Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №345/4436/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4436/26

Провадження № 1-кп/345/337/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора (у режимі відеоконференції): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференції): ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого (у режимі відеоконференції): ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110003255 від 05.05.2026, по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Калуша Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, самовільно залишив військову частину без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», 14.09.2025 ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України та направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2025 № 264 солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу вищезазначеної військової частини та на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта начального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 , достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військові служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 26.09.2025 близько 21 год. 30 хв., самовільно залишив територію військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), перебуваючи поза її розташуванням до 14.07.2026 проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .

14 липня 2026 року солдата ОСОБА_5 , затримано працівниками поліції за місцем його проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав ат поважних причин, в умовах воєнного стану, 26.09.2025 близько 21 год. 30 хв., самовільно залишив територію військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 перебуваючи поза її розташуванням до 14.07.2026, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2026 кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання на 06.08.2026.

У підготовчому судовому засіданні 27.08.2026 судом вирішено питання щодо запобіжного заходу та закінчено підготовче провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.08.2026 клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.

ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 06 години 53 хвилин 26.10.2026, обчислюючи строк з 06 години 53 хвилин 27.08.2026.

Водночас визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, після внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти за відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили та прямо передбачає його тримання під вартою.

Ухвалою від 27.08.2026 також визначено процесуальні обов`язки, які підлягали виконанню ОСОБА_5 у разі внесення застави.

Прокурор у судовому засіданні не заперечив проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні. Просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, у зв`язку з чим вважає недоцільним дослідження доказів у справі. Дав показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та підтвердив, що 26 вересня 2025 року близько 21 год. 30 хв., без відповідного дозволу командування, самовільно залишив територію військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та до 14 липня 2026 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , без поважних причин не повернувся до місця проходження військової служби. Підтвердив, що був відсутній у військовій частині у вказаний період, а 14 липня 2026 року був затриманий працівниками поліції за місцем свого проживання. Обвинувачений зазначив, що усвідомлює протиправність своїх дій, щиро розкаюється у вчиненому та шкодує про скоєне. Обвинувачений також зазначив, що готовий у подальшому належним чином проходити військову службу та виконувати обов`язки військовослужбовця. Просив суд призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просив при призначенні покарання врахувати особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, повне визнання вини, щире каяття, а також те, що обвинувачений виявив бажання надалі проходити військову службу та виконувати свій військовий обов`язок. З огляду на наведене захисник просив суд призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії, в умовах воєнного стану вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів у даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються та визнаються самим обвинуваченим.

Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, необхідних для встановлення даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення покарання.

При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити зазначені обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах воєнного стану, без дозволу відповідного командира, за відсутності поважних причин самовільно залишив територію військової частини та перебував поза її розташуванням понад три доби.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер та обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, українцем, уродженцем м. Калуша Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

ОСОБА_5 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з характеристикою Управління житлово-комунального господарства Калуської міської ради, за час реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , скарг на нього від громадян м. Калуша до Управління житлово-комунального господарства Калуської міської ради не надходило.

Згідно з наявними у матеріалах кримінального провадження відомостями, ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався.

Суд враховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин кримінального провадження, у судовому засіданні дав послідовні показання щодо обставин вчиненого, підтвердив факт самовільного залишення військової частини 26 вересня 2025 року близько 21 год. 30 хв. та перебування поза її розташуванням до 14 липня 2026 року, а також факт його затримання працівниками поліції 14 липня 2026 року за місцем проживання.

Суд також враховує, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль з приводу своїх дій та заявив про готовність у подальшому належним чином проходити військову службу і виконувати свій військовий обов`язок.

Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Інших обставин, передбачених ст. 66 КК України, які б підлягали визнанню такими, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також бере до уваги позицію прокурора, який просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, а також позицію обвинуваченого та його захисника, які просили призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.

При цьому суд враховує не лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а й дані про особу обвинуваченого, його повне визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність скарг на нього за місцем реєстрації та проживання, відсутність звернень за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, а також його ставлення до вчиненого та висловлену готовність у подальшому належним чином проходити військову службу.

На переконання суду, призначення покарання у мінімальному розмірі санкції ч. 5 ст. 407 КК України відповідає загальним засадам призначення покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням судом не встановлено, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану, прямо виключене законом із кола кримінальних правопорушень, щодо яких може бути застосовано положення ст. 75 КК України.

Враховуючи, що на час ухвалення вироку до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо початку строку відбування призначеного покарання та зарахування строку попереднього ув`язнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 був фактично затриманий 14 липня 2026 року та з цього часу перебуває під вартою.

Ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2026 року щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з часу фактичного затримання, а саме з 14 липня 2026 року по 11 вересня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 99 840 грн.

У подальшому ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2026 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 06 години 53 хвилин 26 жовтня 2026 року включно, обчислюючи строк з 06 години 53 хвилин 27 серпня 2026 року, із визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, та покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку суд зазначає, зокрема, початок строку відбування покарання, а також вирішує питання щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

З огляду на наведене, початок строку відбування призначеного ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі слід визначити з дня набрання вироком законної сили.

Водночас строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 14 липня 2026 року до дня набрання вироком законної сили включно підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Таким чином, початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід визначити з дня набрання вироком законної сили, а строк попереднього ув`язнення з 14 липня 2026 року до дня набрання вироком законної сили включно - зарахувати у строк призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

З огляду на призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та необхідність забезпечення виконання вироку до набрання ним законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Визначену ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2026 року заставу у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14 липня 2026 року до дня набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Така заборона випливає також із ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому роз`яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а також право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуючий: