Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №160/16109/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16109/26

(суддя Кучугурна Н.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі №160/16109/26 за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Центру надання адміністративних послуг Підгородненської міської територіальної громади про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 червня 2026 року звернувся до суду з позовом до Центру надання адміністративних послуг Підгородненської міської територіальної громади, згідно з яким просить:

- визнати протиправними дії Центру надання адміністративних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про зняття з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області скасувати відомості про зняття з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Центр з організації надання адміністративних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, тому як відносини мають характер приватноправових.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що зазначені вимоги належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17, від 04 грудня 2019 року у справі №820/212/18, від 19 лютого 2020 року у справі №161/20662/18, у яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 522/20762/19, позовні вимоги у якій стосувалися визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання, розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись з цим позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». На переконання позивача, відповідач за заявою ОСОБА_4 , зняв з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адресою: АДРЕСА_1 , тим самим вийшов за межі своїх повноважень та діяв не у спосіб, передбачений законодавством, чим порушив права та інтереси, неправомірно відмовивши у наданні послуги з реєстрації зміни місця проживання дітей без згоди батька.

Відтак, в цьому випадку позивач не погоджується, з тим, що без його відома і без його згоди відповідачем на підставі заяви ОСОБА_4 , прийнято рішення про зняття його з реєстрації місця проживання та двох його дітей.

Зазначені обставини свідчать про те, що спір стосується права користування житловим приміщенням між фізичними особами, а відповідно має приватноправовий характер.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 27 липня 2023 року в справі №420/13945/22.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведений висновок Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права при визначенні юрисдикції спору про оскарження рішень про зняття з реєстраційного обліку особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі №160/16109/26 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва