Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №579/1109/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/1109/26

Номер провадження 22-ц/816/2788/26

Категорія - 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 липня 2026 року, ухваленого у складі судді Моргуна О.В. в м. Кролевець Сумської області, повне рішення суду складено 17 липня 2026 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

30.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до Кролевецького районного суду Сумської області з позовною заявою до Кролевецької міської ради, про визначення їй додаткового строку тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кролевець Конотопського району Сумської області, з тих підстав, що нею пропущений строк для прийняття спадщини з поважної причини.

Свої вимоги мотивує тим, що нею пропущений строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки вона своєчасно не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а нещодавно по телефону дізналась від нотаріуса щодо наявності заповіту, після чого переглянула папери та знайшла заповіт, за змістом якого все своє майно ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 . У зв`язку з цим просить визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 07 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради Сумської області, третя особа ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не подала заяву про прийняття спадщини, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла її; письмова згода спадкоємців, які прийняли спадщину, на прийняття спадщини спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини, відсутня. Судом встановлено, що право на спадкування після смерті ОСОБА_3 отримала ОСОБА_2 , яка і прийняла спадщину.

Крім того, суд виходив із того, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. За змістом позовної заяви поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини зазначено, що позивач нещодавно по телефону дізналась від нотаріуса щодо наявності заповіту, переглянула папери та знайшла заповіт. Суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а посилання на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини розцінюються як неповажні, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг

10.08.2026 ОСОБА_1 подала до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 липня 2026 року, у якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявниця не погоджується з рішенням Кролевецького районного суду Сумської області, вважає його незаконним, оскільки суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, а судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявниця зазначає, що дізналася про наявність заповіту на своє ім`я лише після телефонного дзвінка приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Сніди Т.В., яка зателефонувала вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому заявниця є особою з інвалідністю по зору, має дуже низький зір, а через захворювання обох очей має складності у побуті та читанні, що підтверджується відповідною довідкою КП «Кролевецька лікарня» Кролевецької міської ради.

Заявниця посилається на те, що телефонне повідомлення приватного нотаріуса Сніди Т.В. про наявність заповіту вже після спливу шести місяців про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 не є належним виконанням нею вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке гарантувало повідомлення її як спадкоємця про наявність заповіту на її ім`я після відкриття спадщини та сприяло б здійсненню особистого розпорядження спадкодавця. Внаслідок необізнаності про наявність заповіту на своє ім`я та неналежного виконання нотаріусом своїх обов`язків щодо повідомлення спадкоємця вона не могла вчасно прийняти спадщину за заповітом. При цьому заявниця зазначає, що суд не надав належну оцінку обставинам, на які вона посилалася як на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, чим порушив норми ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Також апеляційна скарга обґрунтована посиланням на правові позиції Верховного Суду України та КЦС ВС, відповідно до яких необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Заявниця вказує, що без врахуванням правових позицій Верховного Суду, які обов`язкові для застосування судами при вирішенні даних категорій справ, Кролевецький районний суд Сумської області відмовив їй у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, хоча відповідач (Кролевецька міська рада) визнав позовні вимоги.

Короткий зміст та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

04.09.2026 від відповідача Кролевецької міської радинадійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 липня 2026 року у справі № 579/1109/26 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу аргументовано тим, що Кролевецька міська рада не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , спадщину не приймала, а спір щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини стосується прав спадкоємця, який прийняв спадщину. Судом першої інстанції не встановлено порушення, невизнання чи оспорювання міською радою прав, свобод або законних інтересів позивача, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до Кролевецької міської ради.

Також зазначено, що посилання апелянта на визнання позову Кролевецькою міською радою не спростовує зазначених висновків, оскільки відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України визнання позову приймається судом за наявності законних підстав. За таких обставин підстав для скасування рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 липня 2026 року не вбачається.

Окрім того, 16.09.2026 від третьої особи ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради у справі № 579/1109/26 залишити без задоволенню, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу аргументовано тим, що рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07.07.2026 повністю відповідає вимогам статей 263, 265 ЦПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а зміст, доводи і вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, послався на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та зробив висновок, що доводи позивача повністю спростовуються проаналізованими доказами. Апелянт не спростував цих висновків належними та допустимими доказами, а в апеляційній скарзі відсутні нові обставини чи докази, які не могли бути подані раніше та мають істотне значення для справи.

Також у відзиві зазначено, що апелянт у скарзі не довів порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Вказано, що судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, доведені всі обставини, що мають значення для справи, зроблені відповідні висновки, правильно застосовано норми права та норми процесуального права. З огляду на це зазначено про відсутність підстав для скасування рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07.07.2026.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися.

21 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, посилаючись на стан здоров`я, який не дає їй можливості брати участь у розгляді справи.

Відповідач (Кролевецька міська рада) у відзиві на апеляційну скаргу просила здійснювати апеляційний розгляд справи за відсутності її представника.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, а також заяву позивача та клопотання відповідача про розгляд справи за їх відсутності, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шостка Сумської області, актовий запис № 48 (а.с. 10).

ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав один (а.с.14).

За змістом заповіту від 27 травня 2003 року все своє майно ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 (а.с. 11).

За змістом роз`яснення приватного нотаріуса позивачу фактично відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_3 з тих підстав, що нею пропущений строк для прийняття спадщини (а.с. 12).

Позивач, за змістом позову, своєчасно не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 оскільки нещодавно по телефону дізналась від нотаріуса щодо наявності заповіту (а.с. 2).

Інші спадкоємці, які прийняли спадщину і могли б надати згоду на подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, є ОСОБА_2 , яка є дочкою спадкодавця (а.с. 12, а.с.34-65).

За змістом позову визначення додаткового строку позивачу необхідно для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо поважності/неповажності причин пропуску строку для прийняття спадщини

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 зазначив, що при вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини поважними є причини, пов`язані з «об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця», а необізнаність спадкоємця про наявність заповіту за певних обставин може бути визнана такою причиною.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 конкретизувала цей підхід, зазначивши, що сама по собі необізнаність про заповіт не є безумовною підставою для визначення додаткового строку; суд має встановити, чи була відсутність інформації про заповіт об`єктивною перешкодою для реалізації особою права на спадкування. «Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

У постанові від 08 червня 2026 року (справа № 459/596/24, провадження № 61-9075св25) Верховний Суд дійшов висновку, що необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, значна відстань між місцем проживання та місцем відкриття спадщини, а також необхідність догляду за хворою матір`ю у цій справі не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для своєчасного прийняття спадщини, оскільки позивач не довів існування таких перешкод саме протягом установленого шестимісячного строку та мав можливість подати заяву нотаріусу поштовим або електронним зв`язком; при цьому суд зазначив, що «головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини», а «саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини».

ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску визначеного законом строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (колишнього чоловіка), посилалася на те, що вона нещодавно по телефону дізналась від нотаріуса щодо наявності заповіту, переглянула папери та знайшла заповіт.

Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог за позовом, а посилання на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини зазначені позивачем в позовній заяві розцінюються як неповажні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неповажність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Посилання позивача на те, що вона нещодавно по телефону дізналась від нотаріуса щодо наявності заповіту, переглянула папери та знайшла заповіт, саме по собі не свідчить про існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які унеможливлювали своєчасне подання заяви про прийняття спадщини. Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження таких обставин, а тому передбачені частиною третьою статті 1272 ЦК України підстави для визначення додаткового строку відсутні.

Крім того, необізнаність про наявність заповіту в даному випадку не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивачу було відомо про смерть ОСОБА_3 та про прийняття спадщини спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , яка є дочкою спадкодавця. За таких обставин позивач як особа, яка бажала прийняти спадщину, мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Отже, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність об`єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини саме протягом установленого законом строку, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим.

Належний відповідач та порядок його заміни або залучення співвідповідача відповідно до статті 51 ЦПК України

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання, має право залучити до участі у справі співвідповідача.

Згідно з частиною другою статті 51 ЦПК України, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Верховний Суд виходить із того, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позовних вимог є обов`язком суду під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

При цьому заміна неналежного відповідача належним відповідачем або залучення співвідповідача здійснюється судом за клопотанням позивача у порядку, передбаченому статтею 51 ЦПК України. Суд не вправі здійснювати таку заміну з власної ініціативи. Отже, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення належного співвідповідача, суд вирішує спір за пред`явленим позовом та, за відсутності підстав для відповідальності первісного відповідача, відмовляє у задоволенні позову до нього (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено, щоб Кролевецькою міською радою порушувались, не визнавались або оспорювались права, свободи чи законні інтереси позивача. Кролевецька міська рада не є належним відповідачем у даній справі, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_3 , а право на спадкування після його смерті отримала ОСОБА_2 , яка є дочкою спадкодавця та прийняла спадщину.

Оскільки Кролевецька міська рада не порушувала, не визнавала та не оспорювала права позивача, а позивачем не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення належного співвідповідача, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив спір за пред`явленим позовом та відмовив у його задоволенні до Кролевецької міської ради.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та відсутності підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про її прийняття, а також щодо належності Кролевецької міської ради як відповідача у справі. Проте зазначені доводи не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування ним норм матеріального і процесуального права.

Суд правильно встановив, що позивач не навела об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали їй своєчасно прийняти спадщину у встановлений законом шестимісячний строк. Посилання на те, що позивач не була обізнана про наявність заповіту та дізналася про нього лише від нотаріуса, саме по собі не є поважною причиною пропуску строку, оскільки їй було відомо про смерть спадкодавця та про прийняття спадщини його дочкою ОСОБА_2 . За таких обставин позивач мала можливість подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Обґрунтованим є і висновок суду щодо неналежності Кролевецької міської ради як відповідача. Судом не встановлено, щоб міська рада порушувала, не визнавала або оспорювала права чи законні інтереси позивача. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_3 , а спадщину прийняла ОСОБА_2 . При цьому позивач не заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення належного співвідповідача, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано вирішив спір за пред`явленим позовом.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, частини першої статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду немає.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з поданням апеляційної скарги, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші судові витрати розподілу за результатами апеляційного перегляду не підлягають, оскільки судове рішення по суті спору не змінюється.

Інші процесуальні питання розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 384 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

За ч. 1 ст. 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до положень статті 389 ЦПК України, з урахуванням відсутності встановлених законом обмежень щодо касаційного оскарження судового рішення у цій справі, постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 368 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 липня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

О.М. Черних