Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №591/14559/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/14559/25

Провадження № 2/591/3807/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) адвоката Рижова С.Є., відповідачки за первісним позовом (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , представника відповідачки за первісним позовом (позивачки за зустрічним позовом) адвоката Буланова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 в особі представника адвоката Рижова Сергія Євгеновича до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Буланова Олексія Михайловича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

установив:

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває цивільна справа про поділ спільного майна подружжя.

Первісний позов обґрунтований тим, що під час перебування у шлюбі сторонами була придбана однокімнатна квартира, загальною площею 23,82 м2, за адресою: АДРЕСА_1 та після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема вказаної квартири.

Ухвалою суду від 26.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.02.2026.

Представник відповідачки подав відзив на позов, проти вимог позивача заперечує з тих підстав, що під час перебування сторін у шлюбі позивач без згоди дружини вчинив дії з відчуження транспортного засобу, придбаного подружжям та право власності на вказаний транспортний засіб зареєстровано за іншою особою, у зв`язку з чим наявні підстави для відступу від рівності часток подружжя та збільшення частки відповідачки при поділі спірної квартири.

Також 15.01.2026 представником відповідачки адвокатом Булановим О.М. до суду подана зустрічна позовна заява, у якій він просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя 165662,00 грн грошової компенсації вартості частини транспортного засобу CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2449543359101.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що вказане вище майно також було придбано у період перебування сторін у шлюбі, при цьому транспортний засіб був відчужений відповідачем за зустрічним позовом без відома та згоди ОСОБА_1

20.01.2026 представник відповідачки подав до суду клопотання про призначення експертизи, у якому просив суд для визначення вартості транспортного засобу, аналогічного тому, право власності на який було зареєстроване за позивачем, призначити судову експертизу.

Також 20.01.2026 представник відповідачки подав до суду клопотання про витребування доказів, просив у порядку статті 84 ЦПК України витребувати у Головного сервісного центру МВС України (04052, м. Київ, вул. Лук`янiвська, 62) інформацію про технічні характеристики транспортного засобу марки CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску, копію свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 ; витребувати у ОСОБА_2 копію договору купівлі-продажу житлового приміщення, серія та номер: 2640, виданий 07.09.2021, видавник: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сокол Т.П. житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2449543359101.

06.02.2026 представник відповідачки подав до суду клопотання про залишення без розгляду раніше поданого клопотання про призначення судової експертизи.

Також 06.02.2026 представник відповідачки подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення вартості частини транспортного засобу, який перебував у спільній сумісній власності подружжя та був відчужений позивачем без згоди відповідачки. Так згідно даної заяви ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 181900,00 грн у рахунок відшкодування вартості частини автомобіля.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 27.02.2026, представник відповідачки підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, просив прийняти до спільного розгляду з первісним позовом подану ним зустрічну позовну заяву, просив залишити без розгляду клопотання про призначення судової експертизи та підтримав клопотання про витребування доказів.

Судом була постановлена протокольна ухвала про залишення без розгляду клопотання представника відповідачки про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 27.02.2026 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Булановим О.М. та постановлено розглядати її разом з первісним позовом у межах справи № 591/14559/25, визнавши ОСОБА_1 позивачкою за зустрічним позовом, ОСОБА_2 відповідачем за зустрічним позовом. Прийнято до розгляду заяву представника позивачки за зустрічним позовом про збільшення розміру позовних вимог. Клопотання представника позивачки за зустрічним позовом про витребування доказів задоволені та витребувані вказані у клопотаннях докази.

03.03.2026 представник відповідача за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, не заперечує проти поділу кімнати 54 у будинку АДРЕСА_3 , заперечує проти вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування їй грошової компенсації вартості частки спірного автомобіля.

Також у відзиві на зустрічний позов представник ОСОБА_2 зазначив, що не має можливості надати витребувані документи – договір купівлі-продажу вказаного вище житлового приміщення, оскільки з 24.02.2022 ОСОБА_2 перебуває у складі ЗСУ, у всі документи на майно колишнього подружжя утримуються відповідачем за первісним позовом.

Ухвалою суду від 04.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №591/14559/25 до розгляду по суті на 24.09.2026.

Представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідачка за первісним позовом та її представник заперечували проти задоволення первісних позовних вимог та з огляду на те, що позивач приховав частину спільного сумісного майна подружжя шляхом продажу транспортного засобу без згоди ОСОБА_1 вважають, що наявні підстави для відступу від засад рівності часток подружжя шляхом збільшення частки ОСОБА_1 при поділі спірної квартири АДРЕСА_4 .

Позивачка за застрічним позовом та її представник підтримали зустрічні позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Зокрема ОСОБА_1 зазначила, що спірний автомобіль був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі та використовувався подружжям. Також між подружжям існувала домовленість, що даний автомобіль буде перереєстрований на ОСОБА_1 . У подальшому після погіршення сімейних відносин, відповідач за зустрічним позовом без відома та згоди дружини перереєстрував спірний автомобіль на ОСОБА_3 , яка є його матір`ю, і до того ж не має посвідчення на право керування транспортними засобамм, при цьому подружжя продовжувало користуватись автомобілем. Як вважає позивачка за зустрічним позовом, колишній чоловік вирішив переоформити автомобіль на свою матір з метою його виключення зі складу спільної сумісної власності подружжя.

Представник відповідача за зустрічним позовом не заперечував проти поділу житлової кімнати АДРЕСА_5 , однак заперечував в частині відшкодування ОСОБА_1 вартості транспортного засобу, оскільки відчуження відбулось за згодою другого з подружжя, а кошти за продаж були використані в інтересах сім`ї. Також представник наголошував на тому, що консультативний висновок оцінювача про вартість автомобіля, наданий представником ОСОБА_1 на підтвердження орієнтовної вартості спірного автомобіля, неможна вважати належним і допустимим доказом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що стосуються вимог сторін про поділ майна подружжя, заслухавши пояснення присутніх учасників, суд доходить наступних висновків.

Згідно наявного у матеріалах справи Актового запису про шлюб № 931, копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 11.03.2025, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 25.10.2019 по11.03.2025.

07.09.2021 на підставі договору купівлі-продажу житлового приміщення подружжя набуло у власність житлове приміщення АДРЕСА_5 , право власності на яке згідно Витягу з Державного реєстру речових прав н нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстроване за ОСОБА_2 .

Також 22.07.2024, тобто у період перебування сторін у справі у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу, подружжя придбало квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданими на виконання вимог судової ухвали про витребування доказів, а також реєстраційною карткою ТЗ підтверджується, що транспортний засіб CHEVROLET ORLANDO 1998, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , 10.06.2022 був зареєстрований за ОСОБА_2 та 27.07.2023 був перереєстрований на нового власника – ОСОБА_3 , за договором, укладеним в ТСЦ (ТСЦ 5946).

Тобто вказані вище документи підтверджують, що як реєстрація права власності на спірний транспортний засіб за ОСОБА_2 , так і перереєстрація права власності на нього на нового власника – ОСОБА_3 , відбулась у період перебування сторін у шлюбі.

З наявної у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу № 5946/2023/3959768, укладеного 27.07.2023, ОСОБА_2 на умовах, визначених договором, продав транспортний засіб CHEVROLET ORLANDO ОСОБА_3 .

Як зазначила у ході розгляду справи ОСОБА_1 , покупцем вказаного вище автомобіля є мати ОСОБА_2 , при цьому, перебуваючи на момент відчуження автомобіля у зареєстрованому шлюбі з позивачем за первісним позовом, ОСОБА_1 не була обізнана про факт продажу автомобіля, подружжя продовжувало користуватись автомобілем. Оскільки мати ОСОБА_2 набула у власність спірний транспортний засіб не маючи при цьому посвідчення на керування транспортними засобами, позивачка за зустрічним позовом вважає, що таким чином ОСОБА_2 намагався приховати факт продажу спільного майна подружжя, оскільки на той час між сторонами вже виник конфлікт.

Дані обставини представником ОСОБА_2 у судовому засіданні не спростовані, аргументованих заперечень щодо пояснень позивачки за зустрічним позовом з цього приводу суду не надано.

Пояснення представника зводились до того, що йому невідомо хто є покупцем спірного транспортного засобу, а заперечення щодо заявленої до відшкодування вартості частини автомобіля обґрунтовані тим, що на підтвердження цієї вартості наданий консультативний висновок оцінювача про вартість, який не є належним і допустимим доказом, яким може бути лише висновок експерта.

Також у відзиві на зустрічну позовну заяву було зазначено, що кошти, отримані за продаж спірного автомобіля, були використані в інтересах сім`ї, однак на які саме потреби були використані ці кошти, з огляду на заперечення ОСОБА_1 , суду пояснень не надано.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статей 60, 61 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке набуте в період шлюбу, що означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

При цьому якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка чи дружину, це ще не означає, що вони є одноосібними власниками майна.

За змістом статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте у результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відтак наявні підстави стверджувати, що на квартиру АДРЕСА_4 , житлове приміщення АДРЕСА_5 , транспортний засіб CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску, поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Частинами першою та другою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вимоги зустрічної позовної заяви в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на частину об`єкта нерухомого майна: житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 відповідачем за зустрічним позовом визнаються, відтак зустрічний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги за первісним позовом про визнання на ОСОБА_2 права власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Вказана вимога відповідачкою за первісним позовом визнається опосередковано, оскільки остання вважає, що фактом продажу автомобіля CHEVROLET ORLANDO, на який вона згоди не надавала, ОСОБА_2 приховав частину спільного сумісного майна подружжя, а тому наявні підстави для відступу від засад рівності часток та збільшення частки ОСОБА_1 при поділі вказаної вище квартири.

Суд таку позицію відповідачки за первісним позовом вважає помилковою.

Так частина перша статті 69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У ході розгляду справи не встановлено підстав, передбачених вказаною вище нормою, для відступлення від засад рівності часток.

При цьому посилання позивачки за зустрічним позовом на те, що ОСОБА_2 відчужив автомобіль своїй матері за договором купівлі-продажу, чим приховав частину спільного сумісного майна подружжя, суд оцінює критично, оскільки сам факт такого відчуження не свідчить про приховування майна (тим більш що подружжя продовжувало користуватись спірним автомобілем після його продажу), а вартість відчуженого автомобіля має враховуватись при його поділі.

Відтак вимога позивача за первісним позовом про визнання за ним права власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя підлягає задоволенню.

Щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості частини транспортного засобу CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску у розмірі 181900,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що автомобіль марки CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску був придбаний подружжям за час перебування в шлюбі, що не спростовувалось відповідачем за зустрічним позовом під час розгляду справи у суді.

Згідно із положеннями частин першої – третьої статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже згода другого з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі, водночас як встановлено у даній справі, ОСОБА_1 такої згоди на відчуження транспортного засобу не надавала.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №554/8023/15-ц, провадження №14-130цс19) виснувала, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно пунктів 22, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Частинами першою та другою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, оскільки відповідач за зустрічним позовом самостійно розпорядився автомобілем, незважаючи на необхідність отримання згоди на відчуження такого цінного майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, без згоди позивачки за первісним позовом на це і не в інтересах сім`ї, то вартість відчуженого автомобіля має бути врахована при поділі майна подружжя, а позивачка має право на компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами в розумінні частини першої статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до консультаційного висновку оцінювача про вартість, складеного 31.01.2026 згідно статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ймовірна ринкова вартість автомобіля марки CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску,об`єм двигуна: 2,0 см3, тип палива: дизель, пробіг: 100000 км, на дату аналізу становить 363800,00 грн.

Представник відповідача за зустрічним позовом вважає такий консультаційний висновок оцінювача недопустимим доказом, та зазначає, що обставини щодо встановлення вартості відчуженого автомобіля мали б бути підтверджені висновком експерта.

Суд вважає таку позицію помилкового з огляду на таке.

Як встановлено у ході розгляду справи, спірний автомобіль CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску був відчужений ОСОБА_2 без згоди дружини, на даний час автомобіль перебуває у власності іншої особи, місце його перебування ОСОБА_1 невідомо, як невідомо і суму коштів, за яку цей автомобіль був відчужений.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складу Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), який суд враховує відповідно до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України, при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Також у вказаній вище постанові Верховний Суд погодився, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки.

Суд вважає за можливе вирішити спір щодо поділу спірного транспортного засобу з урахуванням консультаційного висновку оцінювача від 31.01.2026, яким визначено його ймовірну ринкову вартість, оскільки належність і допустимість такого доказу оцінювалась Верховним Судом у межах касаційного перегляду справи № 754/3132/16-ц у постанові від 16.01.2023.

Зокрема у вказані постанові зазначено, що «Аргументи касаційної скарги про те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі консультаційних висновків про орієнтовну вартість транспортних засобів, які є недопустимими доказами, також не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі предметом дослідження судів були висновки про оцінку майна, складені й підписані оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і скріплені печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658-III).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності – суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

В постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання. Об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об`єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбачені Законом № 2658-III без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Разом з тим, за змістом статей 12 і 33 Закону2658-III звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання.».

На переконання суду позивачка за зустрічним позовом ужила усіх необхідних заходів для доведення дійсної вартості спірного автомобіля з огляду на те, що він вибув з володіння ОСОБА_2 , на даний час місцезнаходження транспортного засобу невідомо. Наданий у якості доказу консультаційний висновок складений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», скріплений печаткою установи, містить підпис оцінювача та керівника установи, до висновку доданий сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Реал Експерт», кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_4 .

Слід також зауважити, що заперечуючи проти вартості спірного транспортного засобу, визначеного у консультативному висновку оцінювача, сторона відповідача за зустрічним позовом не надала жодного доказу на доведення іншої вартості автомобіля, не заявляла клопотань про призначення судової експертизи.

На підставі наведеного суд вважає що зустрічна позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості частини транспортного засобу CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску у розмірі 181900,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням первісного позову з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 2285,00 грн витрат по сплаті судового збору.

У зв`язку із задоволенням зустрічного позову з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 2859,81 грн витрат по сплаті судового збору.

З урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 574,81 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Первісний позов задовольнити.

Здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на частину житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2449543359101.

Стягнути із ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 181900,00 грн грошової компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки CHEVROLET ORLANDO, 2011 року випуску, в розмірі 1/2 частини його ринкової вартості.

Стягнути із ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 574,81 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 29.09.2026.

Суддя Ю.О. Зеря