Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №136/588/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/588/25

провадження № 2/136/191/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

ВСТАНОВИВ:

Позивач Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

31.08.2018 року згідно договору купівлі-продажу гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 набув у власність будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Будівлі, загальною площею - 1005,1 кв.м., знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 0522210100:01:001:2168, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 27 грудня 2022 року гр. ОСОБА_1 подав до Липовецької міської ради заяву про укладення договору оренди земельної ділянки площею 10160 м2, кадастровий номер: 0522210100:01:001:2168, цільове призначення: (11.02) Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в АДРЕСА_1 . За результатом розгляду даної заяви від 14.02.2023 року № 02-43/162 Відповідачу направлено договір оренди земельної ділянки для підписання на підставі рішення 46 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 25.01.2023 № 1182 «Про надання в оренду гр. ОСОБА_2 земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості» (копія рішення додається). Частиною 2 цього рішення встановлено орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки. Однак, гр. ОСОБА_1 даний Договір не підписав, направивши заяву, в якій серед іншого просив встановити орендну плату в розмірі 3% нормативної грошової оцінки за 1 рік. Втім згідно з вищезгаданим Рішенням ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код цільового призначення - 11.02) становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Оскільки договір оренди землі, що направлений для підписання не суперечить вимогам чинного законодавства, міська рада повторно просила відповідача підписати надісланий договір та один примірник договору повернути Липовецькій міській раді. При цьому відповідач проігнорував дану вимогу. Використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. До реєстрації правовстановлюючих документів особа не має прав на землю, навіть якщо відповідним органом і було прийняте рішення про надання їй земельної ділянки. Відповідно, після укладення договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна виникла необхідність в оформленні речових прав на відповідну земельну ділянку, на якій розташовані придбані покупцем будівлі. З часу придбання даного нерухомого майна, а саме з 31.08.2018 року Відповідач не здійснює плату за користування земельною ділянкою. Викладене підтверджується рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20.05.2022 р. у справі № 136/1392/21. Предметом даної позовної заяви являються та обставина, що відповідач (власник нерухомого майна) безпідставно зберігає кошти, які він зобов`язаний сплатити за використання земельної ділянки комунальної власності. Договір оренди не укладався. В період з квітня 2022 року на момент подання позовної заяви земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів. Відповідач своєю протиправною поведінкою, яка виразилась у використанні земельної ділянки без укладення договору оренди (права користування), позбавив власника земельної ділянки, а саме Липовецьку міську раду права отримати дохід у розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користування земельною ділянкою. Утім, ОСОБА_1 не виконав обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, та проявив бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів щодо цього. Розмір від безпідставно збережених відповідачем грошових коштів, який підлягає відшкодуванню гр. ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 р. по 01.04.2025 року складає 445895 грн. 81 коп. Вказана сума безпідставно збережених відповідачем грошових коштів встановлена попереднім розрахунком суми збитків.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.04.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Також, витребувано від Головного управління ДПС у Вінницькій області Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл.) інформацію про виплату громадянином ОСОБА_1 коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою 0522210100:01:001:2168 на користь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Представник позивача на адресу суду подала заяву з проханням закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду. Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні без його участі.

Судом встановлено, що до судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 18.06.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.08.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про зупинення провадження у справі оскільки на даний час неможливо розглянути дану справу до набрання законної сили рішення в справі №120/10497/25, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 05.08.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/10497/25 за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та нечинним рішення. Надалі, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025 позовну заяву залишено без розгляду. Позивач подав апеляційну скаргу.

15.12.2025 на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, оскільки постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025 - без змін.

Ухвалою суду від 16.12.2025 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

28.07.2026 представник позивача на адресу суду подав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також представником позивача надано додаткові пояснення по даній справі, в яких зазначив, що кошти у розмірі 170756,23 грн сплаченої орендної плати за землю з фізичних осіб гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про які зазначається у відповіді №3780/5/02-32-24-03-15 від 14.04.2025 року ГУ ДПС у Вінницькій області Державної податкової служби України, наданої на виконання ухвали суду, являються коштами сплаченими на виконання Постанови Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року по справі №136/1392/21 та не можуть вважатися виконанням зобов`язань відповідача (сплати орендної плати за землю) в межах позовних вимог по справі №136/588/25 про стягнення безпідставно збережених коштів, у тому числі за дев`ять місяців 2022 року (в розмірі 89040,60 грн) Також долучено довідку про рух коштів за 01.01.2022 по 28.07.2026 в розрізі платників.

Відповідач у жодне засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином. Відзиву на позов не подав.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а розгляд справи просив провести без участі позивача та його представника. Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі орендної плати та суму судового збору за реквізитами зазначеними у даній заяві.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив наступне.

31.08.2018 року згідно договору купівлі-продажу (а.с. 21-24) гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 набув у власність будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 136170466 від 31.08.2018 (а.с. 9).

Будівлі, загальною площею - 1005,1 кв.м., знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 0522210100:01:001:2168, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

27 грудня 2022 року гр. ОСОБА_1 подав до Липовецької міської ради заяву про укладення договору оренди земельної ділянки (а.с. 32) площею 10160 м2, кадастровий номер: 0522210100:01:001:2168, цільове призначення: (11.02) Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду даної заяви, відповідно до відповіді від 14.02.2023 року №02-43/162 (а.с. 35) відповідачу направлено договір оренди земельної ділянки для підписання на підставі рішення 46 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 25.01.2023 № 1182 «Про надання в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості» (а.с. 40-41). Частиною 2 цього рішення встановлено орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки.

Однак, гр. ОСОБА_1 даний Договір не підписав, направивши заяву (а.с. 32), в якій серед іншого просив встановити орендну плату в розмірі 3% нормативної грошової оцінки за 1 рік.

Відполвідо до листа від 24.03.2023 року №Г-23/02-32 (а.с. 33-34) Липовецькою міською радою повідомлено відповідача, що при укладанні договору оренди землі, міська рада керується Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, рішенням 16 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 30.06.2021 № 394 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Липовецької територіальної громади» та Типовим договором оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220.

Орендна плата за земельні ділянки встановлюється згідно з рішенням 16 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 30.06.2021 № 394 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Липовецької територіальної громади», яке прийняте відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статей 266- 289 розділу ХІІ, статей 291 - 300 розділу XIV Податкового кодексу України, висновків Державної регуляторної служби України від 09 червня 2021 року № 3359/0/20-21 та Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 червня 2021 року №72-02, висновку постійної комісії міської ради з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва, клопотання фінансового управління Липовецької міської ради від 22 червня 2021 року №02-36/108.

Згідно з вищезгаданим Рішенням ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код цільового призначення - 11.02) становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також в листі було зазначено про те, що відповідно до Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.14. Типового договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: - у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; - стягується пеня у розмірі (встановлюється за згодою сторін) відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки договір оренди землі, що направлений для підписання не суперечить вимогам чинного законодавства, міська рада просить підписати надісланий договір та один примірник договору повернути Липовецькій міській раді (а.с.33-34).

Конституція України проголосила землю власністю Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 13 та ст. 14).

Так, ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. Дана норма акцентує також на тому, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю чи споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на який переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, є істотними умовами договору, що передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Згідно зі ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

До реєстрації правовстановлюючих документів особа не має прав на землю, навіть якщо відповідним органом і було прийняте рішення про надання їй земельної ділянки.

Відповідно, після укладення відповідачем договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна виникла необхідність в оформленні речових прав на відповідну земельну ділянку, на якій розташовані придбані покупцем будівлі.

З часу придбання даного нерухомого майна, а саме з 31.08.2018 року відповідач не здійснює плату за користування земельною ділянкою.

Договір оренди не укладався. В період з квітня 2022 року на момент подання позовної заяви земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів.

Відповідач своєю протиправною поведінкою, яка виразилась у використанні земельної ділянки без укладення договору оренди (права користування), позбавив власника земельної ділянки, а саме Липовецьку міську раду права отримати дохід у розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користування земельною ділянкою.

При цьому слід зазначити, що гр. ОСОБА_1 не виконав обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, та проявив бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів щодо цього.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у гр. ОСОБА_1 виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю є складовою частиною податку на майно, який, у свою чергу, належить до місцевих податків (п.п. 10.1.1, п.п.265.1.3 Податкового кодексу, далі – ПК України). Плата за землю складається із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі - орендна плата).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. Superficies solo cedit – збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача суд дійшов до наступного.

Згідно пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, і реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пункт затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. №2 (надалі - Методика).

Згідно пункту 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Отже нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки – це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі №922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі №922/3607/18).

Обґрунтовуючи розмір заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки:

- Витяг №14838/22-22 від 22.07.2022 року відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2374414,96 грн. (а.с. 10);

- Витяг №НВ-0500071562023 від 25.01.2023 року відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2805335,70 грн. (а.с. 11);

- Витяг №НВ-0500041802024 від 18.01.2024 року відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3384194,40 грн. (а.с. 12);

- Витяг №НВ-0500522612025 від 13.03.2025 року відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3790297,73 грн. (а.с. 13).

Розмір орендної плати встановлено у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що затверджено рішенням 16 сесії міської ради 8 скликання «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Липовецької територіальної громади» № 394 від 30 червня 2021.

Розмір від безпідставно збережених відповідачем грошових коштів, який підлягає відшкодуванню з боку ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 р. по 01.04.2025 р. складає 445895 грн. 81 коп. (чотириста сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень 81 коп.).

Розрахунок вартості позовних вимог (безпідставно збережених Відповідачем коштів) визначається виходячи з наступного. За 09 місяців 2022 року (квітень – грудень 2022 року) НГО* 5% /12 місяців * 09 місяців; За 2023 рік - НГО * 5% ); За 2024 рік (НГО * 5%); За 3 місяці 2025 року (НГО * 5% / 12 місяців * 3 місяці (січень-березень 2025 року).

Позивач у позовній заяві навів розрахунки та визначив загальну суму безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2022 по 01.04.2025, що складає 445895,81 грн. Суд погоджується з наданими розрахунками та вважає їх обгрунтованими.

При цьому слід зазначити, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 12.09.2022 по справі №136/1392/21, яка є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позов Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 30 листопада 2018 року по 31 травня 2021 року в розмірі 164 584,33 гривень за використання земельної ділянки комунальної власності площею 1,0160 га кадастровий номер 0522210100:01:001:2168.

Предметом же даної позовної заяви є стягнення безпідставно збережених коштів за використання зазначеної віще земельної ділянки комунальної власності за період з квітня 2022 по квітень 2025 року, тобто не охоплюється вказаною вище постановою суду.

Відповідно до довідки ГУ ДПС у Вінницькій області Державної податкової служби України від 14.04.2025, наданої на виконання ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 03.04.2025, ОСОБА_1 було здійснено сплату орендної плати за землю до бюджету Липовецької ТГ за 2022 рік у розмірі 170756,23 грн (а.с.52).

Втім, як було встановлено судом, вказані кошти у розмірі 170756,23 грн були сплачені ОСОБА_1 на виконання Постанови Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року по справі №136/1392/21, про яку зазначено вище, з урахуванням судових витрат та не можуть вважатися виконанням зобов`язань відповідача (сплати орендної плати за землю) в межах позовних вимог у даній справі, зокрема за дев`ять місяців 2022 року (в розмірі 89040,60 грн). Дана обставина підтверджується довідкою фінансового управління Липовецької міської ради та письмовими поясненнями представника позивача (а.с.111-120).

За змістом статей 122,123,124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положення ч. 2 ст. 1212 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна, як це визначено ст. 1214 ЦК України.

В розумінні вищенаведених норм чинного законодавства України, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його права не були порушені.

У постановах Великої Палати Верховного Суду України від 23.05.2018 р. у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 р. правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно регулюються ст.1212 ЦК України.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Окрім того, ст.ст. 13, 14 Конституції України визначається, що землі, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положеньст.12,13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Предметом вказаної позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем, як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Розмір від безпідставно збережених Відповідачем грошових коштів, який підлягає відшкодуванню гр. ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 р. по 01.04.2025 року складає 445895 грн. 81 коп. (чотириста сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень 81 коп.).

Вказана сума безпідставно збережених Відповідачем грошових коштів встановлена попереднім розрахунком суми збитків.

На даний час вищевказана сума до бюджету Липовецької територіальної громади не сплачено.

Суд, оцінюючи надані позивачем докази вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не спростовані відповідачем, і на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про витребування з відповідача безпідставно отриманих активів (грошових коштів), ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати щодо сплати судового збору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258–259, 263–265, 273–279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 04325957) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (юридична адреса: вул. В. Липківського, 30, м. Липовець, 22500, код ЄДРПОУ 04325957) безпідставно-збережені грошові кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності із земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 1,0160 га кадастровий номер 0522210100:01:001:2168, яка розташована в АДРЕСА_1 , в розмірі 445 895,81 (чотириста сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 81 копійок за наступними реквізитами: ГУК у Вінницькій області/м. Липовець/24060300; ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України,UA158999980314070544000002880, код класифікації доходів бюджету: 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за реквізитами: ГУК у Вінницькій області / м. Липовець /24060300; ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України, UA158999980314070544000002880, код класифікації доходів бюджету: 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження, судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 6 688,44 (шість тисяч шістсот вісімдесят вісім ) гривень 44 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя О.Д. Іванець