Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №348/2705/24 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2705/24

Провадження № 1-кп/348/92/26

29 вересня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області кримінальне провадження №12024096200000202 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Пнів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, з середньою спеціальною освітою, одруженої, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

інші учасники: прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 , його представник ОСОБА_7 ,

встановив:

відповідно до обвинувального акту 13.10.2024 о 18.30 ОСОБА_3 , перебуваючи на вул. Січових Стрільців в с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, розпочала конфлікт із односельчанином, ОСОБА_6 , який перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Під час конфлікту обвинувачена умисно завдала два удари долонею лівої руки в обличчя потерпілого, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді синця лівої орбітальної ділянки та подряпини виличної ділянки зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Такими діями, ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувачена ОСОБА_3 у ході судового розгляду вину не визнала, проти задоволення цивільного позову заперечила. Дала такі показання. У неї із потерпілим склалися тривалі неприязні відносини, оскільки потерпілий був винуватцем ДТП, внаслідок вчинення якої здоров`ю обвинуваченої була завдана непоправна шкода. Після ДТП вона проходила тривале лікування і їй встановили інвалідність ІІ групи. Лікуватися обвинувачена продовжує і досі. Потерпілого визнали винуватим у вчиненні кримінального правопорушення і суд позбавив його права керувати транспортним засобом. Станом на 13.10.2024 вирок суду щодо потерпілого вже набрав законної сили і йому було відомо про заборону керувати транспортним засобом. Цю заборону потерпілий часто порушував. Коли обвинувачена приблизно о 18.30 їхала додому зі своїм чоловіком, вона побачила, що саме потерпілий керував автомобілем. Обвинувачену це дуже обурило, оскільки досі вона відчуває негативні наслідки вчинення щодо неї злочину, постійно проходить лікування, однак потерпілий за це фактично не поніс жодного покарання. Від відбування основного покарання потерпілого звільнили з випробуванням. І незважаючи на те, що потерпілий вчинив тяжкий злочин, він фактично не відбуває основне покарання і ухиляється від відбування додаткового. Натомість у обвинуваченої через дії потерпілого встановлена ІІ група інвалідності і вона змушена проходити тривале і дороге лікування. Автомобіль потерпілого зупинився біля магазину. Обвинувачена попросила свого чоловіка також зупинити машину. Вона вийшла з автомобіля, підійшла автомобіля потерпілого. Потерпілий у той час вже почав переміщуватися із водійського сидіння на пасажирське сидіння свого автомобіля, а потім вийшов із автомобіля через передні пасажирські дверцята. Обвинувачена обійшла автомобіль і розпочала конфлікт із потерпілим. У ході конфлікту вона сказала, що викличе поліцію, оскільки потерпілому заборонено керувати транспортним засобом. Дружина потерпілого сиділа позаду і кричала до обвинуваченої. Потім також вийшла і сварилася із обвинуваченою. Свідки, що були в машині також вийшли і зневажливо спілкувалися із обвинуваченою нецензурною лексикою. Двоє хлопців, що стояли позаду автомобіля потерпілого знімали події на відео. Потім втрутився у конфлікт чоловік обвинуваченої і забрав її з місця події. Обвинувачена зателефонувала в поліцію і повідомила про це. Дітей у автомобілі потерпілого обвинувачена не бачила, плач дітей вона не чула. Близько до автомобіля потерпілого обвинувачена не підходила. Вона відчинила водійські дверцята, стояла на відстані приблизно 30 см від машини і сварила потерпілого. Як тільки обвинувачена підійшла до автомобіля потерпілого він відразу ж почав пересідати із водійського сидіння на пасажирське. Тому завдати йому удару за обставин, що викладені у обвинувальному акті обвинувачена не могла. Жодних тілесних ушкоджень обвинувачена потерпілому не завдавала. Коли вона повернулася у машину у потерпілого не було тілесних ушкоджень. Також зазначила, що лівою рукою вона не могла завдати удар потерпілому, оскільки внаслідок ДТП у неї був перелом ключиці і досі ліва рука у неї погано функціонує. На спростування доводів потерпілого зазначила, що лобове скло у потерпілого не тоноване, була світла пора доби, а тому обвинувачена чітко бачила, що потерпілий керував транспортним засобом. На місці події були камери, однак відео із цих камер не вилучили і не дослідили у ході дізнання. Також зазначила, що відповідно до показань потерпілого він побачив обвинувачену у дзеркалі заднього виду, однак це можливо тільки у тому випадку, якби він знаходився на водійському сидінні, оскільлки на задньому склі його машини велика наклейка, що обмежує оглядовість. Слідчий експеримент із участю обвинуваченої не проводили. До участі у слідчому експерименті залучили тільки потерпілого і його друзів, один із яких був свідком ДТП. Тому результати такої слідчої дії не є достовірними. Обвинувачена зазначила, що вона не погодилася із покаранням, яке було призначене потерпілому за вчинення щодо неї тяжкого злочину і розміром шкоди, що була їй присуджена. Тому після ухвалення цього вироку почала його оскаржувати у тому числі і до Верховного Суду. На даний час розгляд цієї справи ще не закінчений і продовжується у Львівському апеляційному суді. Дане кримінальне провадження було ініційоване потерпілим із метою змусити потерпілу відмовитися від свого права на доступ до суду у справі про ДТП. Про це представник потерпілого неодноразово безпосередньо заявляла обвинуваченій.

Потерпілий ОСОБА_6 у ході судового провадження, дав такі показання. Після вчинення ДТП у потерпілого із обвинуваченою склалися неприязні відносини. Обвинувачена переслідує потерпілого, постійно вчиняє із ним конфлікти. Також обвинувачена постійно звертається у поліцію із заявами і звинувачує потерпілого у всьому, що із нею відбувається. Потерпілий зі своєю сім`єю постійно перебуває у стані стресу через такі дії обвинуваченої щодо нього. 13.10.2024 приблизно о 18.30 потерпілий їхав своїм автомобілем із друзями до магазину. За кермом його автомобіля була ОСОБА_8 , на передньому пасажирському сидінні біля водія сидів потерпілий, а біля потерпілого – ОСОБА_9 ОСОБА_10 , його донька, дружина потерпілого (яка на той час була вагітна), а також малолітня дитина потерпілого, - сиділи позаду. Попереду назустріч рухався автомобіль обвинуваченої. Потерпілий повернувся і побачив, що автомобіль обвинуваченої зупинився позаду його автомобіля. Обвинувачена підійшла до водійського сидіння, на якому у той час сиділа ОСОБА_11 . Обвинувачена відчинила дверцята автомобіля, стала на підніжку, відштовхнула правою рукою ОСОБА_8 і кілька разів лівою рукою вдарила потерпілого по обличчі. При цьому обвинувачена кричала і висловлювалася нецензурно. Діти у автомобілі почали плакати. Вагітна дружина потерпілого дуже злякалася. Після події потерпілий їздив із дитиною до лікаря, оскільки дитина отримала стрес. Потім конфлікт продовжився на вулиці. Однак втрутився чоловік обвинувачено і її забрав. У поліцію потерпілий звернувся наступного дня. Для проведення слідчого експерименту працівники поліції залучили односільчан, які не є друзями потерпілого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , зазначила що вона є дружиною потерпілого і на час події була вагітна. Пережила стрес, це відбилося також і на здоров`ї дитини, яку свідок народила 18.08.2025. 13.10.2024 приблизно о 18.00 вони вирішили поїхати із друзями на каву. Для цього вони скористалися своїм автомобілем. Оскільки її чоловік був позбавлений права керувати транспортним засобом він передав керування ОСОБА_11 . Потерпілий сидів на передньому пасажирському сидінні біля водія, біля потерпілого – ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , його донька, свідок, а також їх із потерпілим малолітня дитина, – сиділи позаду. Попереду назустріч рухався автомобіль обвинуваченої. Обвинувачена підійшла до водійського сидіння, відчинила дверцята автомобіля і кілька разів правою рукою вдарила потерпілого по обличчі. При цьому обвинувачена обзивала всіх «виродки» і висловлювалася нецензурно. Дитина почала плакати. Дорослі вийшли із автомобіля. Свідок вийшла з авто після того як заспокоїла дитину. Дитину залишила із донькою ОСОБА_11 . Конфлікт далі продовжився біля автомобіля і тривав приблизно 20 хвилин. На вулиці обвинувачена потерпілого більше не била, але кричала і висловлювалася нецензурно.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_13 , її сім`я давно товаришує із сім`єю потерпілого. Після того, як потерпілого позбавили права керувати транспортним засобом, він час від часу просив свідка про допомогу, якщо треба було кудись поїхати. Свідок тривалий час має посвідчення водія, а також власне авто. 13 жовтня свідок зі своєю сім`єю та сім`єю потерпілого вирішили поїхати на каву. Коли вони зупинилися біля магазину, до їх автомобіля підійшла обвинувачена, відчинила водійські дверцята, відштовхнула свідка, яка на той момент сиділа на водійському сидінні і завдала 2-3 удари в обличчя потерпілого. Через це налякалася дитина потерпілого і почала плакати. Обвинувачена кричала і висловлювалася нецензурно. Потім підійшов чоловік обвинуваченої і забрав її.

Свідок ОСОБА_14 дав такі показання. В жовтні 2024 року він зі своєю дружиною та дітьми був в гостях у потерпілого. Потім вони вирішили поїхати до магазину на каву. Після того, як вони зупинилися біля магазину, обвинувачена намагалася залізти у машину і кілька разів вдарила потерпілого по голові, незважаючи на те, що на водійському сидінні сиділа дружина свідка. Це все супроводжувалося нецензурною лексикою і криком. Діти злякалися. Свідок є особою з інвалідністю ІІ групи по зору, тілесних ушкоджень у потерпілого після події не бачив, однак потерпілий після події говорив, що його пече і болить обличчя. До події обвинувачену свідок жодного разу не бачив. Хто це він дізнався потім. У автомобілі свідок сидів позаду потерпілого. Потерпілий сидів на передньому пасажирському сидінні біля водія, з правого боку від потерпілого сидів син свідка, ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_16 , який доводиться обвинувачені чоловіком, підтвердив, що 13.10.2024 саме потерпілий був за кермом свого автомобіля. Свідок це достовірно знає, оскільки безпосередньо бачив це. Обвинувачена попросила свідка зупинити машину. Свідок зупинив машину приблизно за 5 м позаду автомобіля потерпілого. Із автомобіля свідок не виходив. Спостерігав за подіями через дзеркало. Коли потерпілий вийшов через передні пасажирські дверцята, конфлікт загострився. Тому свідок вирішив втрутитися. Свідок не бачив, щоб обвинувачена била потерпілого по обличчі. Малої дитини у автомобілі потерпілого свідок не бачив. Також не чув дитячого плачу. Про те, що потерпілий керував транспортним засобом вони повідомили в поліцію.

Згідно з рапортом від 14.10.2024, о 19.00 через канцелярію надійшла заява від потерпілого ОСОБА_6 про те, що приблизно о 18.30 13.10.2024 у с. Пнів, поблизу магазину «Соціальний», під час конфлікту ОСОБА_17 завдала йому тілесні ушкодження у вигляді подряпин на обличчі. Протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального проступку було складено о 13.50 14.10.2024.

Відповідно до висновку експерта від 18.10.2024 №235 у потерпілого виявлені такі тілесні ушкодження: синець лівої орбітальної ділянки, подряпини виличної ділянки зліва. Синець лівої орбітальної ділянки утворився від дії тупого твердого предмету, а подряпини виличної ділянки зліва – від дії предмету з обмеженою травмуючою поверхнею. Ці ушкодження за давністю заподіяння можуть відповідати 13.10.2024 та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість утворення таких тілесних ушкоджень від ударів руками або ногами у вказані анатомічні ділянки в кількості не менше 4 фізичних контактних дій.

Відповідно до догоспітального клінічного протоколу від 14.10.2024 №3802 на огляд приблизно о 09.00 до лікаря-терапевта звернувся ОСОБА_6 , якому за результатами огляду було встановлено діагноз: забій м`яких тканин, пошкодження шкіри лицевої і скроневої ділянок голови зліва. Рекомендацій щодо огляду іншими спеціалістами не зазначено.

У ході дослідження відеозапису (який був наданий дізнавачу потерпілим) встановлено, що потерпілий стояв поблизу передніх пасажирських дверцят свого автомобіля лицем до обвинуваченої, яка обходила автомобіль і наближалася до потерпілого. Обвинувачена висловила обурення тим, що потерпілий керував транспортним засобом і правою рукою штовхнула потерпілого у праве плече. Потерпілий відмахнувся від обвинуваченої правою рукою. У ході розмови, що зафіксована на відео, обвинувачена ударів по обличчі потерпілого не завдавала. Протягом відрізку часу, що зафіксований на відеозаписі, обвинувачена тримала у лівій руці мобільних телефон повідомляючи, що викликає поліцію. Також обвинувачена зазначає, що камери на місці події зняли, що потерпілий керував транспортним засобом. На іншому фрагменті відеозапису зафіксовано, як обвинувачена зі своїм чоловіком повертаються до свого автомобіля. При цьому чоловік обвинуваченої висловлювався нецензурно. Із відеозапису також встановлено, що обвинувачена приблизно на 10-15 см нижча від потерпілого. Потерпілий наказав ОСОБА_16 закрити рот. Обвинувачена запитала кому потерпілий намагається закрити рот і сказала: «ти чмо … ти мене збив і ще хочеш тут щось говорити».

Незважаючи на те, що цей відеозапис було надано дізнавачу ще під час дізнання 14.10.2024, жодних заходів для того, щоб перевірити чи на місці події була камери зовнішнього відео спостереження та отримання відео з цих камер для встановлення дійсних обставин події не було вжито.

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 30.10.2024, який був проведений на місці події у період часу з 13.10 до 13.30 за участю потерпілого у присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 потерпілому запропонували відтворити обставини вчинення щодо нього кримінального проступку. Хід слідчої дії фіксували фотоапаратом. Потерпілий спершу пояснив, а потім показав як саме обвинувачена перебуваючи біля водійських дверцят завдала йому удар долонею лівої руки по лівій частині обличчя. У ході слідчої дії потерпілий сів на переднє пасажирське сидіння свого автомобіля, на сидіння водія сів понятий. Статист за вказівками потерпілого відтворив як відбувався удар. Із додатків до вказаного протоколу встановлено, що автомобіль потерпілого був припаркований лівими колесами на бордюрі, праві колеса стояли на дорожньому покритті. Заднє скло автомобіля тоноване і на склі є велика наклейка, що обмежує оглядовість. У ході слідчого експерименту не перевірили чи міг потерпілий бачити як наближається обвинувачена через заднє скло, хоча це могло б дати уявлення про те, де саме у автомобілі сидів потерпілий (на водійському чи на пасажирському сидінні).

Для проведення слідчого експерименту не залучили статиста такої ж комплекції як обвинувачена. Відтворювали обстановку за участі понятих. Один із понятих сів на водійське сидіння, інший – відтворював удар. У ході слідчого експерименту не встановлено, якою рукою обвинувачена тримала телефон у момент завдання удару, а якою рукою утримувала особу, що сиділа на водійському сидінні, оскільки у понятого, який відтворював удар немає жодних предметів у руках. Понятий, що відтворював удар вищий від потерпілого приблизно на 10 см. І навіть за такого зросту особи, яка завдає удар потерпілий змушений був із пасажирського сидіння нахилитися у сторону особи, що завдавала удар, щоб він міг дотягнутися до нього. На фото зображено як понятий лівою долонею із зігнутими пальцями дотягується до потерпілого.

Відповідно до копії витягу з рішення від 24.04.2026 потерпілий з 01.05.2023 є особою з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок травми верхньої кінцівки. Згідно із характеристикою потерпілий підтримує хороші стосунки, як у родині так і у громаді, поводить себе добре.

17.10.2024 на огляд до лікаря поступила ОСОБА_20 , 2021 року народження, причина: гостра реакція на травму, що підтверджується довідкою від 17.10.2024 №307. Батьками дитини згідно з копією свідоцтва про народження є потерпілий та його дружина, ОСОБА_12 .

В судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої: інформаційна картка ДМС щодо особи обвинуваченої; вимога про відсутність судимостей; довідка про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; характеристика з місця проживання, згідно з якою обвинувачену характеризують позитивно: характер спокійний врівноважений, із сусідами вона у хороших відносинах, громадський порядок не порушує; довідка від 17.10.2024 відповідно до якої до складу сім`ї обвинуваченої входять двоє неповнолітніх дітей та непрацездатна мати; копія пенсійного посвідчення - обвинувачена є особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, відповідно до копії акту огляду МСЕК обвинувачені протипоказана важка фізична праця; копії свідоцтва про шлюб та копії свідоцтва про народження дітей, відповідно до яких обвинувачена одружена із ОСОБА_16 і вони спільно виховують 2 малолітніх дітей; медична документація, відповідно до якої обвинувачена отримала політравму 29.05.2022 внаслідок ДТП, 05.07.2022 їй було проведено репозицію правої ключиці. 25.11.2025 було проведене видалення пластин лівої ключиці.

Досліджені у ході судового провадження докази хоча і є належними та допустимими, однак у суду виникають обґрунтовані сумніви у їх достовірності та не є достатніми для доведення вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку поза розумним сумнівом.

За версією сторони обвинувачення обвинувачена завдала потерпілому два удари долонею лівої руки по обличчі, внаслідок чого у потерпілого утворилися тілесні ушкодження у вигляді синця лівої орбітальної ділянки та подряпин виличної ділянки зліва.

Сторона захисту не заперечує конфлікт між обвинуваченою та потерпілим, однак стверджує, що обвинувачена не завдавала під час цього конфлікту ударів по обличчю потерпілого, а отже і вказаних у обвинувальному акті тілесних ушкоджень.

З наданих потерпілим фотографій (т. 1 арк. спр. 215 та т.2 арк. спр. 94-95) неможливо встановити коли їх було зроблено, однак потерпілий стверджує, що після того як проявилися тілесні ушкодження. Водночас на вказаних фотографіях відсутні синці та подряпини, натомість є невелике почервоніння виличної ділянки обличчя зліва.

У висновку експерта зазначено, що тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілого утворилися не менше як від 4 контактних дій: синець навколо лівого ока 3х5 см та 3 паралельні подряпини прямолінійної форми на виличній ділянці зліва різної довжини. Однак це не відповідає наданим потерпілим фотографіям. Терапевт оглянув потерпілого вранці наступного дня після події – 14.10.2026. Заяву про вчинення кримінального правопорушення потерпілий подав у цей же день о 13.30, водночас у заяві зазначив, що йому завдані тілесні ушкодження тільки у виді подряпин, хоча на той момент вже мав би бути помітним синець.

Допитані у ході судового провадження потерпілий та свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що потерпілий сидів на пасажирському сидінні у момент завдання йому кількох ударів, у цей час на водійському сидінні перебувала ОСОБА_13 . У суду виникають обґрунтовані сумніви у достовірності показань цих свідків у цій частині, оскільки ці показання спростовуються протоколом слідчого експерименту.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту транспортний засіб потерпілого був припаркований лівою стороною на бордюрі, що свідчить про те, що водійське сидіння розташовувалося дещо вище по відношенню до пасажирського сидіння. Обвинувачена є нижчою за зростом від потерпілого, а також нижчою від понятого, який брав участь у відтворенні події. Зі змісту протоколу відтворення та долучених до нього додатків встановлено, що удар був один розгорнутою долонею із зігнутими пальцями лівої руки (фото т.2 арк. спр. 24), хоча такий механізм утворення тілесного ушкодження не відповідає викладеному у висновку експерта. Додаткових слідчих дій для встановлення цих обставин у ході дізнання не було проведено.

Відео з камер спостереження, про яке вказує обвинувачена не було досліджено та долучено до матеріалів провадження. Хоча інформація про наявність таких камер була у розпорядженні дізнавача з моменту доручення потерпілим відеозапису – 14.10.2024.

Показання свідка ОСОБА_13 не були належно перевірені у ході дізнання. Для того, щоб перевірити чи обвинувачена, з урахуванням свого зросту та комплекції, стану здоров`я (особа з інвалідністю ІІ групи, перенесена травма лівої ключиці), технічних характеристик транспортного засобу у якому перебував потерпілий (кліренсу, висоти автомобіля з урахуванням того як він був припаркований), інших обставин події, змогла б не просто дістати до місця де знаходився потерпілий у автомобілі, а також завдати потерпілому удар долонею у такий спосіб, щоб навколо його ока виник синець та три подряпини про які зазначає експерт, не було проведено ані слідчого експерименту, ані інших слідчих чи процесуальних дій.

У ході слідчого експерименту потерпілий не повідомляв, що обвинувачена піднялася на підніжку завдаючи йому удари, а зазначив, що вона стояла біля водійських дверцят. Таку інформацію він повідомив тільки під час судового провадження, і це не підтверджено іншими доказами, що були досліджені у ході судового розгляду. З показань потерпілого, які він дав у ході судового розгляду встановлено, що обвинувачена завдала йому приблизно 2-3 удари, однак це не відповідає результатам слідчого експерименту, у ході якого він зазначив, що йому було завдано один удар.

Виникають обгрунтовані сумніви у достовірності показань вказаних свідків у частині наявності на місці події малолітньої ОСОБА_20 , оскільки на відеозаписі немає дитини та не чути плачу дитини, а на огляд до лікаря дитину привели 17.10.2024. Це видається незрозумілим, оскільки конфлікт мав місце ще 13.10.2024 і якщо дитина постраждала внаслідок цього конфлікту лікування мали б розпочати раніше. Доказів того, що потерпілий звернувся до лікаря раніше і йому рекомендували залишити дитину вдома не надано.

Свідок ОСОБА_12 зазначила, що на час події (13.10.2024) вона була вагітна, однак з урахуванням дати народження дитини (18.08.2025) це видається малоймовірним. Крім цього, слід зауважити, що свідок є дружиною потерпілого і також знаходиться у неприязних стосунках із обвинуваченою з моменту ДТП. Тому показання цього свідка слід оцінювати критично.

Свідок ОСОБА_14 з урахуванням стану здоров`я (інвалідність ІІ групи, захворювання органів зору) зазначив, що не чітко бачив усе що відбувалося. Також слід зауважити, що він сидів позаду потерпілого, що також обмежувало оглядовість. Про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень свідок стверджував виключно зі слів потерпілого.

Показання свідка ОСОБА_16 суд також оцінює критично, оскільки він не завжди перебував на місці події, а коли розпочався конфлікт він перебував у автомобілі.

У ч.1 ст.91 КПК України наведено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 4 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб встановити наявність всіх ознак складу кримінального правопорушення, докази надані стороною обвинувачення та досліджені у ході судового розгляду мають поза розумним сумнівом підтверджувати версію сторони обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або спростувати, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Дослідивши надані докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання своїх правових позицій, провівши судовий розгляд відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд прийшов до висновку, що сторона обвинувачення не довела причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого їй кримінального проступку поза розумним сумнівом.

Так, у ході судового провадження із наданих суду доказів неможливо встановити чи дійсно, за обставин на які вказують потерпілий і свідки, у обвинуваченої взагалі була можливість завдати потерпілому такі ушкодження. У висновку експерта вказано про наявність тілесних ушкоджень, яких неможливо спостерігати на фото, що було надано самим потерпілим. Тривалі неприязні стосунки обвинуваченої із потерпілим, а також те що обвинувачена у день події погрожувала повідомити про вчинення потерпілим кримінального правопорушення, передбаченого ст.389 КК України свідчить про те, що сторони негативно налаштовані один щодо одного. На відеозаписі зафіксовано лише конфлікт між сторонами, а відеозаписів із камер на місці події суду не було надано.

Питання доведення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами достовірних доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, потерпілого, свідків, дослідивши письмові та речові докази, а також матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку за обставин, викладених в обвинувальному акті, не доведена поза розумним сумнівом. Зібраних доказів не достатньо для того, щоб встановити обставини вчинення кримінального правопорушення і у ході судового провадження сторона обвинувачення не спростувала доводи сторони захисту щодо неможливості завдання потерпілому тілесних ушкоджень у спосіб, що вказаний у обвинувальному акті.

За таких обставин, неможливо однозначно стверджувати, що потерпілий отримав тілесні ушкодження саме від удару, а не поспіхом виходячи із автомобіля через передні пасажирські дверцята через випадковий контакт із будь-якою твердою поверхнею, чи вилючити будь-який інший механізм утворення цього тілесного ушкодження. Враховуючи те, що показання свідків не відповідають іншим доказам, суд не може покладатися на такі показання, як на достовірні докази вини обвинуваченої. Всі свідки зазначали, що події відбувалися динамічно, а тому вони не можуть точно пригадати якою рукою був завданий удар, чи мала обвинувачена в руках сторонні предмети, як саме вона стояла, тощо. На відеозаписі потерпілий не скаржиться на біль не тримається за обличчя, жодна із присутніх на місці події осіб не згадує про завдання тілесних ушкоджень, не намагається викликати поліцію, натомість всі присутні намагаються переконати обвинувачену, що потерпілий не керував транспортним засобом. Тільки обвинувачена зазначає, що зателефонує у поліцію через неправомірні дії потерпілого. Після конфлікту обвинувачена безперешкодно пішла з місця події, поліцію потерпілий не викликав.

Зважаючи на наведене, ОСОБА_3 слід визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдати.

У ході судового розгляду кримінального провадження потерпілий пред`явив цивільний позов, відповідно до якого просив стягнути з обвинуваченої моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 60000,00 гривень.

Відповідно до ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи те, що суд виправдав обвинувачену у зв`язку із недоведеністю її причетності до вчинення кримінального правопорушення, цивільний позов слід залишити без розгляду.

Питання щодо долі речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України, речі, що були визнані речовити доказами, відповідно до постанови від 18.10.2024, а саме - догоспітальний клінічний протокол слід залишити у матеріалах криімнального провадження.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та виправдати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.

Речовий доказ - догоспітальний клінічний протокол №3802 від 14.10.2024 - залишити у матеріалах криімнального провадження № 12024096200000202.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Суддя ОСОБА_1