Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №175/6398/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/6398/26

Провадження № 2/175/1799/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"24" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 175/6398/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 42848,86 грн.

В обґрунтуванні позовної заяви зазначено про те, що 20.07.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач отримав від позивача в борг для вирішення особистих проблем 6000,00 гривень, про що відповідачем було складено розписку від 20.07.2021 року. Відповідно до умов договору позики (розписки), відповідач зобов`язувався повернути зазначену суму до 15.08.2021 року включно. Відповідно до умов договору позики (розписки) відповідач взяв на себе зобов`язання щодо виплати позивачу відсотка за користування коштами, а саме: «відсоток за користування коштами становить 30 (тридцять) % від позиченої суми за один місяць, які відповідач зобов`язувався виплатити позивачу при поверненні всієї суми коштів. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кошти у розмірі 6000 грн та відсотки за користування коштами у розмірі 1800,00 (одна тисяча вісімсот) грн до 15.08.2021 включно». Тобто, сума 1800 грн, передбачена як відсотки за користування коштами, слід кваліфікувати як проценти, встановлені договором, у розумінні ст. 1048 ЦК України, які підлягають обов`язковому стягненню разом з основним боргом, оскільки їх сплата була безпосередньо передбачена договором позики. Розпискою від 20.07.2021 року було передбачено, що у випадку прострочення повернення коштів до 15.08.2021 року відповідач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3 (три) відсотки за кожен день користування коштами від суми несвоєчасно повернутих коштів. Станом на дату подання цього позову відповідач не повернув суму боргу та відсотки, від виконання своїх зобов`язань ухиляється. На неодноразові вимоги позивача щодо повернення позики відповідач ніяким чином не реагує, тому у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань у нього виникла заборгованість у розмірі 42848,86 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

02.06.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття прощеного позовного провадження та цією ж ухвалою було визначено дату судового засідання.

Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін повідомлені належним чином. Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення до суду не подавав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін на розгляд справи суд ухвалює заочне рішення та постановляє ухвалу про проведення заочного розгляду справи, відповідно до вимог статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач отримав від позивача в борг для вирішення особистих проблем 6000,00 гривень, про що відповідачем було складено розписку від 20.07.2021 року.

Відповідно до умов договору позики (розписки), відповідач зобов`язувався повернути зазначену суму до 15.08.2021 року включно.

Відповідно до умов договору позики (розписки) відповідач взяв на себе зобов`язання щодо виплати позивачу відсотка за користування коштами, а саме: «відсоток за користування коштами становить 30 (тридцять) % від позиченої суми за один місяць, які відповідач зобов`язувався виплатити позивачу при поверненні всієї суми коштів. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кошти у розмірі 6000 грн та відсотки за користування коштами у розмірі 1800,00 (одна тисяча вісімсот) грн до 15.08.2021 включно».

Тобто, сума 1800 грн, передбачена як відсотки за користування коштами, слід кваліфікувати як проценти, встановлені договором, у розумінні ст. 1048 ЦК України, які підлягають обов`язковому стягненню разом з основним боргом, оскільки їх сплата була безпосередньо передбачена договором позики.

Розпискою від 20.07.2021 року було передбачено, що у випадку прострочення повернення коштів до 15.08.2021 року відповідач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3 (три) відсотки за кожен день користування коштами від суми несвоєчасно повернутих коштів.

Станом на дату подання цього позову відповідач не повернув суму боргу та відсотки, від виконання своїх зобов`язань ухиляється. На неодноразові вимоги позивача щодо повернення позики відповідач ніяким чином не реагує, тому у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань у нього виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору позики від 31.03.2026 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 42848,86 грн, яка складається з наступного, а сама: 6000 грн – сума боргу за позикою, 1800 грн – проценти за користування позикою за період 20.07.2021 року по 15.08.2021 року, 34560 грн – штрафні санкції (пеня), 3% річних за кожен день прострочення за період з 16.08.2021 року по 23.02.2022 року включно, 94,68 грн – 3 % річних від простроченої суми, 394,18 грн – збитки від інфляції.

Згідно положень п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 207 ч. 2 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статтей 509, 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання не допускається

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Таким чином, 3 % річних та індекс інфляції мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а тому при його обрахунку береться за основу прострочена сума.

Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорювався, є чинним, а тому приймається судом до уваги та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Будь-яких інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження суд під час розгляду справи не встановив.

На підставі вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за борговою розпискою (договором позики) у загальному розмірі 42848,86 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.С. Краснокутська