Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/30823/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30823/25

Головуючий суддя І інстанції – Серьогіна О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в адміністративній справі №160/30823/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 01.08.2025 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 01.08.2025 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що грошове забезпечення позивача виплачувалось у розмірах, визначених законодавством. Вказано, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови № 481 підтверджує незмінність порядку обчислення грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму в арифметичному значенні 1762,00 грн. Отже, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн., а не прожитковий мінімум, яка визначена у пункті 4 Постанови КМУ № 704 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481), а спірним може бути лише період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила службу в Військовій частині НОМЕР_1 до 01.08.2025 року, що підтверджується витягом з особової справи.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 року № 213 позивача з 01.08.2025 року звільнено та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення

Після отримання карток особового рахунку про грошове забезпечення, позивач визначила, що її посадовий оклад, оклад за звання рахувались в зменшеному розміру та не відповідали чинникам, визначеними для обчислення від норм державних соціальних гарантій держави. Позивач вважає, що відповідачем були занижені під час обчислення розміри посадового окладу та окладу за звання станом з 29.01.2020 року по 01.08.2025 року.

03.09.2025 року позивач звернулася до командира Військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просила провести обчислення та виплату всіх видів грошового забезпечення (включно всіх одноразових видів) з 29.01.2020 року по 01.08.2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020-2025 р.р.

Листом від 10.10.2025 року за вих.№1010 відповідач повідомив, що виплата грошового забезпечення з 2018 року проводилась з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 01.08.2025 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на відповідний рік, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 29.01.2020 року по 01.08.2025 року позивач мала право на отримання більшого розміру грошового забезпечення, (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), оскільки виникли підстави для перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, які мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 9 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Отже, з 29.01.2020 року суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.

В свою чергу, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з огляду на вказане, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, підлягав застосуванню до 19.05.2023.

Разом з тим, Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнав дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття Постанови №481 неправомірними та визнав протиправним і нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Вказані судові рішення були оскаржені в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України було задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року було скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було відмовлено.

В мотивувальній частині наведеної постанови, судом касаційної інстанції зокрема було зазначено, що ґрунтуючись на принципах теорії права, зокрема щодо дії нормативно-правових актів у часі, а також сталої судової практики, можна дійти висновку про нечинність цієї норми, оскільки як на момент подання цього позову, так і його розгляду судом першої інстанції, пункт 2 Постанови № 481 вичерпав свою дію з моменту набрання ним чинності.

Так, застосовуючи підходи Конституційного Суду України (Рішення від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008), висновки Верховного Суду (зокрема, постанова від 22 лютого 2024 року № 800/120/14), а також положення КАС України, Суд констатує, що оскільки пункт 2 Постанови № 481 після набрання чинності цієї постанови, яка сформулювала по новому пункт 4 Постанови № 704 у конкретній частині, став нормою акту, до якого внесено цю зміну, вичерпав свою дію і на час розгляду справи не регулював спірні правовідносини, відповідно він не повинен був підлягати судовій оцінці за змістом, що, у свою чергу, свідчить про те, що судами попередніх інстанцій фактично було застосовано нечинну норму, яка такою вже була до розгляду даної справи.

Також, судом касаційної інстанції було зазначено, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивач наділена правом на виплату всіх проведених виплат грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2023 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2024-2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 01.08.2025 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2024-2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в адміністративній справі №160/30823/25– скасувати в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2024-2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 01.08.2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2024-2025 роки, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в адміністративній справі №160/30823/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва