Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №446/492/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка-Бузька за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

25.02.2026 представник позивача – Танцуріна Є.В. подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору № 467154-КС-001 від 03.07.2025 у сумі 15 820,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначає, що 03.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 467154-КС-005 про надання кредиту в електронній формі. Відповідно до умов договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн., а остання зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором платежі. Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на зазначену нею банківську картку. відповідач умови договору належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений строк не повернула, здійснивши лише часткову оплату в загальному розмірі 1 130,00 грн. Унаслідок неналежного виконання умов договору станом на 15.02.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 820,00 грн, яка складається із 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 700,00 грн за процентами, 2 400,00 грн заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України та 720,00 грн за комісією. З огляду на те, що заборгованість відповідачем добровільно не погашена, позивач звернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито, визначено дату судового засідання, викликано учасників справи.

Представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Мазченко О.О. був поданий відзив, у якому сторона відповідача проти задоволення позову заперечила та вважає заявлений розмір заборгованості необґрунтованим. Зазначає, що хоча факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн не заперечує, однак не погоджується з розміром заборгованості, визначеним Позивачем. Посилається на те, що наданий Позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не дає можливості перевірити правильність нарахування процентів та інших платежів, а первинні документи, які б підтверджували розмір заявленої заборгованості та порядок зарахування здійсненого платежу, Позивачем не надані. Крім того, Відповідач заперечує проти стягнення 2 400,00 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України, вважаючи такі нарахування неправомірними у зв`язку з дією спеціальних положень законодавства на період воєнного стану. Також не погоджується зі стягненням 720,00 грн комісії, оскільки Позивач не довів факту надання Відповідачу конкретних додаткових послуг, за які така комісія була нарахована, та не підтвердив обґрунтованість її стягнення. Окремо звертає увагу на те, що заявлена до стягнення сума 15 820,00 грн істотно перевищує суму отриманого кредиту та орієнтовну загальну вартість кредиту, зазначену у паспорті споживчого кредиту, у зв`язку з чим вважає необхідним перевірити правомірність кожної складової заявленої заборгованості. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позову повністю, а в разі встановлення судом підстав для часткового задоволення позову - відмовити у стягненні нарахувань за статтею 625 ЦК України, комісії та процентів у частині, яка не підтверджена належними і допустимими доказами.

Представником позивача Козачок М.О. була подана відповідь на відзив, в якій зазначила, що нарахування процентів здійснювалось виключно за ставкою, яка була передбачена кредитним договором. Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та Правилами та погодився їх виконувати, що відповідає принципу свободи договору встановленому статтею 627 ЦК України. Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; Протягом строку (терміну) дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. В свою чергу кредитор не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості Позичальника за Кредитним договором, розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку (терміну) дії кредитного договору не змінювався, тобто жодні проценти після закінчення строку (терміну) дії кредитного договору не нараховувалися. Щодо нарахування комісії зазначив, що відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 1 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору, з чим погодився відповідач. Відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У визначну дату судового засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву у якій просив розгляд справи здійснювати без їх участі. Позовні вимоги підтримують, просять задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, від її імені діяла представник – Мазченко О.О., яка у свою чергу подала заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати без їх участі, проти позову заперечила з підстав наведених у відзиві.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 03 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 467154-КС-005 про надання кредиту.

Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.

З наданих суду матеріалів убачається, що відповідачка здійснила реєстрацію та вхід до особистого кабінету на веб-сайті кредитодавця, після чого подала заявку на отримання кредиту, в якій зазначила свої персональні дані та реквізити банківського рахунку (банківської картки), на який просила перерахувати кредитні кошти.

Після опрацювання поданої заявки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сформувало та розмістило в особистому кабінеті відповідачки пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 467154-КС-005 про надання кредиту.

03 липня 2025 року відповідачка прийняла зазначену пропозицію на умовах, визначених офертою, шляхом використання одноразового ідентифікатора. З матеріалів справи вбачається, що одноразовий ідентифікатор UA-1813 було направлено на номер телефону, зазначений відповідачкою під час оформлення кредиту, після чого такий ідентифікатор був використаний для підписання електронного договору.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами було погоджено істотні умови кредитного договору, а договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов Договору № 467154-КС-005 позивач зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн, а відповідачка — повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом і передбачені договором платежі.

Згідно з умовами договору плата за користування кредитом визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок відповідного календарного дня, за фактичний період користування кредитними коштами відповідно до умов договору та графіка платежів.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн. Кредитні кошти були перераховані на банківську картку, реквізити якої відповідачка зазначила під час оформлення кредиту.

На підтвердження факту надання кредиту позивачем до матеріалів справи долучено відповідний доказ перерахування кредитних коштів, а також інші документи, що підтверджують оформлення та виконання кредитної операції.

Отже, судом встановлено факт фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів та виникнення у неї обов`язку щодо їх повернення на умовах укладеного договору.

Разом з тим відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою здійснено лише часткове погашення заборгованості за договором на загальну суму 1 130,00 грн.

Доказів повернення відповідачкою всієї суми отриманого кредиту, повної сплати процентів та інших передбачених договором платежів матеріали справи не містять.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору станом на 15 лютого 2026 року утворилася заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за Договором № 467154-КС-005 становить 15 820,00 грн. та складається з:

-5 000,00 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту;

-7 700,00 грн. - сума прострочених платежів за процентами;

-2 400,00 грн. - сума заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України;

-720,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією;

-0,00 грн. - сума заборгованості за штрафами

Позивач звертаючись до суду вказує, що ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти на умовах передбачених договором, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ході розгляду судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Бізнес Позика» з метою отримання кредитних коштів, за результатами її звернення було підписано договір про надання кредиту, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами договору.

На підставі укладеного договору про надання кредиту відповідачу надано грошові кошти, що підтверджується наданими позивачем довідками про виплату коштів, відтак ТзОВ «Бізнес Позика» прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за договором на загальну суму 15820,00 грн.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, його погашення відповідачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Враховуючи наведені обставини, оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, виконавши кредитні зобов`язання не в повному обсязі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 12700,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту.

Разом з тим, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором та вказав, що у відповідача станом наявна заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 2400,00 грн.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) виклав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

З огляду на зазначене, позов в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 2400,00 грн задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 12700,00 грн. а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2 129,92 грн. (2662,4*80%=2 129,92 грн.).

Керуючись ст. 4, 10, 76-82, 89, 263-265, 268,ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» суму заборгованості за договором про надання кредиту від 03.07.2025 № 467154-КС-005 у сумі 12 700,00 грн., яка складається з 5 000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 7 700,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією та відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму судового збору у розмірі 2 129,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239; юридична адреса: бульвар Л. Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцереєстарції: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026.

Суддя У.І.Костюк