Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №346/3364/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3364/26

Провадження № 2-а/346/88/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

У С Т А Н О В И В:

26.06.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом в якому просив: поновити йому строк на подання даного позову; скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R125763 від 14.10.2025р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити..

І. Позиція сторін у справі.

Позиція позивача.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. В постанові зазначено, що « ОСОБА_1 не уточнив дані до 16.07.2024, чим допустив) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає, що винесена відносно нього постанова не відповідає вимогам закону, оскільки складена безпідставно, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що формулювання обвинувачення у постанові носить очевидно типовий, трафаретний характер, що свідчить про те, що вона складена без належного дослідження конкретних обставин справи та його особи. Відповідно до загальних принципів адміністративного провадження, зокрема принципу індивідуалізації, рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийняте стосовно конкретної особи, за конкретних обставин, з урахуванням конкретних фактів. Шаблонний характер постанови вказує на те, що відповідач не здійснив жодного реального аналізу ситуації, а отже постанова без з`ясування дійсних обставин справи, в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України. Крім цього, вказує, що в оскаржуваній постанові №R125763 відповідачем від руки дописано, з поміж іншого, що постанова набирає законної сили 14.10.2025 року, тобто в день прийняття. Позивач вважає, що дописана від руки вказівка про набрання чинності «в день прийняття» є прямим порушенням ст. 289 КУпАП та позбавляє його гарантованого законом строку на оскарження та грубо порушує право на захист, закріплене у ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також вважає, що відповідач проігнорував законні підстави, що могли б виключити будь-яке провадження щодо нього. Під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач повністю залишив поза увагою обставини, що унеможливлюють притягнення мене його до відповідальності, а саме те, що позивач має законне право на відстрочку від призову під час мобілізації, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», оскільки працює на посаді практичного психолога Дошкільного підрозділу № 5 «Барвінок» Коломийської філії № 7 Коломийського ліцею № 5 імені Т. Г. Шевченка Коломийської міської ради Івано-Франківської області. Крім цього, він знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним, має звання «рядовий», і обліковується у реєстрі «Оберіг». Таким чином, відповідач не дослідив жодної з цих обставин, не вказав на них у постанові та не надав їм правової оцінки. Вважає, що з урахуванням вказаних ним обставин, в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позиція відповідача.

12.08.2026р. до суду надійшов відзив, в якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Вказав, що позивачем було пропущено строк на оскарження постанови, оскільки між її винесенням та зверненням до суду з позовом минуло понад 9 місяців. При цьому позивач був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення та про прийняття відповідної постанови. Окрім пропуску строку звернення до суду, позовні вимоги є необґрунтованими також по суті. Постановою № R125763 від 14.10.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягало у невиконанні встановленого законодавством обов`язку щодо оновлення (уточнення) військово-облікових даних. Обов`язок громадян виконувати вимоги законодавства щодо військового обліку не є факультативним та не залежить від суб`єктивного бажання особи. Військовозобов`язаний повинен виконувати встановлені законом правила військового обліку та своєчасно повідомляти відповідні органи про зміни у своїх облікових даних у передбаченому законодавством порядку. У даному випадку підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало саме невиконання ним установленого обов`язку щодо оновлення військово-облікових даних. Факт відповідного порушення був встановлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проведення відповідних заходів щодо перевірки військово-облікових документів та військово-облікових даних позивача. За результатами встановлення відповідних обставин 10.10.2025 року щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення. Позивач від підписання протоколу відмовився, що зафіксовано у самому протоколі. Зазначена відмова не спростовує обставин правопорушення та не свідчить про незаконність складення протоколу. Більше того, позивач був повідомлений про дату та час розгляду справи, тобто мав можливість реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення, докази, заперечення або клопотання. Таким чином, процедура розгляду справи не була здійснена таємно або без відома позивача. Сам факт незгоди позивача з висновками уповноваженої посадової особи не свідчить про протиправність постанови. Для скасування постанови позивач повинен довести конкретні порушення законодавства, які вплинули на правильність вирішення справи, або відсутність події чи складу адміністративного правопорушення. Натомість самі лише загальні твердження про незаконність притягнення до відповідальності не спростовують встановлених обставин. У даній справі протокол про адміністративне правопорушення, матеріали військового обліку та відомості щодо невиконання позивачем обов`язку з оновлення даних у сукупності підтверджують наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Таким чином, постанова № R125763 від 14.10.2025 року була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у межах компетенції та на підставі встановлених у справі обставин і скасуванню не підлягає.

Відповідь на відзив позивач до суду не подавав.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 30.06.2026р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу для виправлення недоліків позовної заяви десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

13.07.2026р. позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків до якої долучив письмові докази, які підтверджують сплату судового збору.

Ухвалою від 14.07.2026р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. У справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.

ІІІ. Розгляд справи.

В судове засідання ОСОБА_1 не з?явився, 16.09.2026р. подав до суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи, застосовані норми та висновки суду.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Коломия, Івано-Франківської області. Зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується відмітками в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до доданого до позову витягу з мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних «Резерв+», сформованого станом на 15.06.2026р. ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання «рядовий», ВОС 999097, солдат резерву, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, на підставі п. 2 ч.3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації до 31.08.2026р., адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних 07.10.2024р.

Згідно довідки директора Коломийського ліцею №5 від 25.06.2026р., ОСОБА_1 працює на посаді практичного психолога Дошкільного підрозділу №5 «Барвінок» Коломийської філії № 7, Коломийського ліцею №5 ім. Т,г, Шевченка, Коломийської міської ради Івано-франківської області.

З долученої до відзиву роздруківки з особистого кабінету військовозобов`язаного мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних слідує, що 08.05.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено електронне подання до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про доставлення ОСОБА_1 . Причиною подання вказано «Не уточнив вчасно облікові дані (ст.. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)». Порушення ВО від 06.05.2025р. Також міститься відмітка про дату скасування подання - 10.10.2025р. у зв?язку з доставкою особи.

10.10.2025р. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що розгляд справи відбудеться 13.10.2025р. о 09:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протокол містить підпис особи, яка його склала та свідків, які засвідчили, що ОСОБА_1 від підпису протоколу, надання пояснень, а також отримання його копії відмовився.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №R125763 від 14.10.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

Зі змісту постанови № R125763 від 14.10.2026р. вбачається, що за результатами з?ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив дані до 16.07.2024р., чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Вважаючи постанову № R125763 від 14 жовтня 2025 року протиправною, ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд наголошує, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилався не те, що зміст оспорюваної постанови містить шаблонні формулювання, що вказує, на те, що відповідач не здійснив жодного реального аналізу ситуації, зокрема не врахував, що позивач перебуває на військовому обліку та має право на відстрочку від призову, а отже постанова є незаконною.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Зміст постанови № R125763 від 14 жовтня 2025 року відповідає вимогам наведеної норми, оскільки містить дані про посадову особу, яка винесла вказане рішення, дату розгляду справи; відомості про позивача, як особу, стосовно якої розглянута справа; опис встановлених обставин правопорушення; зазначення нормативного акта та прийняте у справі рішення.

Відтак, суд не погоджується з доводами позивача про порушення принципу індивідуалізації, оскільки в оспорюваній постанові дотримано всіх вимог законодавства щодо її змісту, а саме по собі використання типових або стандартних формулювань не означає відсутність дослідження конкретних обставин справи. Суд також звертає увагу на те, що позивачем не зазначено, яким чином його право на відстрочку від призову могло вплинути на несвоєчасне уточнення ним даних та прийняте відносно нього рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а також на те, що матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача права на відстрочку на момент прийняття спірної постанови, оскільки у витягу із застосунку «Резерв+» наявність права на відстрочку зафіксовано станом на 15.06.2026р., дата виникнення права на відстрочку не вказана.

Відповідно до ст.. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В статті 291 КУпАП зазначено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що в постанові № R125763 від 14 жовтня 2025 року відповідач невірно зазначив дату набрання рішенням законної сили дату його винесення, тобто 14.10.2025р., оскільки закон встановлює інший строк. Проте, вказана обставина жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом строк оскарження постанови, а сама по собі помилка в зазначенні дати набрання рішенням законної сили не свідчить про незаконність цього рішення в цілому.

Таким чином, суд знаходить доводи позивача неспроможними та вважає, що з вказаних у позовній заяві підстав, постанова № R125763 від 14 жовтня 2025 року скасуванню не підлягає.

Між тим, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.

Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, підготовки громадян України до військової служби, взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, у позивача виник обов`язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити персональні дані.

При цьому, починаючи з 17.07.2024 невчинення позивачем дій, які він повинен був вчинити у визначений законом строк, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 уточнив свої дані 07.10.2024р., про що свідчать відомості із застосунку «Резерв+».

Таким чином, про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу могло бути відомо 07.10.2024, тобто в день, коли позивач поза межами строку, встановленого змінами у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які набули чинності 18.05.2024, оновив свої дані.

Разом з тим, електронне подання в зв`язку з неуточненням ОСОБА_1 вчасно облікових даних, ІНФОРМАЦІЯ_5 направив до органу Нацполіції лише 08.05.2025р., протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача було складено 10 жовтня 2025р., а спірну постанову винесено 14 жовтня 2025р.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, зокрема, не уточнення своїх облікових даних, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом невчинення дій до визначеної дати та часу.

Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

В ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 07.10.2024.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Отже, за таких обставин оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки це рішення ухвалюється на користь позивача, то відповідно до ст. 139 КАС України із ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 665,60 грн., які документально підтверджені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову №R125763 від 14.10.2025р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок - скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Третьякова І. В.