:000:9048, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам`янський район, Диківська сільська рада, за межами населеного пункту, належної йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯК №049676), виданого відділом Держкомзему у Знам?янському районі Кіровоградської області 29.12.2011 та зарестрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №352228121000761 та яка була передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В.І. 06.04.2012 та зареєстрована в реєстрі за №469. Нотаріусом роз`яснено ОСОБА_1 зміст ст.237, 239, 240, 244, 245, 247-250, 1000, 1007 ЦК України.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» 07.12.2012 укладено договір №352228124003218 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048 на строк до 07.12.2022.

Надалі, 31.07.2017 між Щуровим І.Ю. (сторона один), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 06.04.2012 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В.І. за №469, діє Суха Л.С. (представник сторони один), та Сухою Л.С. (сторона два), від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 29.06.2017 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Белінським І.Д. за №531, діє Івашук Л.В. (представник сторони два), укладено договір міни, згідно з яким Сторона один ( ОСОБА_1 ) передає у власність належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а Сторона два ( ОСОБА_2 ) взамін передає у власність належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У власність Сторони один ( ОСОБА_1 ) переходить земельна ділянка площею 0,0102 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3522281500:02:001:3324, розташована на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, а у власність Сторони два ( ОСОБА_2 ) переходить земельна ділянка площею 6,5600 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3522281200:02:000:9048, розташована на території Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Земельна ділянка, що відчужується за цим договором Стороною один у власність Сторони два, належить Стороні один на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯК №049676, виданого 29.12.2011 Знам`янською районною державною адміністрацією. Земельна ділянка, що відчужується за цим договором Стороною два у власність Стороні один, належить Стороні два на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №91449149 від 07.07.2017. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної Стороні один, що відчужується за цим договором складає 326 843 грн 47 коп, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної Стороні два, що відчужується за цим договором - 385 грн 69 коп. Обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати. Договір міни посвідчено 31.07.2017 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Белінським І.Д. та зареєстровано в реєстрі за №694.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, площею 6,5600 га, на підставі вказаного вище договору міни, відбулася 31.07.2017.

Між ОСОБА_2 , як власником, та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» 29.12.2017 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 07.12.2012.

Надалі, 28.12.2022 між ОСОБА_2 , як власником, та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» (орендар) укладено договір про припинення договору оренди землі від 07.12.2012, згідно з яким сторони дійшло згоди припинити дію договору оренди від 07.12.2012 земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048.

Цього ж дня, між ОСОБА_2 , як власником, та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2022. Предметом цього договору є право користування ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» земельною ділянкою з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, площею 6,56 га. Строк дії договору становить 50 років, тобто до 28.12.2072. Передача права користування відбувається на умовах оплати, вартість емфітевзису за весь час становить 1 000 грн. У державному реєстрі обтяжень договір емфітевзису зареєстрований 21.02.2023.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звертався до ГУНП в Кіровоградській області із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, за фактом шахрайських дій, вчинених ОСОБА_2 щодо укладення нею від його імені без відповідних повноважень договору міни від 31.07.2017 земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048 та договору емфітевзису від 28.12.2022, внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно заволоділа його земельною ділянкою.

Відомості за вказаною заявою ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді внесені Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області до ЄРДР 24.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, номер кримінального провадження 120241211300006191 ст.190 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 31.05.2024 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору міни від 31.07.2017 та договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048.

Відповідачами в цій справі, яка зареєстрована за №389/1901/24 (провадження №2/389/450/24), були залучені ОСОБА_2 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія».

Проте, під час судового розгляду вказаної справи між ОСОБА_2 , як власником, та Фермерським господарством «Розмарин» 12.09.2025 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, площею 6,5600 га. Договір посвідчено 12.09.2025 приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Руденко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1740.

Державна реєстрація права власності ФГ «Розмарин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, площею 6,5600 га, на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу, відбулася 12.09.2025, номер запису про право 61465016.

Також на цій підставі 12.09.2025 зареєстровано зміну власника земельної ділянки у договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2022 – із ОСОБА_2 на ФГ «Розмарин».

У свою чергу, рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.11.2025 у справі №389/1901/24 (провадження №2/389/450/24) у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Так, частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Закріплена у ст.204 ЦК України презумпція правомірності правочину передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою, третьою ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Верховний Суд зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи ст.3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №910/8072/20).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №148/2112/19, постанова Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Тлумачення норм ЦК України свідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Згідно зі ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов?язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ст.209-210 ЦК України договір міни земельної ділянки укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.1, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою ст.244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч.1 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч.1 ст.241 ЦК України).

У справі №757/23249/17-ц Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 13.03.2024, в якій виснувала, що відповідно до змісту ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням своїх повноважень та не схвалений у подальшому довірителем, є таким правочином, зміст якого безпосередньо суперечить імперативному правилу цієї статті, а отже, й не відповідає загальній вимозі чинності правочинів, передбаченій в ч.1 ст.203 ЦК України.

В цій справі судом встановлено, що договір міни від 31.07.2017 укладений та підписаний від імені ОСОБА_1 його представником ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 06.04.2012.

За змістом цієї довіреності ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питань, пов?язаних із розпорядженням (продати, здавати в оренду (суборенду) за ціною та на умовах на її розсуд належної йому земельної ділянки площею 6,5600 га з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048. Для цього представнику надається право, зокрема:

- користуватися вказаною земельною ділянкою та мати вільний доступ до неї;

- вести від імені довірителя переговори та узгоджувати усі без винятку питання, що пов`язані з виконанням дорученого та випливають з його суті, у тому числі визначати суму договору купівлі-продажу та/або договорів оренди (суборенди), порядок розрахунку, процедуру передачі майна, інші істотні та доцільні умови договорів;

- підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки та/або договорів оренди (суборенди) на умовах, які попередньо відомі довірителю і не потребують будь-якого додаткового узгодження;

- укладати та підписувати договір купівлі-продажу земельної ділянки та/або договорів оренди (суборенди);

- отримати належні довірителю за договором купівлі-продажу земельної ділянки та/або договорів оренди (суборенди) гроші.

Тобто вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником лише з питань, пов`язаних з укладанням та підписом договору купівлі-продажу та/або договорів оренди (суборенди) земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048.

Натомість, цією довіреністю не передбачено надання ОСОБА_2 права на укладання договору міни вказаної земельної ділянки. Отже, оспорюваний договір міни від 31.07.2017 укладений ОСОБА_2 з перевищенням повноважень.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі №522/4840/18 встановивши, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень представника на укладення окремо визначеного договору, дійшов правового висновку, що, укладаючи оспорюваний договір, представник з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно з положеннями ст.203, 215 ЦК України.

Крім того, договір міни був укладений між ОСОБА_2 , як представником (повіреним) ОСОБА_1 , та цією ж ОСОБА_2 , від імені якої на той час діяла представник ОСОБА_3 , що вказує на укладення цього договору ОСОБА_2 не з метою задоволення інтересів ОСОБА_1 , а у власних інтересах, з порушенням приписів ч.3 ст.238 ЦК України.

Більш того, визначені договором міни розмір земельних ділянок та їх ціна вочевидь не відповідає інтересам власника спірної земельної ділянки.

З огляду на наведені обставини, встановивши перевищення ОСОБА_2 повноважень при укладенні договору міни від 31.07.2017, суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення із ОСОБА_2 цього договору, а тому договір міни від 31.07.2017 є недійсним.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним – не виникли.

Оскільки договір міни від 31.07.2017 є недійсним, то, відповідно, і наступні договір емфітевзису від 28.12.2022 та договір купівлі-продажу від 12.09.2025, укладені ОСОБА_2 , як власником згаданої вище земельної ділянки поза волевиявленням ОСОБА_1 , є недійсними.

При цьому, в даному випадку суд виходить з принципу диспозитивності, а тому заявлена вимога про визнання недійсним договору емфітевзису від 28.12.2022 може бути задоволена.

Ухвалюючи таке рішення суд враховує положення ст.148-1 ЗК України, а також п.4.5 вказаного договору емфітевзису, згідно з яким зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення цього договору, до нового власника переходять всі права та обов`язки за цим договором.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання спірного договору емфітевзису недійсним є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення його порушених прав.

Крім того, відповідно до ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках.

Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично – фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» – юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Стосовно ситуації, у якій власник домагається у суді повернення йому майна, яке вибуло з його володіння поза його волею, стало предметом правочинів з відчуження, стороною яких він не був, Верховний Суд послідовно висновував, що належним способом захисту є лише витребування цього майна. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання недійсними договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Недійсність ланцюга правочинів з відчуження майна досліджується у межах позову про витребування майна.

У свою чергу, відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється з втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (п.51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц; п.46.1 постанови від 01.04.2020 у справі №610/1030/18; п.6.43 постанови від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Як зазначалося вище, відповідачка ОСОБА_2 оплатно відчужила ФГ «Розмарин» спірну земельну ділянку, яка належить позивачу. Отже, ФГ «Розмарин» є стороною договору купівлі-продажу, тому належним способом захисту позивача є витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Представник позивача вказував на недобросовісності набуття ФГ «Розмарин» у власність спірної земельної ділянкиі такі доводи суд вважає слушними.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно.

За змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Встановлені вище судом обставини безумовно свідчать про те, що поведінка відповідачки ОСОБА_2 є недобросовісною, оскільки остання, достовірно знаючи про відсутність законних підстав для відчуження земельної ділянки, належної позивачу, здійснила її подальший обмін та продаж.

Водночас, судом також встановлена недобросовісність дій відповідача в цій справі - ФГ «Розмарин», якому ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку.

Так, як зазначалося вище, позивач в цій справі ОСОБА_1 31.05.2024 вже звертався до суду з позовом про визнання недійсними договору міни від 31.07.2017 та договору емфітевзису від 28.12.2022 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, які є предметами спору і в цій справі. Рішенням суду від 03.11.2025 у задоволенні цього позову було відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відповідачами у вказаній справі, яка зареєстрована за №389/1901/24 (провадження №2/389/450/24), були залучені ОСОБА_2 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія».

Проте, під час судового розгляду справи №389/1901/24 ОСОБА_2 (продавець) 12.09.2025 уклала з ФГ «Розмарин» в особі голови Мельника С.П. (покупець) договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048.

З наявних в цій справі доказів встановлено, що керівником ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» (відповідача у справі №389/1901/24) є ОСОБА_5 , який одночасно також є і керівником ФГ «Розмарин», з яким ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 12.09.2025.

Із судового рішення від 03.11.2025 у справі №389/1901/24 встановлено, що ОСОБА_2 в судові засідання не з`являлася, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином. У свою чергу, ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», як відповідач, також було обізнане про наявність цього спору, в судовому засіданні приймав участь представник цього товариства, який проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував.

Таким чином, набувач спірної в цій справі земельної ділянки - ФГ «Розмарин» в особі його голови та керівника ОСОБА_5 , безпосередньо пов`язаний з ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» (відповідача у справі №389/1901/24), оскільки ОСОБА_5 одночасно є керівником і цього товариства, тому ОСОБА_5 достовірно знав, або принаймі міг знати, про наявність перешкод до вчинення правочину купівлі-продажу спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 , у тому числі й те, що продавець не мала права відчужувати це майно.

Придбання ФГ «Розмарин» в особі його голови ОСОБА_5 вказаного майна відбулося у період, коли судовий спір щодо такого майна не був остаточно вирішеним і про наявність якого останньому було відомо, під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки голова ФГ «Розмарин» діяв недобросовісно та на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою перешкоджання захисту правам позивача на належне користування землею, які захищалися судом у справі №389/1901/24, що є наслідком витребування у недобросовісного набувача такого майна на корсить ОСОБА_1 на підставі ст.387 ЦК України.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» від 04.03.2026 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263, 264 ЦК України.

Представник відповідача вказуючи, що спірний договір міни був укладений 31.07.2017, а тому загальний строк позовної давності сплив 31.07.2020, не врахував, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 год 00 хв 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Таким чином, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває дотепер.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Водночас, Законом України №4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, починаючи з 02.04.2020 строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, а починаючи з 24.02.2022 строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану і тривав до 04.09.2025.

Отже, в цій справі строк позовної давності не сплив, його перебіг відновлено з 04.09.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом 15.12.2025.

Крім того, усталена судова практика щодо застосування строку позовної давності свідчить про те, що особа, яка звернулася до суду з вимогами, позовна давність яких не спливла станом на 02.04.2020, не пропустила строк позовної давності.

Щодо заходів забезпечення позову.

Підстави скасування заходів забезпечення позову, викладені у ст.158 ЦПК України. Зокрема, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому вжиті ухвалою суду від 05.12.2025 у справі №389/4514/25 (провадження №2-з/389/23/25) заходи забезпечення позову відповідно до положень ч.7 ст.158 ЦПК України продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, підстави для їх скасування наразі відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір.

На підставі ст.3, 12, 202, 203, 204, 209, 210, 215, 237, 238, 239, 241, 244, 321, 330, 386, 387, 638, 715 ЦК України, керуючись ст.81, 141, 158, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 з володіння Фермерського господарства «Розмарин» земельну ділянку площею 6,5600 га з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пантаївської селищної ради (раніше Диківської сільської ради) Олександрійського (раніше Знам`янського) району Кіровоградської області.

Визнати недійним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2022, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія», щодо земельної ділянки площею 6,56 га з кадастровим номером 3522281200:02:000:9048, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2023 за №49400545.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн 90 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн 90 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Розмарин» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн 90 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.12.2025 у справі №389/4514/25 (провадження №2-з/389/23/25), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія», місце знаходження: вул.Миру,2, с.Богданівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27431, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 31885335.

Відповідач: Фермерське господарство «Розмарин», місце знаходження: вул.Миру,2, с.Богданівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27432, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 38416571.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва