Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №348/2186/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2186/26

28 вересня 2026 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., з участю секретаря судового засідання Скоблей О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвоката Куцого О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, протягом року не притягався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, громадянина України,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП № 002196 від 02.07.2026 вбачається, що 02.07.2026 близько 10.35 год. в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Фанківської області, біля території Динопарку, ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , облаштованим як таксі, без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на даний вид господарської діяльності згідно ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвоката Куцого О.С. поступило письмове клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Клопотання мотивує тим, що своєї вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення не визнає, оскільки жодних послуг таксі він ніколи не надавав та господарською діяльністю станом на 02.07.2026 не займався.

Зазначає, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність. Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», систематичною вважається діяльність уy разі, коли продаж товарів, надання послуг з метою отримання прибутку здійснюється особою безпосередньо, самостійно не менш ніж 3 рази протягом календарного року.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, такі вимоги не дотримані, оскільки у долучених до матеріалів справи документах не зазначено, що ОСОБА_1 систематично здійснював господарську діяльність без одержання ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні обґрунтування порушення ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме: відсутні докази того, що ОСОБА_1 надавав послуги перевезення пасажирів як таксі (на фото відображено лише автомобіль Опель Віваро із перепусткою на лобовому склі, кюар-код на якому вказує місце авто на паркінгу в ТЦ «Буковель»), також відсутні свідки чи їх пояснення, чи інші докази, якими можна було б підтвердити факт здійснення ОСОБА_1 перевезення пасажирів як таксі.

Тому вважає, що уповноваженими особами не доведено факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У зв`язку із цим, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, просить суд провадження у даній справі закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно належним чином. Захисник Куций О.С. в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

За приписами ст.ст. 268, 277-2 КУпАП справу про адміністративне правопорушення може бути розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не подав клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому від захисника поступило клопотання про розгляд справи у його відсутності, суддя прийшов до висновку, що справу можливо розглядати в його відсутність.

Суддя, розглянувши клопотання, заслухавши думку захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За правилами ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП № 002196 від 02.07.2026 вбачається, що 02.07.2026 близько 10.35 год. в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Фанківської області, біля території Динопарку, ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , облаштованим як таксі, без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на даний вид господарської діяльності згідно ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Частиною 1 статті 164 КУпАП встановлено відповідальність запровадження господарської діяльності бездержавної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом,або без отриманняліцензіїна провадженнявиду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

При цьому, об`єктом правопорушення, передбаченого цією нормою, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Об`єктивна сторона даного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:

-без державної реєстрації як суб`єкта господарювання;

-без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом;

-без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

-у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;

-без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП № 002196 від 02.07.2026, необхідно встановити факт того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів в режимі таксі без одержання ліцензії певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Диспозиція частини 1 статті 164 КУпАП є бланкетною, тому необхідно звернутися до спеціального закону, що встановлює норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності

У протоколі про адміністративне правопорушення посадова особа посилається на порушення ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Однак стаття 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 (з наступними змінами), складається з двох частин (частина 1 складається з 34 пунктів). Всупереч цьому, зміст об`єктивної сторони правопорушення при викладенні обставин його вчинення у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито і не описано, а лише констатовано факт вчинення такого порушення, з посиланням на ст. 7 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності», однак без зазначення конкретної частини цієї статті, , що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським,автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів в режимі таксі без ліцензії на право провадження даного виду господарської діяльності та без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, при встановленні об`єктивної сторони складу правопорушення, яке полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання,без ліцензії на право провадження даного виду господарської діяльності, з`ясуванню підлягають факти здійснення надання послуг особою без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, так і факти здійснення цієї діяльності без ліцензії на право провадження даного виду господарської діяльності.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази використання транспортного засобу для господарської діяльності з перевезення пасажирів та отримання прибутку від такої діяльності, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не вказані свідки чи потерпілі, зазначено про долучення до протоколу відеофіксації, однак будь-яка відеофіксація в матеріалах справи відсутня. На долучених до протоколу фотоматеріалах зображено лише автомобіль Опель Віваро із перепусткою на лобовому склі, кюар код на якому вказує місце мого авто на паркінгу в ТЦ «Буковель».

Для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП, суду мали бути надані докази того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів в режимі таксі, тоді як матеріали справи не містять даних про пасажирів, перевезення яких здійснював ОСОБА_1 02.07.2026 о 10.35 год., що позбавляє суд можливості достовірно встановити факти, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що саме на орган (особу), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, покладено тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Окрім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до положень ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає лише в разі доведення систематичної діяльності особи, направленої на отримання доходу, зокрема, на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, яка потребує ліцензування.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 02.07.2026 близько 10.35 год. в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Фанківської області, біля території Динопарку, здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , облаштованим як таксі, без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на даний вид господарської діяльності.

При цьому будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, як і будь-яких інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.

Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 , п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016).

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище наведене суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, тому вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а провадження по справі закрити.

На підставі ст. 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП – закрити підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга на постанову подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Міськевич О.Я.