Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №127/2423/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/2423/26

Провадження № 22-ц/801/1813/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа № 127/2423/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що 30 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2020 року у справі 128/3289/19 шлюб між сторонами було розірвано.

Судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/547/20 від 17 квітня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Із часу видання судом наказу ОСОБА_2 вживав усіх заходів для того, щоб приховувати свої реальні доходи і майно та мінімізувати суму, яка стягується як аліменти.

Разом з тим витрати на утримання дитини зросли у зв`язку із підвищенням цін на продукти харчування, одяг, медичне обслуговування, оплату навчання, підвищення прожиткового рівня на дитину відповідного віку. Донька відвідує додаткові заняття, що потребує регулярних фінансових витрат.

На сьогодні вказаний розмір аліментів є недостатнім для матеріального забезпечення всіх необхідних потреб дитини відповідного віку, а її доходів не вистачає.

Відповідач регулярно сплачує аліменти, їх розмір з жовтня 2025 року по січень 2026 року становив 1592 грн, проте зазначена сума є вкрай незначною, не відповідає реальним потребам дитини та не покриває навіть половини фактичних витрат на її утримання.

Загальна сума щомісячних фактичних витрат на утримання дитини становить 46345,08 грн.

Відповідач формально виконує рішення суду щодо сплати аліментів, здійснюючи перерахування коштів на утримання дитини. Водночас задекларований рівень доходів відповідача не відповідає його реальному доходу.

Так, у відкритих джерелах мережі Інтернет наявні відгуки про відповідача, із зазначенням його номеру телефону, як про особу, яка надає послуги електрика, що свідчить про здійснення ним додаткової трудової діяльності та отримання неофіційного доходу.

Окрім цього, у відкритих джерелах мережі Інтернет наявна інформація про Відповідача на вебсайті сервісу з виготовлення автомобільних ключів https://elitcarhelp.com.ua/uk/contactsl, де ОСОБА_2 зазначений як директор (знімок екрана додається). Зазначене також свідчить про можливе здійснення відповідачем додаткової господарської діяльності та отримання доходів, які не відображені в офіційно задекларованих відомостях. На вебсайті також вказаний номер телефону відповідача, що вказує на його особу.

При цьому, як відомо позивачці, ОСОБА_2 офіційно працевлаштований в ТОВ «Солар стар агро».

Крім того, ОСОБА_2 володіє двома транспортними засобами Lexus NX 300Н, д. н. з. НОМЕР_1 , та ще одним, інформація щодо якого позивачці не відома, що свідчить про наявність додаткових матеріальних ресурсів. Як вбачається відкритого реєстру «CarDetect», приблизна вартість автомобіля Lexus NX 300Н, д. н. з. НОМЕР_1 , становить 27 767 доларів, вартість д. н. з. становить 4 800 грн.

Як вбачається з відеозаписів від 07 січня 2026 року, відповідач, керуючи автомобілем Lexus NX 300Н, д. н. з. НОМЕР_1 , забирає доньку, що підтверджує користування та фактичне володіння зазначеним транспортним засобом.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що фактично майновий стан та рівень доходів відповідача є значно вищим за задекларований. Це дає, підстави вважати, що відповідач приховує реальні доходи та користується додатковими фінансовими ресурсами, які не відображені в офіційній звітності, унаслідок чого аліменти сплачуються в обсязі, що не відповідає його реальним доходам.

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з розміру 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 23 172,54 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року позов було задоволено частково та вирішено:

- змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений судовим наказом від 17 квітня 2020 року, виданим Вінницьким районним судом Вінницької області, з 1/4 від заробітку (доходу) відповідача та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття;

- припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2020 року у справі № 128/547/20;

- в іншій частині позовних вимог – відмовити.

- стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 287,54 грн на користь держави.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не було заявлено вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, у суду відсутні правові підстави для їх врахування чи присудження за власною ініціативою. Відтак, вирішення спору обмежується виключно питанням визначення розміру аліментів у межах заявлених вимог, без урахування незаявлених додаткових витрат.

Враховуючи майновий стан офіційно працевлаштованого відповідача, який має постійний заробіток, а також те, що позивачем не доведені обставини про те, що на теперішній час погіршився її матеріальний стан як стягувача аліментів, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити частково і змінити розмір аліментів з частини від заробітку (доходу) відповідача на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Така зміна розміру стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини, засадам справедливості, добросовісності, розумності та не порушуватиме права сторін. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах та інше.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на неповно з`ясовані обставини справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2026 року строку на усунення недоліків було продовжено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. замінено на суддю Ковальчука О. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано п`ятиденний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу із дня вручення копії ухвали.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2026 року суддю ОСОБА_6 замінено на суддю Берегового О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2026 року справу призначено до розгляду на 20 серпня 2026 року о 09 год 40 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів, судове засідання відкладено на 29 вересня 2026 року на 10 год 50 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що він здійснює догляд за хворою матір`ю, надає їй фінансову допомогу, а також сам має проблеми зі здоров`ям.

Позивачкою не доведено наявності істотної зміни обставин, яка б обґрунтовувала необхідність зміни способу стягнення аліментів, як це встановлено ст. 192 СК України.

Позивачка не просила суд вирішити вимоги щодо припинення стягнення за виконавчим листом та повернення виконавчого листа. Проте, суд першої інстанції самостійно вийшов за межі позовних вимог і вирішив вимоги, які не були предметом спору та не заявлялися позивачкою, а саме суд самостійно вирішив припинити стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2020 року у справі №128/547/20 та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах, в разі наявності).

Також судом першої інстанції не досліджувався в повному обсязі майновий стан і платоспроможність відповідача, а також потреби дитини.

Оскільки позивачем не доведено факту істотного погіршення його матеріального становища, як стягувача аліментів, виходячи, з пріоритету інтересів дитини та його потреб, ОСОБА_2 вважає, що підстави для стягнення зазначеної у позові частки аліментів з відповідача відсутні.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Фактичні обставини, встановлені судом

З 30 вересня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2020 року у справі 128/3289/19 (а. с. 9).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26 лютого 2020 (а. с. 8).

Судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/547/20 від 17 квітня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 10).

Станом на 07 січня 2026 року виконавче провадження відкрито відповідно до АСВП № 62649779 (а. с. 11).

Відповідно до виписки наданої АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 червня 2024 року по 12 січня 2026 року здійснюється безготівкове зарахування аліментів по ВП №62649779 на банківську карту ОСОБА_1 , останнє зарахування здійснено 02 січня 2026 року на суму у валюті операції 1 600 грн (а. с. 12).

Відповідно до довідок Форми ОК-5 від 19 грудня 2025 року, Форми ОК-7 від 08 січня 2026 року на звітний 2025 рік, ОСОБА_1 станом на листопад отримала 8 051,04 грн, а усього за рік – 92 576,04 грн (а. с. 22-26).

Згідно з довідкою ОСББ «Софія-Агрономічне» від 17 березня 2026 року № 6-д, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2022 року по теперішній час фактично проживають дві особи – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 103).

Відповідно до наданої податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , зазначено, що обсяг доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5% складає 590 300 грн (зворот а. с. 103-104).

Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 62649779 за період з 26 лютого 2020 року по 30 вересня 2025 рік, загальна сума заборгованості становить 1 229,05 грн (а. с. 68-69).

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 26 лютого 2026 року по ВП № 62649779, станом на 31 січня 2026 рік заборгованість становить 1 237,05 грн (а. с. 70).

Відповідно до довідки про заробітну плату наданої з ТОВ «Солар стар агро» ОСОБА_2 отримує заробітну плату станом на лютий 2026 року у сумі 5 500 грн, з якої утримано аліменти у сумі 1 600 грн (а. с. 71).

Відповідно до довідок Форми ОК-7, Форми ОК-5 від 17 лютого 2026 року на звітний 2025 рік, ОСОБА_2 станом на грудень отримав 8 647 грн, а усього за рік – 153 147 грн (а. с. 72-74).

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 10 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_5 (а. с. 75).

Згідно з висновком № 08/44 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 22 січня 2026 року наданим КНП «ЦПМСД №3 м. Вінниці» визначено потребу ОСОБА_5 в постійному сторонньому догляді (а. с. 76).

Відповідно до Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 30 січня 2026 року, зазначено, що ОСОБА_2 здійснює постійний нагляд за матір`ю ОСОБА_5 (а. с. 77-78).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Інсультного відділення № 1496, вказано, що ОСОБА_2 перебував в стаціонарі: з 25 лютого 2026 року по 03 березня 2026 року, основне захворювання: транзиторні церебральні ішемічні напади та пов`язані з ним синдроми транзиторний ішемічний напад по типу вертебробазилярного артеріального синдрому (а. с. 79).

Згідно до діагнозу при огляді кардіолога від 23 січня 2026 року виданого ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Меділюкс», ОСОБА_2 має діагноз: дисліпідемія, стенозуючий атеросклероз екстракраніальних судин, суправентрикулярна екстрасистолія, гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 1 ступінь, РССУ 3, та призначено лікування та постійний прийом лікарських препаратів (а. с. 80-81).

Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії від 04 лютого 2026 року виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 має діагноз: гіпертонічна хвороба 2 стадії, 1 ступеня, Ризик ССУ - 3, СН стадія В, ХСН 0, ураження грудних корінців, внаслідок визнаний приданим до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, медичних підрозділах. Зазначено, що такі особи є не придатними до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно – штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах (а. с. 82).

Відповідно до Військово-облікового документа «Резерв +» має наявну відстрочку згідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 02 травня 2026 року (а. с. 84).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Із огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Обов`язок утримувати дитину – це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів – це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказування.

Із урахуванням цього, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру шляхом зміни способу їх стягнення.

Очевидним є, що сплачуваний з 2020 року відповідачем розмір утримання, є явно неспіврозмірним із витратами на забезпечення належного рівня життя дитини.

Змінюючи розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з частки від заробітку платника аліментів на тверду грошову суму, суд першої інстанції правильно встановив і врахував, що згідно із матеріальними потребами неповнолітньої доньки, доцільно змінити розмір аліментів, визначених судовим наказом.

Спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню доньки.

Апеляційний суд наголошує, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Визначений судом розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення належного рівня фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку малолітньої доньки сторін та збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька, у сім`ї.

Доводи апеляційної скарги щодо перебування на утриманні відповідача його матері та незадовільний стан його здоров`я були предметом оцінки суду першої інстанції, суд врахував їх при задоволенні позовних вимог частково у розмірі 5 000 грн щомісячно, що не оскаржується позивачкою.

Окрім того безпідставними є твердження скаржника про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, при припиненні стягнення аліментів за попереднім судовим рішенням. Протилежне призвело б до подвійного стягнення, що суперечить засадам цивільного судочинства.

Водночас апеляційний суд роз`яснює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати у зв`язку із переглядом рішення місцевого суду у суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук