Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/3044/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3044/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 08 червня 2026 року) в справі № 280/3044/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про:

визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Чернігівській області № 084450005897 від 24 жовтня 2025 року;

зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області і ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати йому до загального стажу період роботи у колгоспі «Таврія» з 21 грудня 1979 року по 15 січня 1988 року та у колгоспі «Більшовик» з 17 січня 1988 року по 05 вересня 1998 року в повному обсязі відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , дата заповнення 07.04.1980, дата вступу в член колгоспу 21.12.1979 та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 16 жовтня 2025 року з урахуванням висновків суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 084450005897 від 24.10.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи у колгоспі “Таврія” з 21.12.1979 по 15.01.1988 та у колгоспі “Більшовик” з 17.01.1988 по 05.09.1998, відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 07.04.1980 і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Чернігівській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає, що законодавець передбачив можливість зарахування роботи в колгоспі до страхового стажу не безумовно, а в прямій залежності від встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, чому суд першої інстанції не надав належного правового значення. При цьому будь-які дані про відпрацьовану кількість вихододнів та встановлений мінімум у трудовій книжці позивача відсутні.

Позивачем не надано довідку про відпрацьовану кількість вихододнів та встановлений мінімум, що свідчить про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «Таврія» з 21.12.1979 по 15.01.1988 та в колгоспі «Більшовик» з 17.01.1998 по 05.09.1998.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16.10.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VІ.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №084450005897 від 24.10.2025 відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до ст. 26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, страховий стаж позивача визначено 3 роки 7 місяців 12 днів.

При цьому, у спірному рішенні вказано, що відповідно до трудової книжки від 07.04.1980 №1601 до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі “Таврія” з 1979 року по 15.01.1988 та в колгоспі “Більшовик” з 17.01.1988 по 05.09.1998, оскільки не надана довідка про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової участі в колгоспному виробництві.

Позивачем надано трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 від 07.04.1980, яка містить записи про роботу позивача з 21.12.1979 по 15.01.1988 у колгоспі “Таврія”, з 17.01.1988 по 05.09.1998 у колгоспі “Більшовик”, засвідчені печатками підприємства та підписами уповноваженої особи, а також містять покликання на відповідні номери та дати наказів.

Записи трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 07.04.1980 містять інформацію про трудову участь позивача в громадському господарстві, а саме, інформацію про встановлений мінімум та вироблені вихододні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Чернігівській області невірно обраховано стаж у спірному рішенні, внаслідок незарахування періодів роботи позивача з 21.12.1979 по 15.01.1988, з 17.01.1988 по 05.09.1998 у колгоспі “Таврія” до страхового стажу, що свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 084450005897 від 24.10.2025 на наявність підстав для його скасування.

З метою ефективного поновлення прав позивача суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 084450005897 від 24.10.2025 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи у колгоспі “Таврія” з 21.12.1979 по 15.01.1988 та у колгоспі “Більшовик” з 17.01.1988 по 05.09.1998, відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 07.04.1980 і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 жовтня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №084450005897 від 24 жовтня 2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

У рішення зазначено, що страховий стаж позивача становить 3 роки 7 місяців 12 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Таврія» з 1979 року по 15 січня 1988 року та в колгоспі «Більшовик» з 17 січня 1988 року по 05 вересня 1998 року, оскільки не надана довідка про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової участі в колгоспному виробництві.

Трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 від 07 квітня 1980 року містить записи про період роботи ОСОБА_1 з 21 грудня 1979 року по 15 січня 1988 року у колгоспі «Таврія№ та з 17 січня 1988 року по 05 вересня 1998 року у колгоспі «Більшовик».

Спірним в цій справі є питання правомірності не зарахування до страхового стажу певних періодів трудової діяльності позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21 квітня 1975 року «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова №310) встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 2).

До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пункт 5 постанови №310).

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Підставою, за якою ГУ ПФУ в Чернігівській області не зараховані періоди роботи позивача у колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника серії №1601 від 07 квітня 1980 року є те, що в трудовій книжці відсутні дані про відпрацьовану кількість вихододнів та встановлений мінімум.

Судом встановлено, що записи у трудовій книжки колгоспника засвідчені печатками підприємства та підписами уповноваженої особи, а також містять посилання на відповідні номери та дати наказів.

Крім того, трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 містять інформацію про трудову участь позивача в громадському господарстві - інформацію про встановлений мінімум та вироблені вихододні.

Отже, аргумент апелянта про відсутність у трудовій книжці позивача даних про відпрацьовану кількість вихододнів та встановлений мінімум є безпідставним.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, якщо й трудова книжка позивача має певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Трудова книжка колгоспника у розділі «Відомості про роботу» трудової книжки колгоспника вказаний встановлений мінімум трудоднів за рік та кількість пророблених людиноднів.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Доводи відповідача зводяться до відсутності підстав для зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці колгоспника, та спростовані приведеними вище висновками суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в справі № 280/3044/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в справі № 280/3044/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 вересня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов