Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №127/10715/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/10715/26

Провадження № 33/801/1035/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Ковальчука О. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її захисником – адвокатом Павлюком Сергієм Миколайовичем, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави.

Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Павлюка С. М. подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування нею транспортним засобом. Стверджує, що наявний відеозапис із нагрудних камер працівників поліції розпочинається з моменту спілкування ОСОБА_1 та працівників поліції, а автомобіль у цей час знаходиться припаркованим недалеко від них у нерухомому стані.

Вказує, що злякалася того, що поліцейські можуть затримати її чоловіка та доставити його до працівників ТЦК та СП, тому повідомила, що саме вона керувала автомобілем. Зазначені обставини також підтвердив свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні, однак суд залишив вказане поза увагою та відмовив у задоволенні клопотання про допит двох інших свідків, які перебували біля автомобіля.

Також звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_3 не змогла пояснити суду хто саме знаходився за кермом автомобіля та керував транспортним засобом, а лише вказала, що бачила як автомобіль зачепив бордюр, поїхавши у двір.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов”язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2026 о 20 год 00 хв в м. Вінниця по вул. Якова Гальчевського, 37, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 0,90 ‰, тест №428, чим порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.

Це підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №626570 від 28.03.2026, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 2).

Даними квитанції тестування приладом «Drager 7510», відповідно до якого результат тесту – алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 – 0,90 проміле (а.с.4).

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Драгер», у якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510», результат огляду – 0, 90% проміле (а.с. 6).

Направленням водія на огляд до медичного закладу КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» з метою виявлення стану сп`яніння від 28.03.2026, у якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відеозаписами з нагрудної камери поліцейського із яких вбачається, що працівники поліції приїхали на виклик, оскільки свідок ОСОБА_3 повідомила, що транспортний засіб Volkswagen Tiguan наїхав на бордюр, чим створив аварійну ситуацію. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомила, що вона була за кермом транспортного засобу та підтвердила, що вживала алкогольний напій – пиво. Неодноразово підтверджувала, що саме вона керувала транспортним засобом, зазначила, що проїхала 100 метрів і припаркувала авто. На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп`яніння, за результатами якого було встановлено, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я остання відмовилася (а.с. 10).

Показами допитаної судом свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що побачила, як біля магазину автомобіль зачепив бордюр, після чого із шаленою швидкістю поїхав між багатоповерхівки. Вона побігла за автівкою та побачила в дворі двох чоловіків та двох жінок, запитала їх хто так їздить, на що їй повідомили, що автомобіль чистий та без пошкоджень. Тому вона викликала працівників поліції. Після їх приїзду жінка повідомила, що вона була за кермом, також підтвердила, що вживавала алкогольні напої. Крім того, позитивний результат показав прилад «Драгер» із результатом якого водійка погодилась.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України).

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 розділу І Інструкції).

За ч. ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За таких обставин та наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянтки про те, що вона транспортним засобом не керувала, апеляційний суд оцінює як неправдиве та яке спростовується наявними в матеріалах справи доказами, адже факт керування транспортним засобом підтвердила сама ОСОБА_1 , що зафіксовано на вказаних вище відеозаписах з наргудної камери працівника поліції.

З відеозапису вбачається, що поліцейські прибули на виклик свідка ОСОБА_3 , для з`ясування обставин подій, тому логічно, що автомобіль Volkswagen Tiguan на цей момент уже не знаходився в русі. Поряд з автомобілем було декілька осіб, які не заперечували, що розпивали алкогольні напої. Під час спілкування з ними поліцейські з`ясовували хто був за кермом ОСОБА_4 , на що ОСОБА_1 зазначила, що вона та погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, після чого не заперечувала щодо результату огляду та не висловила згоди на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Окрім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечувала факт керування нею транспортним засобом і не повідомляла, що водієм була інша особа.

Посилання апелянтки на те, що вона злякалася можливого затримання її чоловіка працівниками ТЦК та СП і тому обмовила себе, апеляційний суд сприймає як явно надумані та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції належно оцінив та відхилив показання чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що саме він керував транспортним засобом, оскільки він як чоловік ОСОБА_1 є особою, зацікавленою у результаті розгляду справи. Крім того, його свідчення хоч і узгоджуються з версією, яку ОСОБА_1 почала висловлювати під час судового розгляду, однак суперечать її первинним поясненням, наданим працівникам поліції безпосередньо після події.

На переконання апеляційного суду, ОСОБА_2 нічого не заважало повідомити працівникам поліції про те, що саме він керував автомобілем, а твердження свідка про те, що він цього не зробив, оскільки на момент підходу до автомобіля ОСОБА_1 проходила огляд за допомогою приладу «Драгер», не виправдовують його мовчання.

Відмова у задоволенні клопотання про виклик двох свідків не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки наявна у матеріалах справи сукупність доказів, а саме: первинні пояснення самої ОСОБА_1 та відеозаписи з нагрудної камери поліцейського цілком достатні для того, щоб зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

При цьому, досліджений судом відеозапис є інформативним і не вказує на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними роз`яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

Посилання на те, що свідок ОСОБА_3 не змогла пояснити суду хто саме знаходився за кермом автомобіля та керував транспортним засобом, а лише вказала, що бачила як автомобіль зачепив бордюр, поїхавши у двір, також не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

У даному разі той факт, що свідок ОСОБА_3 через відстань та темну пору доби не ідентифікувала ОСОБА_1 не спростовує вину останньої, оскільки після зупинки автомобіля та прибуття працівників поліції біля автомобіля виявили ОСОБА_1 , яка жодним чином не заперечувала, що керувала транспортним засобом та погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень працівниками поліції допущено не було.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Встановлені обставини повністю спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи та свідчать про доведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням її особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.

Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, оскільки доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відсутні.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її захисником – адвокатом Павлюком Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук