Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №346/1934/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1934/26

Провадження № 2/346/2170/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Третьякової І.В.,

за участю секретаря Гжибовського А.А.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

16.04.2026 позивач, через свого представника ОСОБА_5 , звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з вказаним вище позовом та просила поділити спільне майно подружжя:

- визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 ,

- виділити їй у власність рухоме майно: холодильник Samsung – 10000 грн., мікрохвильова піч Samsung – 500 грн., електропіч Samsung -10000 грн., посудомийна машина Whirlhpool – 6000 грн., пральна машина Samsung – 8000 грн., диван – 12000 грн., телевізор Samsung – 10000 грн., ліжко двоспальне – 6000 грн., шафи в спальні 2 шт. -10000 грн., шафа в дитячій кімнаті. 1000 грн., загальною вартістю 73500 грн. Відповідачу залишити у власності : кухонні меблі (стінка) вартістю 40000 грн., плитка газова Samsung – 5000 грн., котел газовий – 20000 грн., мультиварка – 300 грн., чайник – 200 грн., камін в залі – 3000 грн., ліжко в дитячій кімнаті – 5000 грн., на загальну суму 73500 грн.

-стягнути з відповідача в користь позивача всі судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначила, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.07.2012 року, який було розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21.03.2023 року. Від шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. 24.11.2023 позивач уклала шлюб в Республіці Польща з ОСОБА_7 , та змінила прізвище на ОСОБА_8 .

За час перебування в шлюбі з відповідачем у 19.07.2018 році сторонами за спільні кошти було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,72 кв.м, житловою площею 31.25 кв.м, згідно договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено 19.07.2018 приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Обідняк І.В. Даний договір було оформлено відповідачем і відповідно за відповідачем було зареєстровано право власності на дану квартиру в цілому. Відповідач не бажає в добровільному порядку оформити право власності позивачки на частку в спірному майні, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Крім того, сторонами було придбано рухоме майно, яке знаходиться в квартирі, а саме: холодильник Samsung – 10000 грн., мікрохвильова піч Samsung – 500 грн., електропіч Samsung -10000 грн., посудомийна машина Whirlhpool – 6000 грн., пральна машина Samsung – 8000 грн., диван – 12000 грн., телевізор Samsung – 10000 грн., ліжко двоспальне – 6000 грн., шафи в спальні 2 шт. -10000 грн., шафа в дитячій кімнаті. 1000 грн., кухонні меблі (стінка) вартістю 40000 грн., плитка газова Samsung – 5000 грн., котел газовий – 20000 грн., мультиварка – 300 грн., часник – 200 грн., камін в залі – 3000 грн., ліжко в дитячій кімнаті – 5000 грн.

Посилаючись на норми ст.ст. 60-72 СК України, ст.368 ЦК України позивач просила поділити спірну квартиру та визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної квартири та поділити вказане вище рухоме майно.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначене на 04.06.2026 року

Ухвалою суду від 21.04.2026 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову в даній справі. Накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 та рухоме майно, зазначене в позові.

15.05.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 , в якому зазначено, що відповідач намагався вирішити з позивачкою питання щодо поділу майна подружжя у добровільному порядку, шляхом укладання мирової угоди в суді, проти чого не заперечує і у майбутньому. На даний час він не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку спірної квартири. Щодо поділу рухомого майна, то в цій частині позовні вимоги не визнає, оскільки не погоджується ані з переліком майна, ані із зазначеною вартістю вказаного майна. Зазначає, що позивачкою не підтверджено жодним доказом наведена вартість майна, а також факт їх придбання сторонами за час шлюбу. Крім того, заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. вважає завищеним та не спів мірним із складністю даної справи, крім того відсутні документальні підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, а тому просить відмовити в стягненні з нього таких витрат. Крім того, просить стягнути з позивачки понесені їм витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 15000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві. Додатково пояснив, що спірне майно, рухоме і нерухоме, придбано сторонами під час шлюбу. Доказів, які підтверджують час придбання та вартість рухомого майна у позивача немає. На даний час дійсно не все рухоме майно в наявності. Хоча на момент складання позову, воно було наявне в спірній квартирі. На даний час позивачка проживає за кордоном, хоча час від часу приїжджає в Україну.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти поділу спірної квартири, яка дійсно придбана сторонами в період шлюбу за спільні кошти і є спільною власністю колишнього подружжя. Щодо поділу рухомого майна, перелік якого зазначений в позовній заяві, заперечила, оскільки позивачем не доведено, що вказане майно придбано сторонами під час шлюбу, а також не доведена вартість вказаного майна. Крім того, не все майно, зазначене позивачкою наявне в квартирі, що встановлено описом майна державного виконавця.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Між сторонами склалися правовідносини, пов`язані з поділом спільного майна подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 уклали шлюб 28.07.2012 року, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.16)

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.13)

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.03.2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 розірвано (а.с.17-18)

24.11.2023 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_7 , зареєстрований відділом реєстрації цивільного стану у м.Львувек (Республіка Польща), після укладення шлюбу її прізвище змінилося на ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.19,20)

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.07.2018 року за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.07.2018 року зареєстровано право власності на двохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 64,72 кв.м., житловою 31,23 кв.м. (а.с.14-15).

З фото, долучених позивачкою до позовної заяви вбачається, що на них зображені дві шафи, двоспальне ліжко, камін, диван, ванна та раковина, кухонні меблі, пральна машина, газова плита (а.с.24-36). Суд звертає увагу, що відсутня будь яка інформація про те, де та коли зроблені вказані фото.

На виконання ухвали суду від 21.04.2026 про накладення арешту на майно старшим державним виконавцем ВДВС у Коломийському районі відкрито виконавче провадження ВП №80852831 та відповідно до постанови від 11.05.2026 р. здійснено опис майна боржника. Так, за адресою АДРЕСА_1 встановлено наявність такого майна: мультихвильова піч Samsung, пральна машина Samsung, диван, ліжко двоспальне, шафа в дитячій кімнаті, кухонні меблі (стінка), котел газовий, мультиварка, часник, камін в залі, ліжко в дитячій кімнаті, шафа в спальні. (а.с.88-89)

Таким чином, між сторонами склались сімейні правовідносини щодо поділу майна подружжя.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц.

Із системного аналізу норм статей 57, 60, 61, 63, 65, 70 СК України випливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі №6-256цс16 зазначено, що у разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою ст.71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цілому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі сторони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,72 кв.м, житловою площею 31.25 кв.м., згідно з довідкою про оцінку вартості об`єкта нерухомості вартість спірної квартири становить 1443495 грн.

Отже, судом встановлено, що колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності належить вказана квартира, а тому позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частку спірної квартири в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя підлягають задоволенню.

Крім того, позивач зазначає, що в період шлюбу з відповідачем ними було придбано майно, предмети домашнього вжитку та техніка, а саме: холодильник Samsung – 10000 грн., мікрохвильова піч Samsung – 500 грн., електропіч Samsung -10000 грн., посудомийна машина Whirlhpool – 6000 грн., пральна машина Samsung – 8000 грн., диван – 12000 грн., телевізор Samsung – 10000 грн., ліжко двоспальне – 6000 грн., шафи в спальні 2 шт. -10000 грн., шафа в дитячій кімнаті. 1000 грн., кухонні меблі (стінка) вартістю 40000 грн., плитка газова Samsung – 5000 грн., котел газовий – 20000 грн., мультиварка – 300 грн., чайник – 200 грн., камін в залі – 3000 грн., ліжко в дитячій кімнаті – 5000 грн. Вказане майно, загальною вартістю 147000 грн., позивач просила поділити між нею та відповідачем, виділивши кожному з них запропонований в позовній заяві перелік майна загальною вартістю по 73500 грн. кожному.

Разом з цим, позивачем не доведено, що вказане майно було придбано сторонами в період шлюбу, а також не доведено вартість вказаного майна, що позбавляє суд можливості віднести вказане майно до спільної сумісної власності подружжя яке підлягає поділу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання рухомого майна, а саме холодильника Samsung, мікрохвильової пічі Samsung, електропічі Samsung, посудомийної машини Whirlhpool, пральної машини Samsung, дивану, телевізору Samsung, ліжка двоспального, двох шаф в спальній кімнаті та шафи в дитячій кімнаті, кухонних меблів (стінка), плитки газової Samsung , котла газового, мультиварки, чайника, каміну в залі, ліжка в дитячій кімнаті спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу даного позову ОСОБА_3 сплатила судовий збір в сумі 6362,00 грн., що підтверджується квитанцією від 16.04.2026 року.

Розмір заявлених позовних вимог 795247,50 грн., розмір задоволених позовних вимог 721747,5 грн., відношення задоволених вимог до заявлених 90,7 %.

Зважаючи на часткове задоволення позову, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5774 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторони (позивач в позовній заяві, відповідач у відзиві на позовну заяву), заявляючи про стягнення на користь кожного з них з протилежної сторони витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 15000 грн. кожен не виконали вимоги ч.4 ст.137 ЦПК та не надали суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі виконаних послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, тощо.

Отже сторонами не було документально доведено, що ними понесено витрати на правову допомогу в заявленому розмірі, а тому у суду відсутні підстави для стягнення цих витрат.

Керуючись ст.ст.57-61, 71 СК України ст.ст. 10-13, 76-81, 247, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири двохкімнатної, загальною площею 64,72 кв.м., житловою площею 31,25 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири двохкімнатної, загальною площею 64,72 кв.м., житловою площею 31,25 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5774 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено «28 » вересня 2026 року.

Суддя: Третьякова І. В.