Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №202/8178/24 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8178/24

Провадження № 2/202/6628/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року представник ТОВ «Юніт Капітал» Тараненко А.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 51321,13 гривень, а також понесені судові витрати з оплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 512472552 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 надано кредит в сумі 12400,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, які вона зобов`язалась повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, додаткову угоду № 19 від 28.11.2019 року, додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року, додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, у відповідності до умов яких, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 30999,18 гривень.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, додаткову угоду № 2 від 03.08.2021 року, додаткову угоду № 3 від 30.12.2022 року, за умовами яких, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 51321,13 гривень.

06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 06/03/24, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 51321,13 гривень. Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» після отримання права вимоги не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Позивач належним чином повідомив відповідача про заборгованість за кредитним договором, направивши 18.03.2024 року лист-вимогу про її сплату, однак відповідач свої зобов`язання до кредитним договором не виконала.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мачуського О.М. від 28 червня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 вересня 2024 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 51321,13 гривень, з яких: 12399,08 гривень – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 38922,05 гривень – заборгованість по відсоткам, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів № 4273-IX від 26.02.2025 року, який набрав чинності 25.04.2025 року, найменування Індустріального районного суду міста Дніпропетровська змінено на Індустріальний районний суд міста Дніпра.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 вересня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 , скасовано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2024 року, ухвалене в порядку заочного розгляду цивільної справи № 202/8178/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

07 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що на момент звернення позивача до суду, сплив встановлений законом трирічний строк позовної давності щодо вимоги, яка виникла на підставі кредитного зобов`язання за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року. При цьому, вимоги позивача про стягнення відсотків в сумі 38922,05 гривень, на тіло кредиту 12399,08, є необґрунтованим, непропорційними та такими, що не відповідають принципам справедливості і добросовісності. Належних первинних бухгалтерських документів та детального розрахунку заборгованості до матеріалів справи не надано. З урахуванням наведеного, відповідач просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ТОВ «Юніт Капітал» та відмовити у їх задоволенні.

09 вересня 2026 року представник ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначила, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє й дотепер. При цьому, законодавець зупинив перебіг позовної давності під дії воєнного стану, а позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд, відповідно до Конституції України. Також представник позивача зазначила, що надані суду розрахунки заборгованості, що складені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», містять усі необхідні реквізити, не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. Отже, розрахунки заборгованості, в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів, є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

09 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала Заперечення на відповідь на відзив в яких просила в повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , у зв`язку зі спливом позовної давності. Відповідач зазначила, що відповідь на відзив має шаблонний характер, є типовою масовою відпискою, оскільки містить посилання на іншу справу. При цьому, доводи представника позивача на продовження строків позовної давності є безпідставними, а позивач необґрунтовано намагається застосувати норми щодо воєнного стану як автоматичне та безумовне виправдання пропуску позовної давності. Позивач не надав жодних доказів того, що бойові дії чи введення воєнного стану створили для нього непереборні перешкоди для подання позову в межах передбаченого законом трирічного строку з моменту виникнення зобов`язання (серпень/вересень 2021 року). Крім того, посилання Позивача на карантинні обмеження є неприйнятними, оскільки карантин був скасований постановою Кабінету Міністрів України ще з 30 червня 2023 року, але навіть після цього позивач тривалий час зволікав зі зверненням до суду. Також відповідач вказала, що за відсутності первинних бухгалтерських документів (меморіальних ордерів, банківських виписок, оформлених згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), розмір заборгованості є необґрунтованим.

10 вересня 2026 року представник ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала Додаткові пояснення у справі в яких зазначила, що нарахування процентів здійснюється на підставі положень кредитного договору, з якими відповідач ознайомлена до його укладення. у підсумку, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року на момент подачі позовної заяви становить 51 321,13 грн., що підтверджується наданими розрахунками, які створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані розрахунки підпадають під ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити для первинних документів, охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються, а тому є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості. При цьому, доводи відповідача про те, що позивачем безпідставно застосовано положення щодо продовження строків позовної давності у зв`язку з дією воєнного стану, є необґрунтованими, не відповідають положенням чинного законодавства й не узгоджуються з судовою практикою.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась. У відзиві на позовну заяву зазначила, що просить розглянути справу за її відсутності, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 512472552 (далі – Кредитний договір), у формі електронного документу, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису позичальника, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV673VT.

За умовами кредитного договору: товариство зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 12400,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1.); кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 12400,00 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 13.09.2021 р. (п. 1.3.); кредитна лінія надається строком на 24 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі – «Дисконтний період»), а саме до 13.09.2021 р. (п. 1.7.); Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду (п. 1.8); за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 700,80 процентів річних, що становить 1,92 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 699,22 процентів річних, що становить 1,92 процентів в день від суми Кредиту. 1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п. 1.9.).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 100 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, надала всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, та шляхом використання одноразового ідентифікатора, підписала електронний Договір кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У підписаному відповідачем договорі кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року, визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, визначений строк дисконтного періоду та порядок продовження строку дії договору, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення № 3e3f0fe0-d933-4ef5-be67-452dba4fd170 від 20.08.2021 року, 20.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 12400,00 гривень на рахунок № 4149-60xx-Xxxx-2373, отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 512472552 від 20.08.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № 4149-60xx-xxxx-2373, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Згідно з листом директора з розвитку електронної комерції та технологій АТ «Сенс Банк» вих. № 20265-66-б/б від 25.04.2024 року, транзакції, зазначені у додатку № 2 «Електронний перелік транзакцій з ідентифікацією», зокрема, транзакція RRN код: 123210224460, код авторизації: 218251, картка: НОМЕР_2 ; дата авторизації: 20.08.2021 10:05:26, сума зарахування: 12400, були успішно авторизовані.

В наданих суду відзиві на позовну заяву й у запереченнях, відповідач не оспорювала факт укладання між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Договору кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року та не заперечувала факт перерахування на її картковий рахунок грошових коштів в розмірі 12 400,00 грн.

Таким чином, не зважаючи на те, що надані позивачем докази надання кредиту не є первинною бухгалтерською документацією, у розумінні чинного законодавства, однак у сукупності з іншими наявними у справі доказами, зокрема, самим Договором кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року, який є дійсним, в силу статті 204 ЦК України, підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.

При цьому, відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, отримавши кредитні кошти та здійснюючи часткове погашення заборгованості, а саме: 15.09.2021 року ОСОБА_1 сплачено 6191,00 грн., з яких: 0,92 грн. сплата тіла кредиту, 6190,08 грн. сплата процентів по кредит; 18.10.2021 року - 1030,00 грн.,зарахованих в оплату процентів по кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 512472552 від 20.08.2021 року станом на 16.11.2021 року складала 30629,18 гривень, з яких: 12399,08 гривень – тіло кредиту; 18600,10 гривень – заборгованість за процентами.

Щодо наявності у ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року, суд зазначає наступне.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (далі – Договір № 28/1118-01).

Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта,ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора,ТОВ «Таліон Плюс».

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01.

Крім того, між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено: додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року.

Згідно з п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 4.1. Договору № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно даних витягу з Реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 30999,18 гривень, з яких: 12399,08 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 18600,10 гривень - заборгованість за відсотками.

Даний Реєстр прав вимоги укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 16.11.2021 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року й містить підписи уповноважених осіб сторін, які скріплені печатками товариств.

Таким чином, на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», останнє набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року.

Відповідно до складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року, станом на 31.07.2023 року склала 51321,13 гривень, з яких: 12399,08 гривень – сума основного боргу; 38922,05 гривень – заборгованість за процентами.

Згідно з п. 5.3.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року (далі - Договір №05/0820/01).

Відповідно до п.8.6 Договору №05/0820/01 додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Також, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено: Додаткову угоду № 2 від 03 серпня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 31 грудня 2022 року; Додаткову угоду № 3 від 30 грудня 2022 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 30.12.2024 включно. Всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 51321,13 гривень, з яких: 12399,08 гривень – сума основного боргу; 38922,05 гривень – заборгованість за відсотками.

Даний Реєстр прав вимоги укладений ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31.07.2023 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року й містить підписи уповноважених осіб сторін, які скріплені печатками товариств.

Таким чином, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», останнє набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору № 05/0820-01 Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб

06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 06/03/24 від 06 березня 2024 року (далі – Договір № 06/03/24).

Відповідно до п.1.1. Договору № 06/03/24 фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п.1.2. перехід від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 06.03.2024 року до Договору факторингу № 06/03/24 від 06 березня 2024 року, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 51321,13 гривень, з яких: 12399,08 гривень – сума основного боргу; 38922,05 гривень – заборгованість за відсотками.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до укладених Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року з додатковими угодами до нього, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року з додатковими угодами до нього, № 06/03/24 від 06 березня 2024 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року.

Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала та згідно з Випискою особового рахунку за кредитним договором № 512472552, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в розмірі 51321,13 гривень, з яких: 12399,08 гривень – тіло кредиту; 38922,05 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Позивач направив відповідачу лист вих. №25770533625/ВМ від 18.03.2024 року в якому повідомив про відступлення права вимоги за кредитним договором та зазначив про необхідність сплати заборгованості за кредитом, однак в порушення умов кредитного договору, відповідач не погасила заборгованість в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ході судового розгляду справи, відповідач не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, не наводила заперечень щодо факту переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Юніт Капітал» та належність позивачу права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Також ОСОБА_1 не зазначала про виконання нею зобов`язання на користь первісного кредитора чи його правонаступників.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

- проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

- проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Умовами кредитного договору передбачено, що строк кредитування складає 24 днів (тобто до 13.09.2021 року).

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду (п. 1.8. Кредитного договору).

Тобто дії, направлені на продовження строку кредитування (оплата нарахованих процентів та активація відповідної функції) повинні бути здійснені виключно позичальником, в період Дисконтного періоду (20.08.2021-13.09.2021 р.р.)

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснила дії, передбачені п. 1.8. Кредитного договору, направлені на продовження строку надання кредитної лінії.

Зі складеного первісним кредитором розрахунку заборгованості встановлено, що перша оплата заборгованості була здійснена ОСОБА_1 після закінчення визначеного договором Дисконтного періоду - 15.09.2021 року. Доказів того, що ОСОБА_1 в період Дисконтного періоду, в порядку визначеному п. 1.8. кредитного договору, було активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, також не надано.

Отже, визначений кредитним договором строк кредитування складає 24 днів, який не був продовжений позичальником, як того вимагають умови п. 1.8. Кредитного договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25, зазначив, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Розмір відсотків та порядок їх нарахування визначені в п.п. 1.9.1.-1.9.3 Кредитного договору. Договору позики. Зокрема, сторонами узгоджено Дисконтну/індивідуальну процентну ставку – 1,92% на день, базову процентну ставку – 1,98% на день (якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору).

Пунктом 1.12.2. Кредитного договору визначено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Аналіз вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Сума відсотків за кредитом, має визначатись в розмірі 1,92 % в день, що першочергово погоджена сторонами кредитного договору. Загальні витрати позичальника за кредитом в розмірі 12400,00 гривень за весь період кредитування – 24 днів, з відсотковою ставкою 1,92 % в день складають18113,92 гривень, з яких: 12400 гривень – тіло кредиту; 5713,92 гривень – відсотки.

При цьому, судом встановлено, що після закінчення строку кредитування, відповідач здійснила погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 7221,00 гривень (платіж від 15.09.2021 року в розмірі 6191,00 грн.; платіж від 18.10.2021 року в розмірі 1030,00 гривень).

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи доказ та здійснивши власну калькуляцію заборгованості, суд доходить висновку, що загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року, що залишається несплаченою, становить 10892,92 гривень.

Вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, поза межами строку дії Договору кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року, позивачем не заявлено.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 заявила про засостування наслідків позовної давності. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що право вимоги виникло з кредитного зобов`язання за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20 серпня 2021 року. На момент звернення Позивача до суду встановлений законом трирічний строк позовної давності сплив.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності"пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Судом встановлено, що позивач 27.06.2024 року звернувся до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.08.2021 року, строк дії якого закінчився 13.09.2021 року.

Загальний трирічний строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року спливав 14.09.2024 року.

Отже, навіть без урахуванням законодавства про продовження строку позовної давності на строк дії карантину та зупинення його у зв`язку із введенням воєнного стану, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності.

За таких обставин, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

Враховуючи наведене, оскільки в установлені договором строки відповідач не виконала свої зобов`язання, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, суми непогашеної заборгованості за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 10892,92 гривень.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 року.

06.03.2024 року між АБ «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. та ТОВ «Юніт Капітал» в особі Директора Хлопкова М.С. уклали Додаткову угоду № 6 до Договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 року.

Обсяг виконаних робіт визначений в Акті прийому-передачі наданих послуг від 06.03.2024 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 року. Згідно з даним актом, позивачу надано правову допомогу на суму 5000,00 гривень.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «Юніт Капітал» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 20 червня 2024 року № 2566,.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 514,15 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1061,25 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10, суму непогашеної заборгованості за Договором кредитної лінії № 512472552 від 20.08.2021 року в розмірі 10892,92 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10,витрати зі сплати судового збору в розмірі 514,15 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1061,25 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський