Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №199/13687/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/13687/25

(2/199/1218/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого – судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих коштів допомоги по безробіттю, –

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої послався на те, що відповідачу в період з 31 грудня 2024 року по 02 квітня 2025 року за його заявою була призначена та виплачена допомога по безробіттю на суму 7664,52 гривень. при цьому відповідача було ознайомлено з правами та обв`язками зареєстрованих безробітних. За наслідками проведеної перевірки на підставі інформації внаслідок обміну даними між ДЦЗ та ПФУ встановлено, що відповідача під час перебування на обліку як безробітний проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 14 листопада 2024 року, що призвело до неправомірного нарахування та отримання відповідачем вказаної суми допомоги по безробіттю. Позивачем було направлено відповідачу претензію №690 від 23 липня 2025 року на вищевказану суму, однак відповідь від відповідача не надійшла. За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача вказану вище незаконно отриману останнім суму допомоги по безробіттю.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30 грудня 2024 року відповідачу за його заявою позивачем було надано статус безробітного, ознайомлено під розпис із правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, із відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, а також призначено виплату допомоги по безробіттю, яку вплачено за період з 31 грудня 2024 року по 02 квітня 2025 року в загальному розмірі 7664,52 гривень. Викладені обставини підтверджуються копіями персональної картки, заяв відповідача, завдання індивідуального плану працевлаштування, рішення щодо зареєстрованого безробітного, нарахування допомоги по безробіттю, довідки.

20 червня 2025 року позивачем складено акт №215/200625 розслідування страхових випадків та обґрунтованості призначення і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття на підставі отриманих даних щодо відповідача, а саме встановлено, що відповідач з 14 листопада 2024 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Викладене підтверджується копією вказаного акту, копіями витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 , копією листа командира військової частини НОМЕР_1 .

23 червня 2025 року позивачем складено повідомлення, а 23 липня 2025 року – претензія на ім`я відповідача про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю, які направлено відповідачу. Викладене підтверджується копіями претензії та повідомлення, а також поштової документації. При цьому відповіді на вказані звернення позивача до відповідача матеріали справи не містять, відомості про повне або часткове погашення відповідачем виниклого в нього перед позивачем боргу відсутні.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком надання допомоги по безробіттю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року №735 (далі – Порядок №735).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Нормою ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний – особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Положеннями ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі – страхування на випадок безробіття) – система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Пунктом 4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зареєстровані безробітні зобов`язані протягом трьох робочих днів інформувати кар`єрного радника про обставини, які є підставою для припинення реєстрації, визначені частиною першою статті 45 цього Закону.

В свою чергу, п.п.1, 8 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: зайнятості особи; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу зареєстрованого безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Нормою ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Нормою ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду даної цивільної справи достеменно підтверджено здійснення позивачем реєстрації відповідача безробітним та виплату йому допомоги по безробіттю за період з 31 грудня 2024 року по 02 квітня 2025 року в загальному розмірі 7664,52 гривень, не повідомлення відповідачем позивача в порушення встановлених законом обов`язків про належність до зайнятої категорії населення внаслідок проходження військової служби ще з 14 листопада 2024 року, що і призвело до неправомірного отримання відповідачем вказаної суми допомоги по безробіттю, а також виникнення обов`язку у відповідача повернути такі кошти, чого відповідачем здійснено не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3028 гривень.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст.1, 4, 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст.1, 22, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих коштів допомоги по безробіттю – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03490909; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 12) суму неправомірно отриманих коштів допомоги по безробіттю в розмірі 7664,52 гривень.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03490909; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 12) судовий збір в розмірі 3028 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко