Суд: Широківський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №197/652/26
Суддя: Геря О. Г.
Справа №197/652/26
провадження №2/197/667/26
Широківський районний суд Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання – Ушакової Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та
встановив:
У травні 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №05192-12/2024 від 03.12.2024 року в розмірі 54 000 грн. Обґрунтовує позов тим, що 03.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05192-12/2024, згідно з умовами якого відповідачка отримала 20 000 грн кредитних коштів строком на 120 днів. ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену договором суму. Відповідачка зі свого боку не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором. В подальшому, 24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №24032025. Відповідно до умов Договору факторингу, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №05192-12/2024 від 03.12.2024 року в розмірі 52 400 грн. Відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідачки становить 54 000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 20 000 грн; заборгованість за відсотками – 24 000 грн; заборгованість за штрафом – 10 000 грн. На підставі вищевикладеного позивач просить позов задовольнити та стягнути вказані суми боргу, а також понесені судові витрати.
Провадження у справі відкрито 09.06.2026.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Подала відзив на позов, в якому зазначила, що нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Також у відзиві зазначила, що витрати на правову допомогу, заявлені позивачем, є неспівмірними зі складністю справи та заявляє клопотання про зменшення цих витрат.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, 03.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05192-12/2024, згідно з умовами якого відповідачка отримала 20 000 грн кредитних коштів строком на 120 днів із процентною ставкою, що становить 1,00% в день на залишок заборгованості.
Згідно з п.1.6. договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену договором суму, що підтверджується листом-повідомленням про перерахування коштів Вих. №3426_260217120754 від 17-02-2026.
Відповідачка зі свого боку не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором.
В подальшому, 24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №24032025. Відповідно до умов Договору факторингу, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №05192-12/2024 від 03.12.2024 року в розмірі 52 400 грн. Відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідачки становить 54 000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 20 000 грн; заборгованість за відсотками – 24 000 грн; заборгованість за штрафом – 10 000 грн.
Позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки зазначену суму боргу, а також, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до чч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості за відсотками суд враховує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Суд погоджується з вимогою позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки вони нараховані за процентною ставкою 1,00% в день в межах строку кредитування та становлять 24 000 грн (20 000 х 1% х 120 днів = 24 000).
Щодо стягнення заборгованості за штрафом, суд зазначає, що п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Правовий режим воєнного стану в Україні діє з 24.02.2022 по теперішній час, при цьому договори укладені після впровадження воєнного стану, а відтак до них необхідно застосувати вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Одже, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафу задоволенню не підлягають.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за ним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №05192-12/2024 від 03.12.2024 року в розмірі 44 000 грн (20 000 + 24 000 = 44 000).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.
Відповідно до приписів ст.ст.133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
Як слідує з матеріалів справи, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатське об`єднання «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №01-07 від 01.07.2025.
На підтвердження надання правничої допомоги позивачем суду надано: договір про надання правничої допомоги №01-07 від 01.07.2025, Акт №1439 наданих послуг від 11.05.2026 року, згідно з яким адвокатом надано правову допомогу загальною вартістю 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту №1439 за договором про надання правової (правничої) допомоги №01-07 від 01.07.2025.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надаючи оцінку зазначеним представником позивача послугам правничої допомоги, суд зазначає, що справи про стягнення заборгованості за договором кредиту не є складними, не вимагають вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів. Дана справа є малозначною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, представник позивача не брав участі в судових засіданнях. На думку суду, вартість послуг на правову допомогу в загальній сумі 8000 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для учасників.
З урахуванням викладеного, а також, зважаючи на клопотання відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу, суд приходить до переконання, що розумною та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідачки становить 5 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрату вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією №33524 від 22.05.2026 року.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 44 000 грн стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 169,86 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позов заявлено на суму 54 000 грн, а задоволено 44 000 грн, тобто на 81,1 % (44 000 х 100 % /54 000 = 81,5% % ).
За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2 169,86 грн судового збору (2662,40 х 81,5 %/100%).
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №05192-12/2024 від 03.12.2024 у розмірі 44 000 (сорок чотири тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складений 29.09.2026.
С у д д я О.Г. Геря
Оригінал: reyestr.court.gov.ua