Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №344/5553/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5553/26

Провадження № 1-кп/344/939/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретарів с/з: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

обвинуваченої: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилася у місті Якутськ, російської федерації, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає по АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, ФОП, внутрішньо-переміщена особа, має на утриманні одну неповнолітню дитину, РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 умисно не виконувала постанови суду, що набрали законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, 19.11.2025 року постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/20104/25 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Рішення набрало законної сили 02.12.2025 року. ОСОБА_7 була обізнаною та належним чином ознайомленою із вказаним рішенням.

Також, 19.11.2025 року постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/20106/25 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Рішення набрало законної сили 02.12.2025 року. ОСОБА_7 була обізнаною та належним чином ознайомленою із вказаним рішенням.

Незважаючи на вищевикладене, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність зазначених постанов Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, які набрали законної сили, та будучи належно ознайомленою із ними, з метою їх умисного невиконання щодо позбавлення права керування транспортними засобами, а також маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи всупереч судовим рішенням, не виконала постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.11.2025 року у справах №№344/20104/25, 344/20106/25 у частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на три та п`ять роки.

Зокрема, ОСОБА_7 20.01.2026 року о 20 год 30 хв у м. Івано-Франківську, по вул. Івасюка, 2, керувала автомобілем марки «Audi A7», державний номерний знак № НОМЕР_2 , після чого була зупиненою працівниками поліції за порушення вимог Правил дорожнього руху України.

За даним фактом 20.01.2026 року поліцейським УПП в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_7 складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 повністю визнала свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення та підтвердила обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті, вказала, що вона розуміла, що є особою, яка відповідно до постанов Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позбавлена права керування транспортними засобами, однак продовжувала керувати автомобілем розраховуючи на те, що їй вдасться уникнути відповідальності. Вказала, що їй дуже прикро за свій вчинок, вона сприяла досудовому розслідуванню, з матеріалами досудового розслідування ознайомлена, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається. Просила суд не досліджувати усі докази, а обмежитися її допитом.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_7 не викликають сумнівів у правильності розуміння нею змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченої. Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, яка критично ставиться до вчиненого; є особою молодого віку; внутрішньо-переміщеною особою; позитивно характеризується за місцем роботи; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та раніше не судима.

Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 в ході судового розгляду судом не встановлено.

Окрім цього, з досудової доповіді щодо обвинуваченої встановлено середню ймовірність вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення та середній рівень її небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі для окремих осіб).

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, яка просила призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, думку обвинуваченої ОСОБА_7 , яка просила суд призначити їй покарання не пов`язане із позбавленням волі, думку захисника, який просив призначити обвинуваченій кінцеве покарання із застосуванням вимог ч.4 ст.70 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк, а також дані про особу обвинуваченої, яка критично ставиться до вчиненого, є особою молодого віку, має на утриманні одну неповнолітню дитину – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судима, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

У той же час, вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2026 року, що набрав законної сили ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки із покладенням на ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Згідно із вказаним вироком інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено нею до ухвалення вироку, а отже остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_7 слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В той же час, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, вищенаведених обставин, які пом`якшують покарання, а також даних, які характеризують особу обвинуваченої та стан її здоров`я і підтверджують її негативне і критичне ставлення до вчиненого, зокрема, відповідно до копії характеристики за підписом директора ТОВ ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» від 05 травня 2026 року за №04/05/-26-21, з місця праці обвинуваченої ОСОБА_7 , обвинувачена до виконання своїх обов`язків ставиться відповідально, сумлінно працює над підвищенням власного професійного рівня, проявляє високий рівень професіоналізму, володіє знаннями сучасних методів роботи з клієнтами, трудову дисципліну не порушувала, правил внутрішнього розпорядку дотримується; відповідно до копії консультативної довідки №22 лікаря-психіатра, нарколога ФОП від 29 квітня 2026 року, виданої ОСОБА_7 , та копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого 101/11/26 від 30 квітня 2026 року діагноз основний: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин. Вживання речовини, пов`язане зі шкодою для здоров`я. F19.1, діагноз супутній: депресивний епізод легкої тяжкості. F32.0; згідно з копією консультативного висновку лікаря-психіатра від 20.04.2026 року, виданої ОСОБА_7 , попередній діагноз (основний): F 61 Змішаний розлад особистості (емоційно-нестабільні та тривожні риси), стадія декомпенсації за ажитовано-тривожним типом; супутній діагноз: F 41.1 Генералізований тривожний розлад; згідно з копією характеристики ОСОБА_8 , учня 9-А класу Ліцею №1 Івано-Франківської міської ради, мати ОСОБА_7 виховує сина самостійно; постійно підтримує контакт з класним керівником та батьківським комітетом, цікавиться навчальними досягненнями сина; згідно з копією довідки від 25.06.2024 року за №2615-7002061295, ОСОБА_7 взято на облік внутрішньо переміщеної особи; згідно з копією довідки КНП «Прикарпатський ОКЦПЗ Івано-Франківської обласної ради» №28 від 17.09.2026 року, виданої ОСОБА_7 , висновок та діагноз за результатами огляду: ознак сп`яніння не виявлено, а також сплату обвинуваченою штрафів, призначених постановами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.11.2025 року (справа №344/20106/25 та справа №344/20104/25), суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а тому до неї слід застосувати ст.75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на неї відповідні обов`язки.

Суд звертає увагу на те, що обраний судом механізм визначення кінцевого покарання узгоджується з висновком зробленим Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові № 199/1496/17 від 23 вересня 2019 року про те, що Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_7 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394,615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2026 року, більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Нагляд за ОСОБА_7 здійснювати органу пробації за місцем її проживання.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

оптичні носії інформації із відеозаписами (постанова слідчого від 27.01.2026 року) - зберігати в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору у день його проголошення. Учасники мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч.2 ст.394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий-суддя ОСОБА_1