Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №389/3291/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

29.09.2026

Провадження №3/389/568/26

ЄУН 389/3291/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Богданова Олена Едуардівна, розглянувши в приміщенні суду матеріали, що надійшли від Відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , працюючого машиністом електровоза в ТЧ-12, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №487704 від 26.08.2026, ОСОБА_1 04.08.2026 о 19:00 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинив сварку, в ході якої виражався на адресу сестри ОСОБА_2 нецензурною лайкою та висловлював погрози, чим вчинив насильство в сім`ї психологічного характеру, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду з`явився, свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав та пояснив суду, що дійсно 04.08.2026 близкько 19:00 год. він перебував у квартирі своїх покійних батьків, по АДРЕСА_2 , потім до квартири прийшла його сестра ОСОБА_2 , де раптово через певні особисті обставини, зауваження з його боку, а також через поділ цієї квартири, яка залишилась їм у спадок від батьків виникла обопільна суперечка, водночас зазначив, що раніше конфліктів між ним з сестрою не було. Крім того, стверджував, що ніяких погроз з його боку стосовно сестри не висловлював. Свідків їх розмови із сестрою не було.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона більше ніж два роки опікується квартирою, яка залишилася їй та брату ОСОБА_1 у спадок від їх батьків. Того дня - 04.08.2026 вона прийшла у спірну квартиру для зняття показників з лічильників де вже перебував і її брат ОСОБА_1 , потім раптово на ґрунті особистих інтересів та спадщини між ними виникла сварка. Стверджувала, що були погрози з боку брата, які підтверджуються наявним у неї аудіозаписом розмови цього дня, однак суду як доказ цього надано не було. Крім того, зазначила, що наразі не бажає зводити з ним стосунки та аби його притягували до адміністративної відповідальності.

Також, до суду в якості свідка викликався працівник поліції, який склав вищезазначений протокол, однак, повідомлений про час та розгяд судового засідання належним чином , не з`явився.

Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №487704 від 26.08.2026, копію заяви ОСОБА_2 від 05.08.2026, копію письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП, у редакції чинній з 19.12.2024, передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Так, п.14 ст.1 Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.

Об`єктивна сторона ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту диспозиції вказаної статті вбачається, що суб`єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою вини.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №487704 від 26.08.2026 вказано, що ОСОБА_1 04.08.2026 о 19:00 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинив сварку, в ході якої виражався на адресу сестри ОСОБА_2 нецензурною лайкою та висловлював погрози, чим вчинив насильство в сім`ї психологічного характеру.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП, в редакції, чинній з 19.12.2024, передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Однак, всупереч вимогам ст.8 КУпАП, протокол серії ВАД №487704 від 26.08.2026, складено за ч.1 ст.173 КУпАП в редакції, яка вже не є чинною на дату розгляду справи судом, оскільки в ньому не на зазначено яка саме шкода завдана потерпілій ОСОБА_2 .

Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

За викладеного, самі по собі факти вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 ЗУ №2229-VIII, чи наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, без настання певних наслідків, про що обов`язково має бути зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, автоматично не утворюють собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.

До вищевказаного протоколу, як докази, долучені матеріали, які досліджені у судовому засіданні, а саме: копія письмових пояснень ОСОБА_2 , заява ОСОБА_2 від 05.08.2026 до Відділу поліції №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області, де остання просить провести перевірку викладених у її заяві обставин, надати правову оцінку діям її брата ОСОБА_1 щодо висловлених на її адресу погроз фізичною розправою та прийняти відповідне процесуальне рішення, оскільки вона через агресивну поведінку та погрози брата реально боїться за свою безпеку та безпеку своєї родини.

Водночас жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не надано, а описання самого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 з цього приводу, не може бути належним доказом вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , а тому для підтвердження правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП працівники поліції мали б надати інші докази (пояснення свідків, відеодокази тощо), які б надавали можливість відтворити дійсні обставини правопорушення, які мали місце 04.08.2026. Тобто, зазначені у протоколі події, окрім письмових пояснень ОСОБА_2 , які вона частково й сама спростувала у судовому засіданні, не підтверджується іншими доказами, тобто, неможливо поза розумним сумнівом достовірно встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.

Суддя зазначає, що саме по собі звернення ОСОБА_2 із заявою до правоохоронних органів не може свідчити про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , натомість може свідчити про наявність конфлікту між сторонами, який носить обопільний характер, тобто і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 брали активну участь у раптово виниклій між ними суперечці через що складно визначити одного винуватця, про що також, зазначається і у висновку Верховного Суду викладеному в постанові №761/27704/20 від 03.08.2021.

При цьому, конфліктна ситуація між особами, які спільно не проживають, але являються родичами, за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої - не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме докази того, що потерпілій була завдана шкода її фізичному або психологічному здоров`ю: побоювання за свою безпеку чи безпеку її родини, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, матеріали справи не містять.

Кріс того, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Основними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.

Таким чином, слід вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в протоколі серії ВАД №487704 про жодні наслідки домашнього насильства, спричинені потерпілій, що є необхідною умовою наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зазначено, а лише вказано: "висловлювався нецензурною лайкою та висловлював погрози, чим вчинив насильство в сім`ї психологічного характеру».

Зважаючи на викладене, що доказами у справі виступають фактично лише заява до відділу поліції та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які частково спростовані в суді показами в суді ОСОБА_1 та самої потерпілої ОСОБА_2 , інших доказів до суду не надано, за відсутності права у суду самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену у протоколі, вважаю, що під час судового розгляду не встановлено наявності належних, допустимих та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 173-2, 247, 251, 255, 256, 268, 277 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення, через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області, до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.Е. Богданова