Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №389/4054/24 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

28.09.2026

ЄУН 389/4054/24

Провадження 2/389/970/24

Р І Ш Е Н Н Я

заочне

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку між власниками,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила винести рішення про поділ житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в натурі між нею та відповідачем.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала із відповідачем у шлюбі, зареєстрованому 21.12.1989 та розірваний 19.11.2003. Перебуваючи у шлюбі 14.09.2001 ними придбаний житловий будинок. Кожен має право на частину вказаного будинку. Між ними виникають спори про порядок користування та володіння будинком. Угоди про спосіб виділення частки із загального майна не досягнуто, відповідач не бажає спілкуватися з даного приводу.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали вимогу позов та просять його задовольнити. Позивач пояснила, що проживає у спірному будинку. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, як і не надав заяви про розгляд справи без його участі, розгляд цивільної справи проводиться заочно.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд встановив наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, зареєстрованому 21 грудня 1989 року Смолінською селищною радою Маловисківського району Кіровоградської області, про що складено відповідний актовий запис № 75.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку 14.09.2001 ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Знам`янської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Георгієвою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №875.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 липня 2005 року у справі 2-147/05 визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку із господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Залишено за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку із господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Встановлено, що відповідно до висновку технічної експертизи технічна можливість розділу будинку відсутня. Саме через відсутність можливості такого розділу будинку між сторонами, суд вважав позов задовольнити частково, та зважаючи на те, що відповідач іншого житла не має та не дає згоду на отримання грошової компенсації за частину житлового будинку, визнати за кожним право власності на частину будинку.

За ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені норми в даному спорі щодо розподілу спільно набутого в період шлюбу житлового будинку та одержаної відповідачем земельної ділянки для обслуговування такого житлового будинку повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Кодекс про шлюб та сім`ю України.

Згідно ч.1 ст. 22 КпШС України (чинного на час придбання будинку), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року N 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст.ст.22,25,27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

У п.п.23,24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року зазначено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ст. 364 ЦК кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу в натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).

Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири (п. 6).

Зазначене правило стосується також поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

Позивачем не надано доказів можливості розподілу будинку та наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані житлові приміщення.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно, а саме: житловий будинок з господарсько побутовими будівлями та спорудами розташований за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними та за кожним із них визнано рішенням суду право власності на частину будинку. Однак, через відсутність технічної можливості розділу будинку, вимога позивача про поділ житлового будинку в натурі не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 280-288, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Судові витрати залишити на користь позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Український В.В.