Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №504/5353/24 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/5353/24

Провадження №2/504/944/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

Секретаря- Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ: 42649746) – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 102165766 від 16.02.2021 року в сумі 55863,57 грн. яка складається з: суми заборгованості по тілу кредиту – 12883,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 42980,57 грн., а також стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 16.02.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «МІЛОАН» уклали Договір про надання споживчого кредиту № 102165766, відповідач ознайомився з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту акцептує публічну пропозицію кредитора, яка розміщена на сайті фінансової компанії, в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів.

За умовами договору споживачу надається кредит в розмірі 15000,00грн строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 18.03.2021 року, а Відповідач зобов`язався виконувати умови договору.

Всього відсотків за користування кредитом 4500 грн. або 1 % за кожен день користування коштами.

Відповідно до платіжного доручення від 16.02.2021 року відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 15000,00 грн.

На підставі договору відступлення права вимоги від 23.06.2021 року право грошової вимоги за кредитним договором № 102165766 від 16.02.2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав у повному обсязі.

Вдіповідач повідомлявся судом про дату,час та місце розгляду справи належним чином.

У своєму письмовому пояснення відповідач не погодилась із сумою відсотків за користування кредитом, оскільки вважала, що нараховані відсотки за межами строку кредитування.

Також вважала безпідставною суму витрат на правничу допомогу.

Тому вимоги позову визнала лише частково.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 16.02.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «МІЛОАН» уклали Договір про надання споживчого кредиту № 102165766, відповідач ознайомився з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту акцептує публічну пропозицію кредитора, яка розміщена на сайті фінансової компанії, в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів.

За умовами договору споживачу надається кредит в розмірі 15000,00грн строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 18.03.2021 року, а Відповідач зобов`язався виконувати умови договору.

Всього відсотків за користування кредитом 4500 грн. або 1 % за кожен день користування коштами.

Відповідно до платіжного доручення від 16.02.2021 року відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 15000,00 грн.

На підставі договору відступлення права вимоги від 23.06.2021 року право грошової вимоги за кредитним договором № 102165766 від 16.02.2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Додатком №1 до вказаного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача за договором споживчий кредит, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд першої інстанції вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Після підписання договору про надання споживчого кредиту у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у первісного кредитора виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Факт укладення відповідачем вказаного вище договору про надання споживчого кредиту не заперечується, а також не спростовано отримання ним кредитних коштів.

В ході розгляду справи відповідач не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладений з первісним кредитором, який в свою чергу у встановленому законом порядку відступив своє право вимоги за вказаним споживчим договором ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджується в тому числі додатком до договору факторингу, наданим стороною позивача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з витягу з додатку до договору відступлення права вимоги (реєстр боржників), який підписаний обома сторонами договору, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором про надання споживчого кредиту.

Суд першої інстанції вважає, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло всіх прав за зобов`язанням відповідачки , які виникли за договором про надання споживчого кредиту.

Доказів того, що відповідач у добровільному порядку погасив нараховану заборгованість за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в частині стягнення залишку тіла кредиту в сумі 12883 грн. слід задовольнити.

Щодо відсотків за користування кредитом.

Суд враховує, що строк кредитування 30 днів, відсотки за користування визначені сторонами договору в розмірі 1% за кожен день користування кредитними коштами, загальна сума відсотків за весь строк кредитування складає 4500 грн. і тому самец ю суму слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Решта нарахований відсотків позивачем перебувають за межами строку кредитування.

Позивач не позбавлений можливості захистити своє право в порядку, який визначений ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8ст. 141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;

у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги; акт про підтверження факту надання правничої допомоги на загальну суму 6000,00 грн; детальний опис робіт на загальну суму 6000,00 грн.

Суд не знаходить підстав вважати витрати на правничу допомогу в цій сумі надмірними та необгрунтованими.

Тому заперечення відповідача в цій частині відхиляються.

Водночас витрати на правничу допомогу мають бути задоволені пропорційо до задоволених вимог позову.

Судовий збір.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково в розмірі 17383,00 грн. або 31,11%, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 753,60 грн.

Витрати на правничу допомогу стягуються в сумі 6000,00х31,11%=1866,60 грн.

Решту судового збору та витрат на правничу допомогу слід віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ: 42649746) – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором № 630987 від 12.06.2021в сумі 17383,00 грн. яка складається з: суми заборгованості по тілу кредиту – 12883,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 4500,00 грн.

В решті вимог позову- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір в сумі 753,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (м. Київ, Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ: 42649746) витрати на правничу допомогу в сумі 1866,60 грн.

Решту судового збору та витрат на правничу допомогу слід віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

СуддяВ. К. Барвенко