Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/32866/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32866/25

Головуючий суддя І інстанції – Неклеса О.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 в адміністративній справі №160/32866/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області № 045650023216 від 19 серпня 2025 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про результати розгляду заяви від 11 вересня 2025 року № 9 та рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 045650023216 від 03 листопада 2025 року, згідно яких ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи по Списку № 2 у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління № 1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт» з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року із них у важких умовах праці по Списку № 1 з 24.02.1992 по 31.08.1995 на посаді монтажника технологічних трубопроводів; в період з 01.09.1995 по 30.06.1996 року на посаді електрозварювальником ручної зварки; в період з 01.07.1996 року по 30.11.1996 року на посаді монтажних сталевих та залізобетонних конструкцій; в період з 01.12.1996 року по 21.08.2000 року на посаді монтажник по монтажу сталевих залізобетонних конструкцій, повний робочий день в шкідливих умовах праці, як такий, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2; та якими відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання в ПТУ № 4 м. Вільнянська Запорізької області за професією електрозварювальних ручної зварки з 02 вересня 1986 року по 23 січня 1987 року згідно атестату № 4297 виданого 23 січня 1987 року, реєстраційний № 443 та періоду роботи з 05.10.1989 року по 03.08.1990 року згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_1 ) та відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 по досягненню 60 років через недостатність необхідного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 на день виникнення права на пенсію за віком, до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління № 1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт» з 24.02.1992 по 31.08.1995 на посаді монтажника технологічних трубопроводів; в період з 01.09.1995 по 30.06.1996 року на посаді електрозварювальником ручної зварки; в період з 01.07.1996 року по 30.11.1996 року на посаді монтажних сталевих та залізобетонних конструкцій; в період з 01.12.1996 року по 21.08.2000 року на посаді монтажник по монтажу сталевих залізобетонних конструкцій, як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоду навчання в ПТУ № 4 м. Вільнянська Запорізької області за професією електрозварювальних ручної зварки з 02 вересня 1986 року по 23 січня 1987 року згідно атестату № 4297 виданого 23 січня 1987 року, реєстраційний № 443;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи з 05.10.1989 року по 03.08.1990 року згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах по Списку № 2 по досягненню 60 років на підставі пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12 серпня 2025 року (дня звернення до відповідача з відповідною заявою);

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області № 045650023216 від 19 серпня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 вересня 2025 року № 9.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 045650023216 від 03 листопада 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 період роботи у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління № 1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт» з 24.02.1992 по 21.08.2000 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в ПТУ № 4 м.Вільнянська Запорізької області за професією електрозварювальних ручної зварки з 02 вересня 1986 року по 23 січня 1987 року згідно атестату № 4297 виданого 23 січня 1987 року, реєстраційний №443.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.10.1989 року по 03.08.1990 року згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_1 ).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В решті позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що за наданими позивачем документами до страхового стажу по записах дублікату трудової книжки НОМЕР_1 правомірно не зараховані періоди роботи: з 05.10.1989 по 03.08.1990, оскільки період початку трудової діяльності передує даті видачі дублікату трудової книжки від 04.09.1990 року; з 01.07.2000 по 21.08.2000, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу, в той час як персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов`язковим. Також не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 23.01.1987 згідно атестату №4297, оскільки документ не засвідчено підписом директора училища. Зазначений період потребує уточнення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 12.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням страхового стажу роботи у пільгових умовах по Списку №2.

Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви про призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ в Кіровоградській області було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №045650023216 від 07.11.2025 року, в якому зазначено, що вік заявника 60 років, страховий стаж особи становить 28 років 9 місяців 4 дні.

В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди:

- навчання з 02.09.1986 року по 23.01.1987 року згідно атестату (№4297), оскільки документ не засвідчено підписом директора училища;

- трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 05.10.1989 року по 03.08.1990 року - оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки (04.09.1990) та з 01.07.2000 року по 21.08.2000 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру за даний період відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Також у рішенні зазначено, що для зарахування періодів навчання/роботи необхідно надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем навчання/роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності).

Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, позивач набуде після досягнення 63-річного віку - з 10.05.2028 року.

17.09.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повідомити про результати розгляду пенсійних матеріалів та результати розгляду Архівної довідки №4/5-825 від 30.07.2025 року з додатками виданої Управлінням архівної справи Дніпровскої міської ради та щодо зарахування до його пільгового стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці по Списку №2, а також надати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за результатами розгляду його пенсійних матеріалів.

За результатами розгляду заяви позивача від 17.09.2025 року, Комісією при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято Рішення від 11.09.2025 року №9, яким підтверджено періоди роботи позивача з 01.12.1996 по 31.05.1998, з 01.08.1998 по 30.09.1998, з 01.11.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 31.01.1999, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

У рішення також зазначено, що в трудовій книжці заявника відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено що працював на роботах передбачених Списком повний робочий день.

Також зазначено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу за 2000 рік суми нарахувань відсутні.

Архівними документами та записом в трудовій книжці не підтверджено, що в період з 24.02.1992 по 31.08.1995 заявник працював на умовах, які дають право на пільгову пенсію, тобто був постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання.

27.10.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням страхового стажу роботи у пільгових умовах по Списку №2.

Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви про призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Вінницькій області було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №045650023216 від 03.11.2025 року, в якому зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 4 дні, робота на пільгових умовах за Списком №2 – 1 рік 10 місяців.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: по запису дублікату трудової книжки НОМЕР_1 не зараховані періоди роботи:

- 05.10.1989 – 03.08.1990 – період початку трудової діяльності передує дати видачі дублікату трудової книжки від 04.09.1990 року;

- 01.07.2000 року по 21.08.2000 року - оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу.

Зазначено, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов`язковим, за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.

Також у рішенні зазначено, що не зараховано навчання з 01.09.1986 по 23.01.1987 згідно атестату (№4297), оскільки документ не засвідчено підписом директора училища, потребує уточнення.

Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки на дату звернення.

Вважаючи протиправними рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №045650023216 від 19 серпня 2025 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про результати розгляду заяви від 11 вересня 2025 року № 9 та рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №045650023216 від 03 листопада 2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для скасування спірного рішення відповідача та зарахування позивачу до пільгового стажу періоди її роботи за професією машиніст паливо подання періоди роботи з 20.10.1997 р. по 30.09.1998 р., з 01.10.1998 р. по 30.08.2007

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно із статтею 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як видно з матеріалів справи, Головним Управлінням ПФУ у Вінницькій області було не зараховано до страхового стажу:

- навчання з 01.09.1986 по 23.01.1987 згідно атестату (№4297), оскільки документ не засвідчено підписом директора училища, потребує уточнення;

- по запису дублікату трудової книжки НОМЕР_1 не зараховано періоди роботи:

- 05.10.1989 – 03.08.1990 – період початку трудової діяльності передує дати видачі дублікату трудової книжки від 04.09.1990 року;

- 01.07.2000 року по 21.08.2000 року - оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу;

Окрім того, за весь період роботи з лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління №1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт», зараховано лише 1 рік 10 місяців роботи на пільгових умовах за Списком №2 - з 01.12.1996 по 31.05.1998, з 01.08.1998 по 30.09.1998, з 01.11.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 31.01.1999.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1986 по 23.01.1987 згідно атестату (№4297), оскільки документ не засвідчено підписом директора училища, потребує уточнення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, згідно атестату № 4297 виданого 23 січня 1987 року, реєстраційний № 443, ОСОБА_1 навчався в ПТУ № 4 м. Вільнянська Запорізької області за професією електрозварювальник ручної зварки з 02 вересня 1986 року по 23 січня 1987 року.

З копії атестату видно, що атестат засвідченого підписами головою екзаменаційної комісії та заступником директора училища по навчально-виробничій частині (роботі), проте відсутній підпис у графі директор училища.

Водночас, усі інші реквізити в атестаті позивача присутні, та відповідно до отриманого в даному навчальному закладі атестату позивач в подальшому працював електрозварювальником ручної зварки на підприємствах - що підтверджується записами у трудовій книжці.

Згідно з пунктом д частини 3 статті 56 Закону України №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною 4 ст.24 Закону України №1058-VI передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Конституційний суд України в рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Отже, до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

За пп. «з» частини 1 пункту 109 розділу VIII Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (чинного на момент здобуття позивачем освіти в ПТУ), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Крім того, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил оформлення атестату не може впливати на особисті права особи, оскільки остання не може відповідати за правильність та повноту оформлення атестату, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення останнього не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідний період навчання ОСОБА_1 в ПТУ № 4 м.Вільнянська Запорізької області за професією електрозварювальник ручної підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи по запису дублікату трудової книжки НОМЕР_1 періоду його роботи з 05.10.1989 – 03.08.1990, оскільки період початку трудової діяльності передує даті видачі дублікату трудової книжки від 04.09.1990 року, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з записами у дублікаті трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_1 , дата заповнення якої вказана 04.09.1990 року:

- 05.10.1989 року позивач був прийнятий на роботу у Дніпровське автотранспортне підприємство 11228 на посаду бетонозварщика 2-го разряду;

- 07.05.1990 року його переведено на посаду водія автобуса;

- 03.08.1990 року звільнений за власним бажанням.

Отже, записи про період роботи позивача з 05.10.1989 року по 03.08.1990 року у дублікаті його трудової книжки дійсно передують вказаній даті заповнення трудової книжки.

Водночас, законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу в спірний період.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахування до страхового стажу позивача по запису у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 періоду його роботи з 05.10.1989 року по 03.08.1990 року, оскільки період початку трудової діяльності передує даті видачі дублікату трудової книжки від 04.09.1990 року, суд вірно вважав необґрунтованим та безпідставним, а зазначений період роботи підлягає зарахування до його страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу по запису дублікату трудової книжки НОМЕР_1 періоду роботи позивача з 01.07.2000 року по 21.08.2000 року – оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Поняття “страховий стаж” запроваджено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України №1058-VI страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 1 Закону України №1058-ІV визначено, що:

страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частиною 4 ст.24 Закону України №1058-VI передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 року згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”, а після 01.01.2004 року – Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До 01 січня 2004 року стаж роботи вимірювався періодами роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці – "трудовий стаж" та автоматично зараховувся, як страховий стаж.

Тоді як, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року.

З вищевикладеного випливає, що періоди роботи починаючи з 01.01.2004 року зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків та за наявності зазначеної інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, водночас станом на 2000 рік така умови для зарахування до страхового стажу період роботи особи, як сплата страхових внесків, законодавством не визначалась.

Окрім того, за змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахування до страхового стажу по запису дублікату трудової книжки НОМЕР_1 періоду роботи позивача з 01.07.2000 року по 21.08.2000 року – оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу, суд вірно вважав необґрунтованим та безпідставним, а тому цей період роботи підлягає зарахування до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування відповідачами за весь період роботи позивача з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління №1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт», 1 року 10 місяців роботи на пільгових умовах за Списком №2, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, за результатами розгляду заяви позивача від 17.09.2025 року, Комісією при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято Рішення від 11.09.2025 року №9, яким підтверджено періоди роботи позивача з 01.12.1996 по 31.05.1998, з 01.08.1998 по 30.09.1998, з 01.11.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 31.01.1999, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

У рішенні також зазначено, що в трудовій книжці заявника відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено що працював на роботах передбачених Списком повний робочий день.

Також зазначено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу за 2000 рік суми нарахувань відсутні.

Архівними документами та записом в трудовій книжці не підтверджено, що в період з 24.02.1992 по 31.08.1995 заявник працював на умовах, які дають право на пільгову пенсію, тобто був постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання.

Згідно записів 11-18 дублікату трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 по періоду роботи з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року:

- 24.02.1992 року позивач був прийнятий на посаду монтажника технологічних трубопроводів 4-го розрядку в Дніпропетровському спеціалізованому управлінні №1 спеціалізованого треста по ремонту металургійних печей та обладнання "Дніпродомнаремонт";

- 01.12.1996 року позивача переведено на посаду монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 4-го розряду;

- 31.01.1994 року звільнений на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України;

- Запис №12 вважати недійсним, поновлено на роботі згідно наказу від 31.05.1994 року;

- 01.09.1995 року позивача переведено на посаду електрозварювальника ручної зварки 3-го розряду;

-01.07.1996 року встановлено 4 розряд монтажника стальних та залізобетонних конструкцій;

- з 02.09.1996 року підприємство реорганізовано в Дочірнє підприємство «Дніпропетровське спеціалізоване управління №1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт»;

- 01.12.1996 року позивача переведено на посаду монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 4-го разряду;

- 21.08.2000 року позивача звільнено у зв`язку з банкрутством підприємства.

Для підтвердження пільгового стажу за період роботи з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління №1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт», позивач до суду надав архівну довідку від 30.07.2025 року №4/5-825, копії наказів підприємства по особистому складу, наказ про проведення атестації робочих місць, перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад робітникам, яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць на умовах праці по Списку №2. Зазначені документи надавались і відповідачам разом із заявами позивача, що не заперечується сторонами.

З архівної довідки від 30.07.2025 року №4/5-825, виданої Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради, судом встановлено, що в архівному фонді Дочірнього підприємства «Дніпропетровське спеціалізоване управління №1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт» в наказах начальника з кадрових питань (особового складу) за 1994 рік є відомості про те, що ОСОБА_1 01.02.1994 року поновлений на посаді монтажника технологічних трубопроводів 4-го розряду ділянки №3.

Окрім того, у довідці від 30.07.2025 року №4/5-825 зазначено, що у розрахункових листах по заробітній платі робочих дільниць №№1/1, 1/3 за лютий 1992 – грудень 1999 роки ДСУ №1 тресту «Дніпродомнаремонт» зазначений ОСОБА_3 , табельні №№804,1440, професія не зазначена та наведено суми виплаченої позивачу заробітної плати за періоди 1992 - 1999 років.

Також наведена вище довідка містить примітку про те, що накази та звільнення ОСОБА_1 за 1992, 2000 роки, розрахункові листи по заробітній платі робочим за 2000 рік вищевказаного підприємства не зберігання до управління архівної справи Дніпровської міської ради не надходило.

Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

У вищевказані спірні періоди роботи позивача діяли: з 01.01.1992 року - Списки № 1, № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, після 11.03.1994- Списки № 1, № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, незалежно від наявності чи відсутності перерв в роботі на відповідній посаді.

Згідно з розділом IІІ «Металургійне виробництво» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, до Списку №2 віднесено посаду монтажників технологічних трубопроводів, зайнятих на ремонтах технологічного обладнання.

Аналогічні приписи містяться і у розділі III «Металургійне виробництво» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, до Списку №2 віднесено посаду монтажників технологічних трубопроводів, зайнятих на ремонті і обслуговуванні устаткування.

Відповідно до розділу XXXIIІ «Загальні професії» Списку №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, до Списку №2 віднесено посаду електрозварника ручного зварювання.

Окрім того, відповідно до розділу XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація і ремонт будинків, споруд та інших об`єктів» Списку №2 , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, до Списку №2 віднесено посаду майстрів будівельних і монтажних робіт.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що архівними документами та записами у дублікаті трудової книжки позивача підтверджено, що в період з 24.02.1992 року по 21.08.2000 року ОСОБА_1 працював на посадах віднесених до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас, доводи відповідачів про те, що у трудовій книжці заявника відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та архівними документами та записом в трудовій книжці не підтверджено, що в зазначені періоди заявник працював на умовах, які дають право на пільгову пенсію, тобто був постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання, як на підставу для відмови у зарахуванні такого стажу роботи позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно з статтею 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормою Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Автентичність записів у дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 по періоду роботи з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року відповідачами не оспорюються. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Окрім того, записи у дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 підтверджуються наданими позивачем додатковими документами.

В свою чергу, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок, а також за ведення та зберігання архівних документів підприємства, отже неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії, оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі при розгляді заяви позивача вчиняли дії щодо з`ясування обставин, які слугували підставою для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зарахування відповідачами за весь період роботи позивача з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське спеціалізоване управління №1 з ремонту металургійних печей та устаткування Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт» усього 1 року 10 місяців роботи на пільгових умовах за Списком №2 є необґрунтованим та безпідставним, що свідчить про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача всього періоду його роботи з 24 лютого 1992 року по 21 серпня 2000 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 в адміністративній справі №160/32866/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва