Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №127/18432/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/18432/26

Провадження № 33/801/821/2026

Категорія: 143

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Сербової А. В., розглянув апеляційну скаргу адвоката Яворського С. С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за статтями 124, 1224 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 1224 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 01 травня 2026 року о 09:56 год по вул. А. Листопада, 2А в м. Вінниці, вона, керуючи автомобілем марки Volkswagen, д. н. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, допустила наїзд на припаркований автомобіль марки Dodge, д. н. НОМЕР_2 . Унаслідок цього транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

Після цього, ОСОБА_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01 травня 2026 року о 09:56 год по вул. А. Листопада, 2 А в м. Вінниці, самовільно залишила місце події.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 1224 КУпАП доведена належними та допустимим доказами.

В апеляційній скарзі адвокат Яворський С. С., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , чим порушив її право на захист;

протоколи про адміністративні правопорушення складені у відсутність ОСОБА_1 та без її належного повідомлення;

матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень;

письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявні в матеріалах справи не є належними доказами правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

суд першої інстанції не дослідив належним чином долучені до матеріалів справи докази, зокрема схему місця дорожньо-транспортної пригоди та CD-диск із фото- і відеоматеріалами, які є недопустимими доказами, однак безпідставно поклав їх в основу постанови;

призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення є явно непропорційним характеру вчинених правопорушень та особі правопорушника.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, пояснення потерпілого, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

У свою чергу, порушення права сторони на участь у розгляді її справи являє собою порушення права на справедливий розгляд справи судом, яке захищено згідно пункту 1 статті 6 Конвенції.

Установлено, що 08 липня 2026 року суд першої інстанції провів судовий розгляд справи та ухвалив оскаржуване рішення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 .

Водночас ОСОБА_1 завчасно подала до суду клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 08 липня 2026 року, на іншу дату у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні. На підтвердження указаних обставин остання надала виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Суд першої інстанції належної уваги указаному не надав та без вжиття заходів для забезпечення явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянув справу у її відсутність.

З урахуванням викладеного, слід визнати, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізувати в суді передбачені законом (ч. 1 ст. 268 КУпАП) права, якими наділена особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, й зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, тощо.

Порушення указаної норми закону є суттєвою, яке тягне безумовне скасування судового рішення.

Отже, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року слід скасувати та ухвалити нову постанову.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

З матеріалів справи слідує, що указані у протоколах події мали місце 01 травня 2026 року, відтак, на момент перегляду справи апеляційним судом, строк накладення стягнення за вчинення інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 1224 КУпАП, закінчився 01 серпня 2026 року.

Отже, КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.

Приписи ст. 247 КУпАП є імперативними та чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження і не вирішувати при цьому жодних інших питань. Після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з`ясувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15-а зроблено висновок, що:

«визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку».

Стаття 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Отже, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи, що з дня вчинення адміністративних правопорушень і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, провадження у справі за статтями 124, 1224 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Разом з цим, при розгляді справи судом апеляційної інстанції не проводиться дослідження доказів у справі та не вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 1224 КУпАП.

Після спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, у відповідності до вимог ст. 247 КУпАП, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати та давати будь-яку оцінку доказам у справі, а також встановлювати наявність вини особи у скоєному.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу адвоката Яворського С. С. в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду першої інстанції – скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 . ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124, 1224 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 другою ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Яворського С. С. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124, 1224 КУпАП закрити на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький