Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №209/4095/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/4095/26

Провадження № 2/209/2774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє представник Донцова Є.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.09.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001974708701 та видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 5042 грн, який в подальшому збільшено 33612,59 грн.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином довготривалий строк, внаслідок чого станом на 29 квітня 2026 року у неї виникла заборгованість за договором в розмірі 53414,56 грн., з яких: 33612,69 грн. заборгованість за кредитом; 19801,97 грн. заборгованість за процентами. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачки на адресу місця проживання, яку остання зазначила в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. У зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 53414,56 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Процесуальні дії у справі.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом було здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

За відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 15.07.2026, які надані на запит суду, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

06 липня 2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» скеровано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідачу, ухвалу про відкриття провадження від 29 липня 2026 року було направлено на адресу зазначену у позові, яка також є місцем реєстрації відповідача. Конверт повернувся на адресу суду не врученим з відміткою «адресат відсутній».

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, відповідач, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також відзив на позовну заяву не подавався.

Окрім цього, судом також здійснено запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, згідно відповіді № 3385552 від 29.09.2026, відомості про особу ОСОБА_1 відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Також суд враховує правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, згідно якого, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі

Оскільки ухвалу про відкриття провадження було направлено за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка також є місцем реєстрації відповідача, то слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику стороні та про встановлення відповідачу строку для подання відзиву на позов.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд приходить до наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст.3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Судом установлено, що 17 вересня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано заяву №2001974708701 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб (а.с. звор. бік 10-11).

Підписанням Заяви відповідачка беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), розміщену на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані Клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Також, згідно з підписаною заявою відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати Кредитну картку: № НОМЕР_2 миттєвого випуску (не персоніфікованої). Просила Банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою, Кредитний ліміт у сумі 20000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту 12 місяців. Підписанням Заяви підтвердив, що нею отримано у непошкодженому стані платіжна картка, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлена та зобов`язується їх дотримуватися.

У заяві погоджено стандартну процентну ставку у розмірі 47.88% річних, реальна річна процентна ставка складає 47,88%.

Отже, відповідно до заяви №2001974708701 від 17 вересня 2021 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідачка погодилась з умовами договору, про що свідчить наявність її власноручного підпису в заяві.

Також, 17 вересня 2021 року відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, в якому викладені аналогічні умови кредитування, як і в заяві в №2001974708701 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб. Окрім цього, відповідно до паспорту відповідачка також підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором (а.с.звор. бік 11).

Також, Паспорт споживчого кредиту містить застереження, згідно з якими наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

Із Заяви та Паспорту та виписок з особового рахунку відповідача вбачається, що позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5042,00 грн. шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку відповідача з дня прийняття рішення Банком строком на 12 місяців, з продовженням кожного разу у разі відсутності заперечень Сторін, зі сплатою процентів в розмірі 47,88 % річних (реальна річна процентна ставка 42,36 %).

Зокрема, з виписок з особового рахунку відповідача за період з 17 вересня 2021 року по 29 квітня 2026 року убачається, що відповідачка користувався кредитними коштами, та здійснювала погашення основної заборгованості, відсотків шляхом переказу грошових коштів. (а.с. 26-30).

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту встановлено, що Кредитний ліміт неодноразово то збільшувався, то зменшувався упродовж користування відповідачкою кредитною картою, 17 вересня 2021 року встановлено ліміт 20000,00 грн., 27 лютого 2022 року зменшення до 5042,00 грн., 03 березня 2022 року збільшено до 10042,00 грн., 25 липня 2024 року збільшено до 40000,00 грн., 25 липня 2024 року зменшено до 17000 грн, 13 серпня 2024 року збільшено до 22000,00 грн, 20 серпня 2024 року збільшено до 27000 грн, 13 вересня 2024 року збільшено до 31000 грн, 21 жовтня 2024 зменшено до 30500 грн, 10 грудня 2024 року збільшено до 34000 грн та 23 січня 2025 року зменшено до 33612,59 грн (а.с. 22).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки за кредитним договором №2001974708701 від 17 вересня 2021 року станом на 29 квітня 2026 року становить 53414,56 грн., з яких: 33612,59 грн. заборгованість за кредитом; 19801,97 грн. заборгованість по процентам (а.с. 23-25).

Позивач АТ «ПУМБ» з метою досудового добровільного врегулювання спору на адресу позичальниці 30 квітня 2026 року направляв письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 53414,56 грн., яка залишилась без реагування (а.с. звор. бік 19-20).

Отже на підставі наведеного та з досліджених судом доказів в матеріалах справи, суд вважає, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2001974708701 від 17 вересня 2021.

Сторонами кредитного договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення та розмір відсотків за користування кредитом. Сума кредиту була перерахована відповідачу, що стороною відповідача не спростовано. Також, відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково сплачував тіло кредиту та відсотки, а отже прийняла умови кредитування, однак взяті на себе зобов`язання відповідачка належним чином не виконала, всієї отриманої суми кредиту не повернула, відсотки за користування не сплатила.

Позивачем надано інформацію по особовому рахунку відповідача за період з 19.09.2021 по 29.04.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, отримувала перекази, розраховувалася в магазинах та частково сплачувала заборгованість за кредитом (а.с. 26-30).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, Банком надані до суду саме первісні бухгалтерські документи, які є належними доказами заборгованості ОСОБА_1 .

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №2001974708701 від 17.09.2021становить 53414,56 грн., з яких: 33612,59 грн. заборгованість за кредитом; 19801,97 грн. заборгованість по процентам.

Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості відсотки нараховувались у погодженому розмірі.

Також, суд звертає увагу, що з розрахунку заборгованості, а також виписки по особовому рахунку, судом встановлено, що відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному договору.

Отже часткова сплата відповідачем за кредитним договором свідчить про існування та підтвердження боргу.

Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у Постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, щодо дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов`язань по договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання не виконала, кредит та платежі відповідно до договору не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст.1049 ЦК України щодо зобов`язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов договору.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Таким чином між сторонами склались цивільно-правові правовідносини, які регулюються загальними положеннями про зобов`язальне право, виконання зобов`язань, правові наслідки порушення зобов`язання та оскільки відповідач не виконала своїх зобов`язань перед кредитором, позивачем по справі, по укладеному договору, то право останнього порушене.

Відповідно до положень ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мала об`єктивні перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, проте фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку не повернула, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не сплачувала кредит вчасно та у повному обсязі, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що позов АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2001974708701 від 17.09.2021 з ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662 грн 40 коп.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн

Керуючись ст .2, 5, 10-13, 76-81,141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»заборгованість у сумі 53414 (п`ятдесят три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829; місцезнаходження за адресою: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складення судового рішення 29 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА