Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №179/1297/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1297/26

провадження № 2/179/1237/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

Позов мотивує тим, що на початку 2022 року позивачка познайомилася з ОСОБА_2 , де із березня того ж року стали проживати однією сім`єю, тобто в цивільному шлюбі в м. Родинське Покровського району Донецької області та вели спільне господарство. Зареєструвати офіційно свої шлюбні відносини не змогли через військовий стан. На даний час відповідач перебуває в ЗСУ м. Краматорськ Донецької області, ВЧ НОМЕР_1 .

Від сумісного проживання сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач відмовляється в добровільному порядку сплачувати аліменти на утримання дитини та позивачки. ОСОБА_1 повідомляє, у відповідача є ще дитина від першого шлюбу, на яку він сплачує аліменти.

Позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального закону. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Відзив на позовну заяву не надав.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 року), Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року), Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року вказує на те, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 5). Згідно свідоцтва про народження батьком дитини - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

На час розгляду справи дитина мешкає разом з позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 65 від 10.02.2026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 8) та перебуває на її утриманні, домовленості відносно утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача.

Як вбачається із копії паспорту відповідача, у відповідача є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що згідно рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2015 по справі № 235/3635/15-ц стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , 1987 року народження, уродженця м. Родинське Донецької області, на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, тобто з 26 травня 2015 року, і до досягнення дитиною повноліття.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан відповідача, наявність у відповідача іншої дитини, на яку відповідач сплачує аліменти, а також те, що відповідач є особою працездатною, будь-яких обмежень, щодо можливості працювати та отримувати дохід він не має, суд вважає за можливе стягувати з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку.

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та, в першу чергу інтересам дитини, та не порушить прав сторін.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Суд вважає, що аліменти необхідно стягнути від дня подання позову, оскільки позивачем не доведено факту ухилення відповідача від сплати аліментів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, як матері з якою проживає дитина і до досягнення дитиною трьох років, суд приходить до наступного.

Згідно із статтею 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

При цьому, право на таке утримання жінка має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, спільного чи окремого проживання з батьком дитини за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Позивач потребує матеріальної допомоги на своє утримання, у зв`язку із тим, що здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, дитина проживає разом з позивачкою, відповідач є батьком дитини ОСОБА_6 .

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право матері на утримання чоловіком - батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить матері незалежно від цієї обставини.

Право матері на утримання саме до досягнення дитиною трьох років прямо передбачено положеннями статті 84 СК України, не залежить від перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною та її матеріального становища, а у чоловіка на підставі зазначеної норми Закону виникає обов`язок утримувати матір дитини у визначений період.

Встановивши, що сторони є батьками дитини, яка проживає з матір`ю, у зв`язку з тим існують умови необхідні для виникнення права позивача на утримання від відповідача, передбачені частиною другою статті 84, частиною другою статті 91 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, на думку суду, розмір визначених позивачем аліментів є завищеним.

При визначенні розміру аліментів , суд виходить з наступного.

Сімейним кодексом України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду.

Визначаючи розмір аліментів на утримання позивачки, суд приймає до уваги, що відповідач сплачуватиме аліменти в розмірі 1/6 частини від доходів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини. При цьому відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини своїх доходів. Також суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Враховуючи викладене, а також враховуючи положення ст.ст. 182, 183 СК України, той факт, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір аліментів в розмірі 1/6 частини доходів відповідача, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з моменту подачі позову.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред`явлені позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13,81, 141, 259, 263-268, 274 -279, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, починаючи стягнення з 30.06.2026 і до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2 662,40 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя А.О. Чорна