Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №175/15403/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 175/15403/26

Номер провадження 1-кп/175/1271/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 розглянув у спрощеному провадженні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12026047240000133 від 09.09.2026, з обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Павлоград Дніпропетровської області, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений, офіційно не працевлаштований, має на утримані неповнолітню дитину, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , раніше судимий

- 04.03.2026 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.164 КК України до 2 років пробаційного нагляду, поставлений на облік 19.08.2026,

обвинуваченого в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 ОСОБА_2 зобов`язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 06 вересня 2035 року.

Однак, ОСОБА_2 , будучи особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, засуджений вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.164 КК України, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов`язки щодо необхідності утримання малолітнього сина, які покладені на нього як батька ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. ст. 150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, продовжує ігнорувати загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров`я дитини, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, у період часу з 01 липня 2024 року по 01 вересня 2026 року злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу поставки на облік, працюючи у приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не надавав належної матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів та у період з 01.07.2024 по 01.09.2026 становить 130 000 гривень.

Таким чином ОСОБА_2 будучи особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, обвинувачується у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області коштів на утримання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно перевищують суму виплат понад три місяці відповідних платежів та у період з 01.07.2024 по 01.09.2026 становить 130 000 гривень.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.

До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , викладена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнає своєю винуватість, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до положень ч.1 ст.302 КПК України та згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву законного представника потерпілого ОСОБА_3 про те, що вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідає вимогам ст.302 КПК України.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 скоїв вказане кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч.2 ст.164 КК, за встановленими органом досудового розслідування обставинами, які не оспорюються учасниками судового провадження.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення кримінального проступку за ч.1 ст.164 КК, судимість за вчинення якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку, покарання не відбув, на шлях виправлення не став, офіційно непрацевлаштований, має постійне місце мешкання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

Вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.164 КК України до 2 років пробаційного нагляду. Поставлений на облік 19.08.2026. Проте застосування такого виду покарання не вплинуло на поведінку ОСОБА_2 , а тому видається недостатнім для виправлення останнього, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Водночас згідно ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Обов`язкове залучення до праці, на переконання суду, є необхідним чинником для виправлення ОСОБА_2 , а тому є доцільним призначити останньому за цим вироком покарання саме у виді обмеження волі на строк в межах ч.2 ст.164 КК України.

Оскільки засуджений після постановлення попереднього вироку від 04.03.2026, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд, на підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При складанні покарань за сукупністю вироків суд, керуючись ст.72 КК України, менш суворий вид покарання переводить в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Керуючись ст.ст. 302, 367, 368, 381, 382 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року та остаточно визначити ОСОБА_2 за сукупністю вироків покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1