Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/3306/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3306/26

(суддя Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРСАНТ ЮА» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №280/3306/26 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРСАНТ ЮА» про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області 13 квітня 2026 року звернулося до суду з заявою в порядку статті 283 КАС України до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРСАНТ ЮА», в якій податковий орган просить суд стягнути з відповідача, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків, кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 73523 гривень, які зарахувати на р/р № UA218999980313010029000008001; отримувач - ГУК у Зап.обл./Запорізька обл/14060100; код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП).

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла в результаті несплати податкових зобов`язань, самостійно визначених платником у податкових деклараціях. Заявником вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг відповідачем не сплачено, а тому він підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року заяву задоволено.

Суд стягнув кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРСАНТ ЮА» (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї Бригади, 27/8; код ЄДРПОУ 44272921) на суму податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 73 523 (сімдесят три тисячі п`ятсот двадцять три) гривні 00 коп., які перерахувати на р/р № UA218999980313010029000008001; отримувач - ГУК у Зап.обл./Запорізька обл/14060100; код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення заяви, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, порушення права на захист. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені заяви про стягнення коштів за податковим боргом відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції у надзвичайно стислі строки відкрив провадження у цій справі та розглянув її порушивши тим самим право підприємства надати відзив на заяву, надати докази, прийняти участь у судовому засіданні. Суд обмежився лише даними інтегрованої картки платника. Однак, враховуючи, що борг виник на підставі декларацій за січень та лютий 2026 року, а процедура стягнення згідно зі ст. 95 ПК України може бути розпочата не раніше ніж через 30 днів з дня вручення вимоги, судом не було належним чином перевірено, чи не відбулося автоматичного погашення частини боргу за рахунок переплат з інших податків на дату розгляду справи 15.04.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМЕРСАНТ ЮА» (код ЄДРПОУ 44272921) зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 73 523,00 грн, що виникла на підставі наступного.

Так, відповідачем самостійно подано до контролюючого органу звітні податкові декларації з податку на додану вартість:

за січень 2026 року від 18.02.2026, в якій визначено податкове зобов`язання із податку на додану вартість в розмірі 119 256,00 грн;

за лютий 2026 року від 18.03.2026, в якій визначено податкове зобов`язання із податку на додану вартість в розмірі 9 333,00 грн.

Однак, сума податкових зобов`язань, визначена відповідачем самостійно у вищевказаних податкових деклараціях сплачена частково (в сумі 55 066,00 грн).

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 73 523,00 грн вважається податковим боргом.

Стягнення з підприємства зазначеної суми податкового боргу є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.

Згідно із статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1-95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступні обставини.

Так, відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, за підприємством рахується податковий борг в розмірі 73 523,00 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який виник на підставі несплати податкових зобов`язань, самостійно визначених платником у податкових деклараціях.

У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань, податковим органом вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. Так, відповідачу засобами поштового зв`язку направлено податкову вимогу форми «Ю» від 12.03.2026 № 0003187-1302-0801 на суму 64190,00 грн (відправлення №R067121244567), яку повернуто контролюючому органу.

Доказів оскарження податкової вимоги форми «Ю» від 12.03.2026 № 0003187-1302-0801 в судовому або адміністративному порядку підприємством до суду не надано.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, що свідчать про направлення підприємству копії податкової вимоги, наявність у нього податкового боргу та відсутності доказів його погашення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав про задоволення цієї заяви та стягнення непогашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи підприємства про те, що суд першої інстанції надзвичайно стислі строки відкрив провадження у цій справі та розглянув її, порушивши тим самим право підприємства надати відзив на заяву контролюючого органу, надати докази, прийняти участь у судовому засіданні, отже і бути почутим враховуючи наступне.

Так, згідно з положеннями частини 7 статті 283 КАС України, у разі постановляння судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Частиною 6 статті 162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами частини 3 статті 268 та частини 7 статті 283 КАС України у разі відсутні правових підстави для відкладення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

Водночас, згідно телефонограмою, що міститься в матеріалах справи суд першої інстанції повідомив позивача, а саме керівника «КОМЕРСАНТ ЮА» ОСОБА_1 про виклик у судове засідання (а.с.35). Додатково судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.30-32).

Зазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції належним чином було повідомлено підприємство про наявність судового провадження по справі №280/3306/26 та враховуючи передбачені КАС України скороченні строки її розгляду надано час на надання відзиву та підготовки до судового розгляду.

Про неможливість здійснити підготовку до розгляду справи, надати відзив, докази, прийняти участь у розгляді справи …, в наслідок недостатності часу, підприємство суд першої інстанції не повідомляло.

Крім того, підприємством не було надано суду доказів на підтвердження наявності обставин того, що воно не здійснює свою діяльність у зв`язку з перебуванням на тимчасово окупованій території про, що подало заяву контролюючому органу.

Відносно інших доводів підприємства викладених в апеляційній скарзі, які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення заяви.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРСАНТ ЮА» - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №280/3306/26 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва