Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №127/25793/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25793/26

Провадження № 1-кп/127/668/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2025 за №62025240040004353, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Бубни Роменського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із базовою середньою освітою, військовослужбовця, неодруженого, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.02.2026, звільнений умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2025, для проходження військової служби на підставі ст. 81-1 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3 , призваний 25.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за контрактом. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.01.2025 №21/нст, солдат ОСОБА_3 вважається таким, що звільнений із займаних попередніх посад та зарахований до списків особового складу та в подальшому призначений на посаду стрільця-санітара 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , а тому вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан з 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.

Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.

Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається з шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог Статутів Збройних Cun України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.

У порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 вчинив злочин за таких обставин.

Так, у стрільця-санітара 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_3 10.03.2025 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_3 , в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 10.03.2025 близько 21:30 самовільно залишив місце розміщення підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , та ухилявся від проходження військової служби до 23.04.2026, тобто до моменту поки не був затриманий слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, за адресою: місто Вінниця, вулиця 600-річчя, 25.

За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_3 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв, та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що дійсно вчинив злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро кається та жалкує про вчинене, завіряє суд, що зрозумів свої помилки і подібне більше не повториться, має бажання служити в ЗСУ, просить його суворо не карати.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочину, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризується задовільно, відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що він щиро кається та жалкує про вчинене, завіряє суд, що подібне більше не повториться, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, являється військовослужбовцем.

Обставиною, яка, згідно частини 1 статті 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 засуджений за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.02.2026, звільнений умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2025, для проходження військової служби на підставі ст. 81-1 КК України, невідбутий строк покарання 5 років 9 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, вчинений ним до постановлення попереднього вироку.

Враховуючи викладене, остаточне покарання слід призначити з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно протоколу затримання від 23.04.2026, ОСОБА_3 затримано 23.04.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2026 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 22.06.2026 включно, з одночасним визначенням розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2026 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого до 22.07.2026, з одночасним визначенням розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.07.2026 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого на строк 60 днів до 18.09.2026 включно, з одночасним визначенням розміру застави.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2026 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого на строк 60 днів до 14.11.2026 включно, з одночасним визначенням розміру застави.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, слід зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання 23.04.2026 по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім цього, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наявні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти даним ризикам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, у виді тримання під вартою слід залишити без зміни та продовжити строк даного запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 71, 72 Кримінального кодексуУкраїни, ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, а саме, покарання, призначеного за даним вироком, та покарання, призначеного за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2025, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 3 (три) місяці.

У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2025.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання 23.04.2026 по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя