Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №583/2363/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2363/26

Номер провадження 22-ц/816/2618/26

Категорія - 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», в інтересах якого звернувся ОСОБА_1 , на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2026 року в цивільній справі № 583/2363/26 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3%річних,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

В травні 2026 року представник позивача, адвокат Абрамович О.В., звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати за договорами оренди землі № 443/16 та 444/16 від 12.10.2016 в розмірі 31402,28 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, 8358 грн 38 коп. пені, 8242 грн 46 коп.- інфляційних збитків, 2103 грн 21 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,7131 га, яка складається з двох земельних ділянок площею 2,8675 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0060 та площею 1,8456 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0061, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області. 12.10.2016 ОСОБА_2 уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» договори оренди землі № 443/16, та №444/16 згідно з якими передав у строкове платне користування земельні ділянки площею 2,8675 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0060 та земельну ділянку площею 1,8456 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0061, строком на 10 років.

02.08.2018 ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_2 уклали трьохсторонню додаткову угоду № 1 до даних договорів оренди, в якій новий орендар – ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов`язки орендаря від ПрАТ «Райз-Максимко». 24.10.2019 між сторонами укладено додаткові угоди № 2, якими збільшено розмір орендної плати до 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто до 7510,64 грн за земельну ділянку площею 2,8675 га та до 4834,05 грн за земельну ділянку площею 1,8456 га.

Відповідач належним чином не виконувало свої зобов`язання за договорами оренди землі № 443/16 від 12.10.2016 та № 444/16 від 12.10.2016 по виплаті орендної плати з урахуванням індексації, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку просив стягнути ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.06.2026 позовні вимоги позивача задоволено частково, ухвалено стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 31402,28, обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів; пеню в розмірі 8272,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 8242,46 грн; 3% річних у розмірі 2103,21 грн, стягнуто в рахунок відшкодування судових витрат 6320,44 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі № 443/16 та №444/16 від 12.10.2016, оскільки виплата орендної плати позивачці проведена не в повному обсязі. Разом з тим судом було враховано строки позовної давності та перераховано суму пені яка підлягає до стягнення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник відповідача не погоджується з рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційний суд скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.06.2026 та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Зазначив, що судом першої інстанції допущено поверхневе дослідження обставин справи та висновки, до яких дійшов суд, не грунтуються на обставинах справи, оскільки сторони договору оренди землі погодили виплату орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зазначив, що нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати. Крім того, не враховано положення Податкового кодексу України та, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0.

Звертає увагу суду, що в справі №925/457/23, на яку послалася позивачка та суд першої інстанції, досліджувалося питання, зокрема, обрахунку індексації орендної плати за землі комунальної власності. Однак наведені норми права та методики обрахунку індексації орендної плати не є застосовними в даній справі, оскільки в цій справі правовідносини оренди землі стосуються земельних ділянок приватної власності.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком пені, здійсненим позивачем за весь період прострочення. На думку апелянта, відповідно до частини шостої статті 232 ГК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, нарахування пені мало бути обмежене шестимісячним строком щодо кожного окремого платежу, оскільки умова договору про пеню в розмірі 1 % несплаченої суми за кожний місяць прострочення не встановлює іншого строку її нарахування. Зазначив, що розмір неустойки є не пропорційний розміру заборгованості.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачки адвокат Абрамович О.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткової угоди передбачено сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Посилання апелянта на положення Податкового кодексу є безпідставним, оскільки він не регулює спірні правовідносини. Просив вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21.07.2026 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Райз Північ» залишено без руху

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 30.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 30.07.2026 справу призначено до розгляду у письмовому провадженні

Позиція апеляційного суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, апеляційна скарга ТОВ «Райз Північ» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,7131 га, яка складається з двох земельних ділянок площею 2,8675 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0060 та площею 1,8456 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0061, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтвержується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ № 048781 від 30.03.2004 (а.с.27).

12.10.2016 ОСОБА_2 уклав договір оренди землі № 443/16 з ПрАТ «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки площею 2,8675 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0060 (далі Договір № 443/16) строком на 10 років (а.с. 9-10).

Пунктом 9 Договору № 443/16 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7% нормативної грошової оцінки, що складає 4779,50 грн.

Пунктом 10 Договору № 443/16 передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору № 443/16 орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

08.08.2017 сторони уклали додатковий договір, згідно з яким збільшено розмір орендної плати до 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто до 6827,86 грн (а.с.13).

27.08.2018 між ОСОБА_2 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «Райз Північ » (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 443/16, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 68278,56 грн, з 2017 року орендна плата складає 6827,86 грн.

24.10.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 444/16, відповідно до якої сторони вирішили, що у термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України.

12.10.2016 ОСОБА_2 уклав договір оренди землі № 444/16 з Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки площею 1,8456 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0060 строком на 10 років (а.с.15-16).

Пунктом 9 Договору № 444/16 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7% нормативної грошової оцінки, що складає 3076,22 гр

Пунктом 10 Договору № 444/16 передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації

Відповідно до п. 11 Договору № 444/16 орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

08.08.2017 сторони уклали додатковий договір, згідно з яким збільшено розмір орендної плати до 10% від нормативної грошовї оцінки земельної ділянки, тобто до 4394,59 грн.

27.08.2018 між ОСОБА_2 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 444/16, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43945,91 грн, з 2017 року орендна плата складає 4394,59 грн.

24.10.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 444/16, відповідно до якої сторони вирішили, що у термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" від 09.05.2026 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованих доходів отриманих ОСОБА_2 вбачається, що ТОВ "Райз Північ" сплачувало ОСОБА_2 орендну плату, але не сплачувало індексацію, яка передбачена договорами і є складовою орендної плати (а.с. 22-27).

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Райз Північ» не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі № 443/16 та № 444/16 від 12.10.2016, оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачу проведена не в повному обсязі, а тому, беручи до уваги умови договору оренди щодо строків сплати орендної плати, є підстави для стягнення з відповідача невиплаченої суми орендної плати інфляційні збитки, 3% річних та пеню за прострочення сплати орендної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом до відповідача у зв`язку з тим, що ТОВ «Райз Північ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договору оренди землі № 443/16 та № 444/16 від 12.10.2016, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельні ділянки, належні ОСОБА_2 з урахуванням індексації.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05 лютого 2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

У пункті 10 Договорів оренди землі № 443/16 № 444/16 від 12.10.2016 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Умовами указаних договорів оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договору № 443/16 та №444/16 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що був проведений шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування, повністю узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі №948/393/20.

Ураховуючи зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі №443/16 та №444/16 від 12.10.2016 (з урахуванням додаткових угод та догорів до них від 08.08.2017, 27.08.2018 та 24.10.2019), оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачу була проведена не у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за двома договорами, за вказаний період в загальній сумі 31402,28 грн.

Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з розрахунком розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, розрахунком сум відповідно до статті 625 ЦК України не містить. Ураховуючи принцип диспозитивності та приписи частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції розрахунок заявлених до стягнення спірних сум заборгованості з орендної плати та інших платежів апеляційним судом не перевіряється.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

Так, згідно п. 14 договору оренди землі № 443 /16 та №444/16 від 12.10.2016 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Згідно зі статтею 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі його порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином та своєчасно не виконав свого обов`язку щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість за 2018-2025 роки.

З огляду на невиконання відповідачем грошового зобов`язання у встановлені договором строки позивач має право на нарахування пені, передбаченої пунктом 14 договору.

Позивачем здійснено розрахунок пені за кожним періодом виникнення заборгованості, виходячи із суми несплаченої орендної плати та тривалості прострочення врахувавши строки позовної давності.

При визначенні розміру пені суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача згідно встановленої формули, здійснивши перерахування заборгованості по пені за 2018 рік, врахувавши строки давності та визначивши стартовим днем відрахунку пені за 2018 рік з 20.11.2019 по 12.05.2026. Загальний розмір пені за несвоєчасну сплату орендної плати відповідно до розрахунку становить 8272,79 грн.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав би обмежитися шестимісячним строком нарахування пені щодо кожного року, не ґрунтуються на умовах чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди землі.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, передбачене договором право позивача на нарахування пені, а також відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості та спростування наведеного розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення пені.

Щодо витрат на правничу допомогу

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правничої допомоги № 54 від 11.05.2026, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Абрамовичем О.В., додаткову угоду до нього від 11.05.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру, квитанцію № 54 від 12.05.2026 на суму 10000,00 грн (а.с. 30-32).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно проведено розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам та витраченому часу сторін.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, належним чином оцінених судом першої інстанції, та на правильність вирішення спору не впливають.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Щодо судових витрат.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Представник позивача - адвокат Абрамович О.В. просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 - 5000 грн за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст.368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2026 року в цивільній справі № 583/2363/26 - залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик