Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №160/22513/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22513/25

(суддя Сліпець Н.Є.., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №160/22513/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 серпня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.01.1991 по 11.05.1992, з 06.04.1995 по 19.01.1999, з 20.01.1999 по 02.08.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992, з 06.04.1995 по 19.01.1999, з 20.01.1999 по 02.08.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням зарахованих судом періодів з дати її призначення.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не враховано спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, що вплинуло на правильність обрахунку розміру його пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.01.1991 по 11.05.1992, з 06.04.1995 по 19.01.1999, з 20.01.1999 по 02.08.1999.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992, з 06.04.1995 по 19.01.1999, з 20.01.1999 по 02.08.1999.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням зарахованих судом періодів з дати її призначення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 та винесено рішення № 046450016443 від 29.05.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, цим же рішенням не враховано зазначені у позови періоди роботи позивача до його трудового стажу.

Отже, публічно-правовий спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та позивачем - відсутній.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області право позивача на призначення пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що у травні 2025 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

За результатами розгляду заяви, 29.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 046450016443 про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності через порушення Порядку № 22-1, а саме відсутність паспорту в повному обсязі.

Окрім того, в рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано, згідно з трудовою книжкою від 21.07.1988 серія НОМЕР_1 періоди роботи: з 02.01.1991 по 11.05.1992, оскільки запис не засвідчено печаткою; з 06.04.1995 по 19.01.1999, оскільки підстава звільнення непридатна для сприйняття змісту; з 20.01.1999 по 02.08.1999, оскільки є виправлення в даті звільнення та даті підстави звільнення; з 03.07.2000 по 12.11.2003 в ТОВ «Б.Н.В.-Дніпро», оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку; період підприємницької діяльності з 25.09.2000 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

03.06.2025 позивач звернувся через портал електронних послуг із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

11.06.2025 позивач в електронному кабінеті отримав відповідь, що УПФУ в Петриківському районі Дніпропетровської області призначило йому пенсію по інвалідності.

З наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії (Версія 1.6.78.1 дата-час розрахунку 13.06.2025) вбачається, що Новомосковське об`єднане УПФУ 17.06.2025 рішенням № 046450016443 провело перерахунок пенсії позивача, вид перерахунку – виправлення мігрованих даних в ЄПС, підстава – корегування вулиці.

З розрахунку страхового стажу, доданого позивачем до позову вбачається, що йому зараховано до страхового стажу наступні періоди: з 21.07.1988 до 02.06.1989, з 12.05.1992 до 04.01.1993, 31.01.1998 по 31.12.1998, з 01.10.1999 по 30.06.2000, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.07.2005 по 31.12.2024.

Позивач, не оскаржуючи рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 29.05.2025 в частині не зарахування страхового стажу, звернувся до суду з позовом, посилаючись на бездіяльність управління ПФУ в Петриківському районі Дніпропетровської області щодо не зарахування йому до страхового стажу періодів роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992, з 06.04.1995 по 19.01.1999, з 20.01.1999 по 02.08.1999 під час призначення пенсії по інвалідності.

Законність та обґрунтованість не зарахування позивачу до його трудового стажу періодів роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992, з 06.04.1995 по 19.01.1999, з 20.01.1999 по 02.08.1999 під час призначення пенсії по інвалідності є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Частиною 2 статті 55 Конституції України гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 3, 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 02.01.1991 по 11.05.1992 року, з 06.04.1995 по 19.01.1999 року, з 20.01.1999 по 02.08.1999 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності позивачу з урахуванням до страхового стажу спірних періодів його роботи.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що заяву позивача подану в травні 2025 року про призначення пенсії по інвалідності, за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та рішення № 046450016443 від 29.05.2025 позивачу відмову у призначенні пенсії по інвалідності, а також не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992 року, з 06.04.1995 по 19.01.1999 року, з 20.01.1999 по 02.08.1999 року зазначені у позові (а.с. 15-16).

Вказане рішення пенсійного органу позивачем не оскаржувалось.

Натомість позивачем 03.06.2025 року було повторно подано заяву про призначення пенсії по інвалідності яку було розглянуто Управлінням ПФУ в Петриківському районі Дніпропетровської області. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності від 03.06.2025 року управління ПФУ в Петриківському районі Дніпропетровської області було призначено пенсію по інвалідності, однак не враховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992 року, з 06.04.1995 по 19.01.1999 року, з 20.01.1999 по 02.08.1999 року щодо яких наявне рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 046450016443 від 29.05.2025.

Отже, відповідно до встановлених обставин відповідач не приймав жодного рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу зазначених позивачем періодів його роботи, а права позивача щодо врахування до його страхового стажу періодів роботи з 02.01.1991 по 11.05.1992 року, з 06.04.1995 по 19.01.1999 року, з 20.01.1999 по 02.08.1999 року, за поновленням яких він звернувся до суду, вирішено рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 046450016443 від 29.05.2025.

Отже, у спірному випадку суд першої інстанції, за правилами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України мав здійснити заміну первинного відповідача на належного, яким в цій справі є ГУ ПФУ в Донецькій області або у разі наявності заперечень позивача, залучити ГУ ПФУ в Донецькій області як другого співвідповідача.

Аналіз статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, що встановлює правила заміни неналежної сторони дає підстави для висновку, що заміна неналежного відповідача, або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції.

Оскільки стаття 48 Кодексу адміністративного судочинства України, після заміни сторони, залучення другого відповідача передбачає розгляд справи спочатку, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості проведення такої процесуальної дії, як заміна неналежної сторони.

Можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у цій справі та суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести її заміну або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у випадку, що розглядається, слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача.

За правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу про адміністративне судочинство України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №160/22513/25 – скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов