Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №280/1163/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1163/26

(суддя Чернова Ж.М., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №280/1163/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 лютого 2026 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, згідно з яким, просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди, викладеної у листі №3/33/12-К-13-Аз від 20.01.2026;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень;

зобов`язати Головне управління Національної гвардії України забезпечити виплату зазначених коштів у визначеному Постановою порядку та вжити заходів щодо реалізації рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що ним 25.03.2021 укладено перший контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України. 24.05.2022 під час дії воєнного стану, позивач уклав новий (другий) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України строком на 3 роки, з 30.06.2022 брав участь у бойових діях, через що вважає себе таким, що має право на зазначену виплату.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, у задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що на час розгляду справи не встановлено порушення прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №153, оскільки ним не було дотримано визначеної процедури звернення щодо її виплати, а саме не подано до свого безпосереднього командира рапорту про її виплату з усіма необхідними документами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та встановлені у зв`язку з цим законодавчі обмеження контракт з позивачем було продовжено до оголошення демобілізації. Відтак, на момент дії воєнного стану, позивачу було продовжено дію контракту про проходження військової служби до оголошення демобілізації, що свідчить на фактичне виникнення нових правовідносин.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 23.03.2021 між командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до пункту 3 контракту від 23.03.2021, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки.

Контракт набирає чинності з 25.03.2021.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №71 від 25.03.2021 солдата ОСОБА_1 призвано на строкову військову службу 19.11.2020 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2021 №14 о/с стрільцем 1-го відділення 1-го патрульного взводу 3-ї патрульної роти НОМЕР_2 патрульного батальйону (ВОС 100915П), з укладанням контракту на 3 роки з 25 березня 2021 року по 24 березня 2024 року.

В подальшому строк дії вищезазначеного контракту було продовжено до оголошення демобілізації з 24.05.2025 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №129 від 01.05.2025).

24.05.2022 між командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до пункту 3 контракту від 23.03.2021, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки.

Контракт набирає чинності з 24.05.2022.

Строк дії контракту було продовжено до оголошення демобілізації з 24.05.2025 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №129 від 01.05.2025).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.01.2026 №223, ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу з 19.11.2020 по 24.03.2021, в період з 25.03.2021 по теперешній час проходить військову службу за контрактом у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.01.2026 №485, ОСОБА_1 командир 2 протитанкового відділення командир станкового гранатомета протитанкового взводу роти вогневої підтримки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 30.06.2022, з 01 по 31.07.2022, з 01 по 05.08.2022, 21-31.05.2023; 01-07, 09-10.06.2023; 15-19.03.2024; 04-16, 25.07.2024; 04-14.09.2024; 18-30.09.2024; 07-17, 27-31.10.2024; 01-06.11.2024; 10-31.05.2025; 01-17.06.2025; 20-31.08.2025; 01-30.09.2025; 01-15.10.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с-щі Комишуваха Запорізького району Запорізької області, с.Старомайорське Волноваського району Донецької області, с.Степногірськ Василівського району Запорізької області.

Довідка видана на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000грн.

Відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовій частині станом на 19.01.2026 відсутні відомості щодо притягнення сержанта ОСОБА_1 до адміністративної або кримінальної відповідальності під час проходження служби.

На відповідний запит представника позивача, відповідач-1 листом №3/33/12-К-13-Аз від 20.01.2026 повідомив, що ОСОБА_1 не відповідає вимогам Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 з таких причин: ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 21.03.2021 по теперешній час. Пунктом 4 Постанови №153 визначено перелік критеріїв, яким має відповідати особа для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, зокрема «до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64». Участь в проекті осіб, які були прийняті на військову службу за контрактом до 24.02.2022 не передбачена.

Протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, викладену у листі №3/33/12-К-13-Аз від 20.01.2026 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За положеннями частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункт 8 постанова №704).

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» ( набрала чинності 13.02.2025) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Також абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац 3 пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Проте, доказів того, що позивач притягався до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарної відповідальності, суду не надано.

Як зазначалося вказано вище, абзац четвертий пункту 4 постанови №153 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (первісна редакція), пов`язує право на отримання такої грошової допомоги із безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, а також наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Водночас, за обставинами цієї справи позивач з 2021 року (у віці 19 років) до набрання чинності постановою №153 (16 березня 2022 року) був прийнятий на військову службу за контрактом, дія якого продовжена у зв`язку з веденням воєнного стану та проходив військову службу під час дії воєнного стану з 30.06.2022, з 01 по 31.07.2022, з 01 по 05.08.2022, 21-31.05.2023; 01-07, 09-10.06.2023; 15-19.03.2024; 04-16, 25.07.2024; 04-14.09.2024; 18-30.09.2024; 07-17, 27-31.10.2024; 01-06.11.2024; 10-31.05.2025; 01-17.06.2025; 20-31.08.2025; 01-30.09.2025; 01-15.10.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

За позицією відповідача, яка підтримана судом першої інстанції, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн виключно з підстав того, що позивач проходив військову службу за контрактом з 2021 року, тобто до введення воєнного стану, тому на нього не поширюється дія постанови № 153, та, відповідно, відсутні підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що строк дії контракту позивача було продовжено до оголошення демобілізації з 24.05.2025 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №129 від 01.05.2025).

Таке продовження контракту, свідчить про укладання нового контракту, на умовах попереднього контракту.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент набрання чинності постановою №153 позивач проходив військову службу, ним було укладено контракт про проходження військової служби під час дії особливого періоду та продовжено його дію під час дії постанови № 153, на час введення воєнного стану позивач не досяг 25-річного віку та він брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців та не був притягнутий до будь-якого виду відповідальності.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з власної ініціативи, виходив з того, що позивач безпосередньо із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 не звертався.

Проте, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, відносно того, що неподання рапорту до командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 свідчить про правомірність дій відповідача щодо не виплати позивачу одноразової грошової винагороди, враховуючи те, що постанова № 153 такої вимоги до позивача не містить та лист №3/33/12-К-13-Аз від 20.01.2026 Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України також не містить такої підстави для відмови у виплаті зазначеної суми позивачу (а.с.22-23).

Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою №153, з урахуванням дотримання умов щодо віку, неодноразових укладань контрактів, періоду участі в бойових діях.

Також, з цього питання суд враховує приписи частини першої статті 8 Конституції України, за якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а також висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, за якими верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зауважено, що елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Вимога формальної рівності як неупередженості, або рівності перед правом, конкретизується у таких принципах, як рівність перед законом, рівноправність, рівність обов`язків.

У контексті спірних правовідносин вимога постанови №153 щодо розповсюдження її дії на осіб, які прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, порушує принцип верховенства права, принципи рівності та справедливості по відношенню до позивача як особи, яка у віці до 25 років прийнята на військову службу, проходила військову службу, приймала безпосередню участь у бойових діях та беззаперечно набула право на отримання допомоги, передбаченої постановою №153.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн та відсутність у позивача права на її отримання.

Суд доходить до висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень як у особи, яка прийнята на військову службу у віці до 25 років, проходила військову службу під час воєнного стану; переуклала контракт після набрання чинності постановою №153; брала безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців та не була притягнута до будь-якого виду відповідальності.

Отже вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди, викладеної у листі №3/33/12-К-13-Аз від 20.01.2026 та зобов`язання її нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає передчасними вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Національної гвардії України забезпечити виплату зазначених коштів у визначеному Постановою порядку та вжити заходів щодо реалізації рішення суду, оскільки їх заявлено на захист право, що можуть бути порушені в майбутньому, тобто які на теперішній час не порушено, а тому вони задоволенню не підлягають.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, якою позов слід задовольнити частково.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №280/1163/26 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди, викладеними у листі №3/33/12-К-13-Аз від 20.01.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов