Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №347/1450/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1450/26

Провадження № 2/347/1085/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

з участі секретаря Данилюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Косів в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В:

12.06.2026 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29 липня 2000 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований в Книзі реєстрації шлюбів відділу реєстрації актів громадянського стану Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області за актовим записом № 23 від 29 липня 2000 року. Дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_4 .

Сторона позивача зазначає, щов шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже повнолітній та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейне життя з відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин.

01 серпня 2023 року рішенням Косівського районного суду по цивільній справі №347/1247/23 шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний. Донька ОСОБА_5 залишилась проживати з позивачем на спільному з відповідачем матеріальному утриманні.

Позивач стверджує, щоза час подружнього життя нею та відповідачем за спільні кошти та спільною працею було надбано як нерухоме так і рухоме майно.

Так, 09 жовтня 2009 року за №1636 в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області сторонами був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за №62-02-1 від 09.07.2009 року. Будівництво житлового будинку здійснювалось будівельною фірмою «Західбуд» під технічним наглядом ПП «Промтехсервіс».

Будівництво будинку здійснювалось до початку зими 2009 року. В грудні 2009 року позивач з відповідачем та дітьми зайшли жити до новозбудованого будинку за адресою АДРЕСА_1 .

05 листопада 2010 року державним реєстратором центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на житловий будинок загальною площею 256,6 м/кв за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 06.10.2010 року, яке видане виконавчим комітетом Смоднянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області на підставі рішення №94 від 30.08.2010 року.

Земельна ділянка кадастровий номер 26236:858:01:02:001:0315 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована на відповідача 06 вересня 2007 року на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки серії ВЕІ №897309 реєстраційний №3187 від 24.11.2006 року, про що свідчить Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД №810307 від 06.09.2007 року.

Крім того, у приватній спільній частковій власності відповідача знаходиться 1/3 частка квартири загальною площею 88,3 м/кв за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на нього 08.11.2004 року державним реєстратором центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області на підставі свідоцтва про право власності №43/824 від 16.09.2004 року, яке видане Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації.

Після розірвання шлюбу питання про поділ спільної сумісної власності подружжя ні позивач, ні відповідач не ставили, а тому розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, і розпорядження таким майном після розірвання шлюбу повинно здійснюватись колишнім подружжям виключно за взаємною згодою та відповідно до Цивільного кодексу України.

Оскільки, відповідач має іншу сім`ю, позивач вважає, що це може суттєво вплинути на порядок користування спільною сумісною власністю подружжя, тому позивач вимушена звернутись із даним позовом.

На переконання сторони позивача житловий будинок загальною площею 256,6 м/кв за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,10 га кадастровий номер 26236:858:01:02:001:0315 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель за адресою АДРЕСА_1 та 1/3 частка квартири загальною площею 88,3 м/кв за адресою АДРЕСА_2 , є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу в рівних частинах між подружжям зважаючи на викладені вище факти.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

15.07.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовні вимоги визнає частково, вважаючи, що поділу підлягає й інше майно набуте у шлюбі, в тому числі рухоме. Так, будинок та земельна ділянка у АДРЕСА_1 дійсно можуть підлягати поділу як спільно набуте у шлюбі.

В той же час, 1/3 частка квартири АДРЕСА_3 не підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя, оскільки зазначена квартира була фактично повністю облаштована в 1994 році та побудована до цього часу. На підтвердження вказаного факту відповідачем долучено копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2004 року, згідно з яким ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі розпорядження від 16.09.2004 №43/824 є власниками 1/3 частки приватної спільної часткової власності квартири, загальною площею 88,3 кв.м, житловою площею 59,2 кв.м, що за адресою АДРЕСА_2 (а.с.67).

Відповідач вказує, що він був зареєстрований (прописаний за місцем проживання) у зазначеній квартирі ще в 1996 році, а фактично проживав і до цього. Тому, квартира збудована не за спільної майнової чи трудової участі подружжя, а фактично належала його дідові і бабі, а саме - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які там зареєстровані ще з 1994 року. Як доказ вказаного факту долучено копію будинкової книги, в якій зазначено власниками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований 23 вересня 1994 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрована 23 вересня 1994 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зареєстрований 12 серпня 1996 року (а.с.68-71).

Отже, сторона відповідача не заперечує щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (у разі дотримання співмірності поділу майна подружжя та реальності оцінки вартості нерухомості) в частині визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

12.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_9 подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема ним долучено відповідь ОКП «Коломийське МБТІ» № 644/01-21 від 24.07.2026 року, із якої вбачається, що на адвокатський запит від 14.07.2026 року надано інформацію, за змістом якої зазначається, що квартира АДРЕСА_3 до приватизації проведеної 08.11.2004р. згідно розпорядження №43/824 від 16.09.2004 р. належала до державного фонду. В архівосховищі відсутня інвентаризаційна справа, тому рік побудови квартири невідомий. Також, надано копію розпорядження № 43/824 від 16.09.2004 р., із якого вбачається, що ОСОБА_8 звернувся із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_3 та на підставі вказаного розпорядження оформлено свідоцтво про право власності на житло (а.с.83,84).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула.Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить розглядати справу без присутності позивача та його представника, не заперечує щодо розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача ОСОБА_9 подав до суду клопотання, в якому виклав прохання розгляд справи проводити без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 29 липня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області за актовим записом № 23, який згідно з копією рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2023 року у цивільній справі №347/1247/23 був розірваний (а.с.12-16).

Відповідно до копії архітектурно-будівельної документації на забудову земельної ділянки №62-02/1 2008 р. ОСОБА_2 є замовником, якому інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області надано дозвіл №1636 від 09 жовтня 2009 року на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею 0,10 га в селі Смодна Косівського району Івано-Франківської області. Відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за №62-02-1 від 09.07.2009 р. головним архітектором Косівського району будівельні роботи проводились будівельною фірмою «Західбуд» під технічним наглядом ПП «Промтехсервіс» (а.с.17-21).

Копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 88,3, житловою площею (кв.м): 59,2, загальна вартість нерухомого майна (грн): 15,45, а саме 1/3 частки приватної спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності, 43/824, 16.09.2004, Коломийське міжрайонне бюро інвентаризації / 08.11.2004. Також, ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 256,6, житловою площею (кв.м): 146,1, а саме 1/1 частки приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , 06.10.2010, Виконавчий комітет Смоднянської сільської ради (рішення № 94 від 30.08.2010 року) (а.с.22).

Згідно з копією технічного паспорта ФОП ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 на замовлення ОСОБА_1 15.05.2026 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_4 (а.с.23-29).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 03.06.2026 року, наданої судовим експертом Худаком М.Я., вартість житлового будинку загальною площею 256,60 кв.м. в АДРЕСА_1 , оціночна вартість об`єкта оцінки 9188526.58 грн., оціночна вартість поліпшень(13) 8854205.95 грн., оціночна вартість земельної ділянки (13) 334320.63 грн. (а.с.30-32).

Беручи до уваги копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 є власниками 1/3 приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 , загальною площею (кв.м): 88,3, житловою площею (кв.м): 59,2, загальна вартість нерухомого майна (грн): 15,45 (а.с.33).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 03.06.2026 року, наданої судовим експертом Худаком М.Я., вартість квартири загальною площею 88,3 кв.м., кв. АДРЕСА_5 , оціночна вартість об`єкта оцінки 2501349.58 грн., оціночна вартість поліпшень(13) 2501349.58 грн. (а.с.34-36).

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.09.2007 р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки є власником земельної ділянки площею 0,10 га в с. Смодна Косівського району Івано-Франківської області за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (а.с.37).

На підставі копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що на заяву ОСОБА_1 надано інформацію про земельну ділянку кадастровий номер 2623685801:02:001:0315 (а.с.38-43).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 08.06.2026 року, наданої судовим експертом Худаком М.Я., вартість земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 26236:858:01:02:001:0315 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель за адресою АДРЕСА_1 для використання результатів експертної оцінки при розгляді питання в суді щодо розподілу судових витрат, а також сплати судового збору становить 382 852. 49 грн.(а.с.44-46).

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, надаючи правову оцінку характеру відносин, судом вбачається, що спір між сторонами виник з приводу поділу спільного майна подружжя. Таким чином, за своїм внутрішнім переконанням суддя приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з нижче наведених підстав.

Судом встановлено, що предметом спору є житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, квартира як об`єктів спільної сумісної власності подружжя та їх поділ.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Сам по собі факт того, що майно, набуте подружжям у шлюбі, зареєстровано на праві власності за одним із них, не спростовує поширення на таке майно правового режиму спільного майна подружжя, оскільки за змістом ст. 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох з подружжя одночасно. Наведений висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі N 813/6286/15 (провадження N 11-57апп18), від 06 лютого 2019 року у справі N 462/2646/17 (провадження N 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі N 826/5806/17 (провадження N 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі N 826/10249/18 (провадження N 11-771апп19), від 01 вересня 2020 року у справі N 907/29/19 (провадження N 12-17гс20).

Верховний Суд в постанові від 08.03.2023 року по справі N 307/2148/16-ц вкотре зазначив, що у правовідносинах про поділ майна подружжя предметом доведення є факт перебування сторін у шлюбі та набуття ними спірного майна у період шлюбу, спільність набуття якого презюмується сімейним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічно, згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

З огляду на наведене вище, ураховуючи що презумпцію права власності подружжя на майно, яке набуто ними в період шлюбу, а саме житловий будинок з госпоадрськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку, не спростовано відповідачем, який підтвердив факт створення спірного майна під час перебування сторін у шлюбі, житловий будинок із господарськими спорудами та земельна ділянка для їх обслуговування є спільним майном подружжя, відтак, підлягає поділу на загальних підставах.

Разом з тим, відповідачем спростовано презумпцію спільності майна, придбаного подружжям за час шлюбу, а саме - спірної квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві спільної часткової власності відповідачу, що підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, а тому поділу між сторонами не підлягає.

Так, відповідно до розпорядження органу приватизації №43/824 від 16.09.2004 року (а.с.84) від ОСОБА_8 на дійшла заява про приватизацію цієї квартири та 08.11.2004 року було зареєстровано право спільної часткової власності на цю квартиру на підставі свідоцтва про право власності 43/824 від 16.09.2004 року за ОСОБА_2 (1/3 частка), ОСОБА_7 (1/3 частка) та ОСОБА_8 (1/3 частка) (а.с.67,85).

Відповідно до будинкової книги на спірну квартиру (а.с.68-71) у цій квартирі були зареєстровані з 23.09.1994 року ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а з12.08.1996 року – ОСОБА_2 .

За змістом ч.4 ч.1 ст.57 СК України: особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га кадастровий номер 26236:858:01:02:001:0315 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель є об`єктами спільної власності подружжя та підлягають поділу між сторонами у рівних частинах.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 13192,19 грн. (а.с.6).

На підставі ст.ст. 57, 65, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ), право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 26236:858:01:02:001:0315 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 26236:858:01:02:001:0315 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель за адресою АДРЕСА_1 .

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ), жительки АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в сумі 13192 (тринадцять тисяч сто дев`яносто дві) гривні 19 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Повне рішення складено 29.09.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч