Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №347/2168/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2168/26

Провадження № 1-кп/347/354/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12026091190000206 від 03.08.2026 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, військовозобов`язаного, депутатом не обирався, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2026 у справі №347/2394/25 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказана постанова суду набрана законної сили 09.02.2026 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2026 у справі №347/2394/25, яка набрана законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 02.08.2026 близько 20 години, рухаючись по вулиці Санаторній в селі Смодна Косівського району, керував транспортним засобом марки «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у ході чого порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення із автомобілем марки «МG», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 .

Таким чином ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст.382 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Ствердив, що дійсно керував транспортним засобом, будучи позбавлений такого права. Зазначив, що зранку посварився з цивільною дружиною, після чого сів за кермо та поїхав з товаришем на річку. Коли повертався з річки вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Просив його суворо не карати, та не позбавляти волі, свою вину визнав, щиро розкаявся, зробив для себе правильні висновки. Просив врахувати, що він здійснив перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ, та врахувати його стан здоров`я, оскільки він тривалий час перебуває на лікуванні, та готується до трансплантації серця. Не заперечив щодо розгляду справи згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз?яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Отже, своїми умисними діяннями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.382 КК України, а дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею Кримінального кодексу.

Щодо призначення покарання.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України, врахувати всі пом`якшуючі обставини, та призначити йому покарання в межах санкції статті, у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив його суворо не карати, врахувати стан здоров`я, необхідність проведення трансплантації серця, та не позбавляти волі.

Позиція суду щодо призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв?язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується позитивно, скарг на його поведінку до Косівської міської ради не поступало, з сусідами перебуває у добросусідських відносинах, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, а згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім?ї, ОСОБА_4 проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , разом із співмешканкою.

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4718 від 06.08.2026 року ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . На військову службу по мобілізації не призивався.

Згідно квитанції до платіжної інструкції №2.311656669.1 від 24.08.2026 року, ОСОБА_4 здійснив переказ на суму 10 000 гривень, отримувач військова частина НОМЕР_3 , призначення платежу: фінансування матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 .

Обставинами, що пом?якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, а також бере до уваги, що вказаним правопорушенням не завдано будь-якої шкоди правам та інтересам інших осіб, перерахування коштів на підтримку ЗСУ.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід на стадії судового розгляду не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.100, 349, 373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень.

Речові докази:

- постанову Косівського районного суду від 27.01.2026 року у справі № 347/2394/25, диск із відеозаписами з нагрудної боді-камери поліцейського за 02.08.2026 року – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1