Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/14202/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14202/25

Головуючий суддя І інстанції – Рянська В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 в адміністративній справі №160/14202/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000, та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.11.2024 з урахуванням зазначених періодів роботи та раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що до страхового стажу правомірно не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки № б/н від 16.05.1973 року: з 20.09.1989 по 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний», оскільки відсутній трудовий договір від 20.09.1989; з 12.04.1993 по 22.10.1997 в ТОВ «Жито», оскільки у записі про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином; з 01.10.1998 по 01.05.2000 в КСП «Аврора», в назві організації наявне виправлення, не завірене належним чином.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 02.01.2011 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією протоколу № 8122 від 31.01.2011.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2025 № 0400-010307-8/78435 на запит представника позивача від 15.04.2025 повідомлено, що пенсія ОСОБА_1 обчислена із загального страхового стажу, який зарахований до 29.02.2024 та становить 40 років 10 місяців 19 днів.

До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки № б/н від 16.05.1973: з 20.09.1989 до 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний», оскільки відсутній трудовий договір від 20.09.1989; з 12.04.1993 до 22.10.1997 у ТОВ «Жито», оскільки у записі про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином; з 01.10.1998 до 01.05.2000 в КСП «Аврора», оскільки в назві організації наявне виправлення, не завірене належним чином.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997 і з 01.10.1998 до 01.05.2000.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Як свідчать встановлені обставини справи, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди:

- з 20.09.1989 до 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний», оскільки відсутній трудовий договір від 20.09.1989;

- з 12.04.1993 до 22.10.1997 у ТОВ «Жито», оскільки у записі про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином; з 01.10.1998 до 01.05.2000 в КСП «Аврора», оскільки в назві організації наявне виправлення, не завірене належним чином.

З матеріалів справи видно, що трудова книжка позивача б/н від 16.05.1973 містить, зокрема, записи про такі періоди його роботи:

- записи №№ 8, 9 – з 20.09.1989 до 09.09.1991 водієм у кооперативі «Перспективний» (запис про прийняття внесено на підставі трудового договору від 20.09.1989, запис про звільнення – на підставі наказу № 16 від 09.09.1991);

- записи №№ 14, 15 – з 12.04.1993 до 22.10.1997 інженером з постачання у ТОВ «Жито» (запис про прийняття внесено на підставі наказу № 2 від 12.04.1993, запис про звільнення – на підставі наказу № 11 від 22.10.1997);

- записи №№ 16, 17 – з 01.10.1998 сторожем стор. 1 в КСП «Аврора» (наказ № 2 від 19.02.2000), 01.05.2000 у зв`язку з реорганізацією переведений сторожем стор. 1 ТОВ «Аврора» (наказ № 1 від 29.04.2000), 31.01.2004 звільнений (наказ № 21 § 33 від 31.01.2004).

У записі № 15 від 22.10.1997 міститься виправлення у першій цифрі числа місяця дати наказу про звільнення (22.10.1997). У записі № 16 наявне виправлення у зазначенні найменування роботодавця – організаційно-правовій формі (КСП). Записи про звільнення засвідчені підписами уповноважених осіб, скріплені печатками.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З матеріалів справи видно, що наявність роботи позивача у період з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000 відповідачем не спростовується.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при розрахунку пенсії протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 в адміністративній справі №160/14202/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва