Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №577/5153/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/5153/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гетьман В. В.

Номер провадження 33/816/543/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/5153/25 за апеляційною скаргою захисника ХАЛУПКА С. В. на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2025, якою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Трофимової Г. М.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник ХАЛУПКО С. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу правопорушення, оскільки т/з під керуванням ОСОБА_2 був зупинений без пояснення причини, тому всі подальші дії не можуть бути належними та допустимим доказами його вини. Крім того, ОСОБА_2 не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи і не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2025 на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування всіма видами т/з строком на 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_2 17.08.2025 о 15:31 по вул. Батуринській, 1 в с. Попівка Конотопського району Сумської області керував т/з «ДЕО Ланос» BM9217АР в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

ОСОБА_2 не був присутній під час ухвалення суддею суду першої інстанції рішення, проходить військову службу, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Вислухавши доводи захисника Трофимової Г. М., яка підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та відповідно до визначених законом процедур судочинства (ст. 2, 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»)

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання суддею, правомочною розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУпАП), а повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП). При цьому суддя при підготовці до розгляду справи, крім іншого, вирішує такі питання: 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (ч. 1 ст. 278 КУпАП).

Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП). При цьому розгляд справи здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП).

Як убачається з матеріалів справи, 17.08.2025 стосовно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, де у відповідній графі 12 було вказано про дату, час, місце розгляду справи: «Конотопський міськрайонний суд Сумської області, 29.08.2025, 09 год. 00 хв.» (а. с. 1).

29.08.2025 розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_2 , хоча цього ж дня від його захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, а також взяти участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ, що було проігноровано суддею суду першої інстанції, а подане клопотання не було вирішено, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п. 33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п. 38).

За таких обставин, суддею суду першої інстанції не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який знайшов своє закріплення і формулювання також у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу). Формулюючи у своєму рішенні незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.

Таким чином, ураховуючи фактичні обставини справи, виходячи із засад судочинства, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 , внаслідок чого судове рішення підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було установлено, що 17.08.2025 о 15:31 по вул. Батуринській, 1 в с. Попівка Конотопського району Сумської області ОСОБА_2 керував т/з «ДЕО Ланос», BM9217АР в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 425909 від 17.08.2025, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- роздруківкою результату огляду ОСОБА_2 з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, тест № 1352 – 1,96 проміле (а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння – 1,96 проміле, з результатом огляду ОСОБА_2 погодився, про що власноруч розписався;

- відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, якими зафіксовано зупинку т/з під керуванням ОСОБА_2 на блок-посту, виявлення у нього під час спілкування ознак алкогольного сп`яніння та вимога поліцейських про необхідність проходження ним огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки т/з поліцейським з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, результат огляду – 1,96 проміле і згода ОСОБА_2 з результатом його огляду.

Оцінюючи наведені вище докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також їх достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння.

Процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння, який проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Відеозаписи події наведеного вище правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку – на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного пристрою Alcotest Drager, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Цей відеозапис розкриває повну картину події, яка відбулась 17.08.2025 о 15:31 на вул. Батуринській, 1 в с. Попівка Конотопського району Сумської області за участю ОСОБА_2 , та містить усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з і наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння; 2) вимога поліцейського до цієї особи пройти огляд на стан сп`яніння; 3) проходження особою, яка керувала т/з, огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку – поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820; 4) результат огляду (тестування) і згода з ним особою, яка керувала т/з.

Необхідно наголосити, що виключно Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням автомобілем. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи приписи п. 2.9а ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), оскільки водієві забороняється керувати т/з в стані алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Саме недотримання ОСОБА_2 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з в стані алкогольного сп`яніння, конкретний підпункт пункту ПДР – 2.9а, що встановлює певну заборону водієві і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цієї заборони – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху, внаслідок чого доводи захисника в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Є необґрунтованими та не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги про те, що спеціальний технічний засіб, з використанням якого був проведений огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння, не має дозволу на застосування, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і наявним доказам. При цьому особисто ОСОБА_2 щодо надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки до поліцейських не звертався, а при незгоді з результатом огляду мав можливість пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я, що свідчить про дотримання його прав поліцейськими.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи і не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Тому задоволенню не підлягають.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з у стані алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогам закону, які водій зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин саме ОСОБА_2 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Таким чином, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Після скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нову постанову, якою накласти на ОСОБА_2 стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в дохід держави стягнути судовий збір відповідно ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити захиснику ХАЛУПКУ С. В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2025.

Апеляційну скаргу захисника ХАЛУПКА С. В. задовольнити частково.

Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2025 відносно ОСОБА_3 скасувати у зв`язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавлення його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення ОСОБА_4 постанови про накладення штрафу і вноситься ним в установу банку України.

На підставі ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна ОСОБА_5 в порядку, встановленому законом.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_5 стягнути:

- подвійний розмір штрафу, визначений у ч. 1 ст. 130 КУпАП та зазначений у цій постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов