Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №686/9258/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9258/26

Провадження № 2/686/6797/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2026 року ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №86250524 у розмірі 17680 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 05.09.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №86250524, за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 5200,00 грн., на засадах строковості, які останній зобов`язався повернути зі сплатою відсотків за користування позикою.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1, згідно якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №86250524 від 05.09.2021 року.

Разом з тим, ОСОБА_1 не належним чином виконував свої кредитні зобов`язання, у нього утворилася заборгованість у розмірі 17680 грн., з яких: 5200 грн. - тіло кредиту, 12480 грн. - нараховані проценти.

У зв`язку з викладеним вище, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Позика» заборгованість за Договором про надання кредиту №86250524 від 05.09.2021 року в загальному розмірі 17680 грн. разом із судовими витратами.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному позовному провадженні до судового розгляду.

30.06.2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги.

30.06.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив із спростуванням позиції відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи без виклику сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.09.2021 року між ТзОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 86250524, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 3.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 5200,00 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 даного договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2 вказаного договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, що відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Як вбачається із п.4.2 Договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 29.12.2021 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

25.09.2021 року сторони підписали Додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №86250524 від 05.09.2021 року шляхом підписання електронним підписом позичальника.

У п. 2. сторони погодили умови договору, до яких вносяться зміни.

Пунктом 2.1. додаткового договору сторони визначили, що відповідно до п.4.4. договору строк обраного клієнтом наступного пільгового періоду складає 30 календарних днів з 25.09.2021 року по 25.10.2021 року.

П. 4.2. договору було викладено в наступній редакції: «Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 19.12.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства».

Згідно договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «ІРБІС» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами і в тому числі за кредитним договором № 86250524 від 05.09.2021 року.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5200,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251023173148 від 23.10.2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, у відповідача наявна заборгованість за Договором про надання кредиту №86250524 від 05.09.2021 року, яка складає 17680 грн., з яких: 5200 грн. - тіло кредиту, 12480 грн. - нараховані проценти.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зібрані судом докази вказують на те, що ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Відповідач підписав цей договір одноразовим ідентифікатором, направленим товариством на телефонний номер відповідача.

Також, між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі укладено додатковий договір №1 від 25.09.2021 року до Договору № 86250524 про надання кредиту, який також підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікаторам.

Кредитний договір та додатковий договір містять персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання відповідача.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів, комісії та строк дії. Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

05.09.2021 року на виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало грошові кошти у сумі 5200 грн. ОСОБА_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 за №3152_251023173148 про перерахування 05.09.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» за договором на переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, в сумі 5200,00 грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 106807809.

При цьому, ОСОБА_1 не спростував цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на його ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів.

Також, в матеріалах справи відсутні відомості про оспорення відповідачем у судовому порядку укладеного кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним в цілому або в частині.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором.

Водночас, ОСОБА_1 здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, однак у встановлений договором строк не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав нового кредитора ТОВ «ФК «Позика».

Враховуючи вищевикладене, оскільки позичальником не виконані зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Позика» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №86250524 від 05.09.2021 року у розмірі 17680 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, додаткової угоди до нього, акт надання послуг від 16.02.2026 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 року на суму 5500 грн.

Суд також зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною та однотипною за своїм змістом, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Також, відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2662,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 525, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 76-80, 81, 89, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за кредитним договором №86250524 від 05.09.2021 року у розмірі 17680 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24.09.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин