Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №711/9759/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/9759/26

Номер провадження 3/711/2271/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Гамова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої головним бухгалтером ТОВ «ГРУПА ВЕНЕТО»,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 567/23-00-07-01-01, 11.09.2026 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГРУПА ВЕНЕТО», головним бухгалтером якого є ОСОБА_1 , встановлено порушення вимог: п.п. 14.1.138 п.14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 п. 138.2, п.п.138.3.1 п.п.138.3.2п.п. 138.3.2 п.п. 138.3.3 п.138.3 ст. 138, п.п. 139.1.1 п.п. 139.1.2 п. 139.1 п.п. 139.2.1 п. 139,2 ст. 139, пп. п. п.140.5.4 п. п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140, підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст.3, ч. 1 ч. 2. ч. 3 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1, п. п. 2.14 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», п. 10 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, п. 6, п. 7 п. 8 п. 11 п. 18 п. 19 п. 20 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п. 8 Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. №92, п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.07.2000 року №181, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2271272 грн., в т.ч. за: 2020 рік на суму 752731 грн., з них за 1 квартал 2020 року на суму 140944 грн., за півріччя 2020 року на суму 249045 грн., за три квартали 2020 року на суму 317548 грн., 2021 рік на суму 786139 грн., з них за 1 квартал 2021 року на суму 356323 грн., за півріччя 2021 року на суму 543592 грн., за три квартали 2021 року на суму 768856 грн., 1 квартал 2022 року на суму 146343 грн., 2024 рік на суму 226778 грн., з них за півріччя 2024 року на суму 111468 грн., за три квартали 2024 року на суму 175863 грн., 2025 рік на суму 122548 грн., з них за 1 квартал 2025 року на суму 30614 грн., за півріччя 2025 року на суму 44599 грн., за три квартали 2025 року на суму 63441 грн., за 2025 рік на суму 122548 грн., 1 квартал 2026 року на суму 236733 грн.; Вимог п. 185.1 ст.185, п.187.1, п.187.8 ст.187, п. 188.1 ст. 188, 189.1 ст. 189, п. 198.2., п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2600982 грн., в т.ч. за січень 2020 року на суму 28383 грн., за лютий 2020 року на суму 59260 грн., за березень 2020 року на суму 13766 грн., за серпень 2020 року на суму 5500 грн., за червень 2021 року на суму 616379 грн., за липень 2021 року на суму 199742 грн., за вересень 2021 року на суму 497487 грн., за жовтень 2021 на суму 504202 грн., за листопад 2021 року на суму 209281 грн., за листопад 2023 року на суму 20518 грн., за травень 2025 року на суму 19556 грн., за червень 2025 року на суму 426908 грн; Вимог п. 185.1 ст.185, п.187.1, п.187.8 ст.187, п. 188.1 ст. 188, 189.1 ст. 189, п. 198.2., п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від?ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2026 року на суму 2543 грн.; Вимог пп. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: з податком на додану вартість в сумі 1109758,29 грн., які складені за операціями з постачання робіт (послуг), відповідно до п. 187.7 ст. 187 ПКУ; з податком на додану вартість в сумі 1896583,8 грн., які складені за операціями з постачання товарів (послуг) відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу; з обсягом постачання на суму 2192837,55 грн., які складені за операціями з постачання робіт (послуг), відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ. Вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, абз. 1 п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588,в результаті чого не подано 154 та несвоєчасно подано 10 повідомлень про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, що підтверджується висновком акту перевірки від 11.09.2026 №14557/23-00-07-01-01/39457891, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.

Представник особи, яка притягується до адмінвідповідальності адвокат Мухінський В.О. в судове засідання не з`явився, але надав письмові заперечення, в яких зазначив, що порядок складення протоколу органами ДПС регулюється Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення №566 від 02.07.2016. Так, як чітко зазначено в п. 2 Розділу ІІ Інструкції №566 у разі вчинення адміністративного правопорушення кількома особами протокол складається стосовно кожної особи окремо. У разі вчинення однією особою кількох адміністративних правопорушень протоколи складаються окремо щодо кожного з вчинених правопорушень. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Але контролюючим органом складено один протокол, що наразі розглядається. Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції №566, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається Протокол, та які положення законодавства порушено. Аналізуючи протокол вбачається, що посадовою особою Головного управління ДПС у Черкаській області грубо порушено порядок складання та оформлення протоколу у відповідності до положень Інструкції №566, оскільки не зазначено «суть адміністративного правопорушення», тобто які саме конкретно протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, а відтак складений протокол не відповідає вимогам законодавства, зокрема вимогам ст.256 КУпАП та п.6 Розділу ІІ Інструкції № 566. Крім того, протокол не містить належних відомостей з приводу того, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 становлять об?єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення. Як зазначалась вище, диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Об?єктивна сторона правопорушення полягає у відсутності податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Суб?єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, такі у формі необережності. Отже, з диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП вбачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України. Таким чином, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути чіткими та зрозумілими. Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять у достатньому належні та допустимі докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Також звернув увагу, що акт перевірки від 11.09.2026 №14557/23-00-07-01-01/39457891 сам по собі не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 163-1 КУпАП, у зв?язку із тим, що Податковим кодексом України, а також Кодексом адміністративного судочинства України передбачено адміністративний (досудовий) та судовий порядок оскарження неправомірних дій уповноважених осіб органів доходів та зборів, якщо об?єкт перевірки не погоджується з викладеною у відповідному акті інформацією. Згідно з положеннями п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов?язаний самостійно визначити суму грошових зобов?язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов?язань, суми бюджетного відшкодування та/або від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до п.56.1, 56.2 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов?язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. За п.56.15 ст.56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов?язань, визначених у податковому повідомленні- рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов?язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Відповідно до абз. 4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, рішення про визначення грошових зобов?язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Єдиним доказом, на який посилається контролюючий орган це є акт перевірки від 11.09.2026 №14557/23-00-07-01-01/39457891. Крім того, сам акт перевірки не породжує жодних правових наслідків, а є лише підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, які станом на день подання цих заперечень не прийняті. Станом на день складення протоколу про адміністративне правопорушення не було визначено суму податкового зобов?язання на підставі акту №14557/23-00-07-01-01/39457891. Так як станом на дату розгляду протоколу податкові повідомлення - рішення не надходити, а тому висновки акту перевірки не можуть бути основою для притягнення до відповідальності. Крім того, під час складання протоколу інспектором порушено строки складення протоколу. Так, відповідно до наказів від 12.05.2026 № 1375-п; від 13.08.2026 № 2242-п; від 20.08.2026 №2325-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГРУПА ВЕНЕТО» документальна перевірка проводилася з 30 червня 2026 року по 04 вересня 2026 року. Останнім днем проведення перевірки було 04.10.2026. Період вчинення порушення з 01.01.2020 по 31.03.2026. Протокол про адміністративне правопорушення складено 11.09.2026, тобто на 7 день після завершення перевірки. Таким чином, залишається незрозумілим чому час вчинення правопорушення та притягнення ОСОБА_1 вказується 11 вересня 2026 року. Також, період вчинення порушення з 01.01.2020 по 31.03.2026, однак, в цей період відносно ОСОБА_1 уже приймався протокол про адміністративне правопорушення, а саме, від 21.10.2024 №706/23-00-07-11 складеному за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОВ «ГРУПА ВЕНЕТО», що відображдені в акті № 12993/23-00-07-06-01/39457891 від 21.10.2024 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та повноти визначення податкових зобов?язань у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2024 року. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2024 року по справі №711/8454/24 провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу правопорушення. Стаття 61 Конституції України забороняє двічі притягувати людину до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Тому просив закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена у випадку відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасного подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевказані норми закону визначають необхідність доказування кожного адміністративного правопорушення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до п.75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Згідно з положеннями п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення)-від?ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/ або від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.56.1, 56.2 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суми грошового зобов?язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п.56.4 ст. 56 ПК України). Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту заниження задекларованих до сплати сум податків, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

В даному випадку до суду в якості єдиного доказу правопорушення було надано витяг з акту перевірки. При цьому представник особи, яка притягається до відповідальності, висловив незгоду із вказаним актом та зазначив, що на день складення протоколу про адміністративне правопорушення не було визначено суму податкового зобов`язання на підставі акту, а станом на дату розгляду протоколу податкові повідомлення-рішення не надходили.

Згідно правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Також сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без надання інших належних доказів не є беззаперечним доказом підтвердження обставин, які в ньому зазначені, що відповідає правовим позиціям наведеним у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Суд зазначає, що акт перевірки, який підписаний головним державним інспектором ГУ ДПС в Черкаській області, так само як і протокол про адміністративне правопорушення, є доказами з низьким ступенем достовірності, особливо коли проти їх достовірності заперечує особа, яка притягається до відповідальності. Вказані документи відображають точку зору публічних посадових осіб щодо необхідності притягнення особи до адміністративної відповідальності, проте самі по собі ці докази не є первинними щодо наявності або відсутності будь-яких обставин. Іншими словами, акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення є недостатніми для доведення вини особи у вчиненні правопорушення, коли особа заперечує проти факту вчинення правопорушення. При цьому до суду не було надано об`єктивних доказів, які б підтверджували наявність викладених у акті обставин чи порушень.

З вищевикладеного вбачається, що на момент складення адміністративного протоколу та ухвалення судового рішення, перевірка підприємства не завершена та відсутнє узгоджене податкове повідомлення – рішення.

Оскільки, податкове повідомлення – рішення не є узгодженим, тому висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушень вимог податкового законодавства є передчасним, оскільки фактично склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення на час розгляду справи в суді не встановлений.

Відтак складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним.

Дана позиція також зазначена в ухвалах Черкаського апеляційного суду № 711/6010/23 від 27.10.2023 та 707/3648/23 від 23.02.2024.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Ураховуючи вищевикладене слід зазначити, що зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що не надано достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю достатніх доказів складу правопорушення в діях особи.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 163-1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Т. О. Гамова