Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №484/1290/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1290/26

Провадження № 2/484/3609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 10 720 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 10 720 грн., мотивуючи тим, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі – Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі – Позичальник/Відповідач) 06.08.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 06.08.2024-100002918 (Надалі – Договір). Відповідно до умов Договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XXXXXX-5637. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 4000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 06.08.2024, на строк, вказаний в заявці, строком на 105 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1580 грн. від 27.08.2024 року. Однак у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову - 17.03.2026 року склала 10 720 грн., що складається з: Тіла кредиту - 4000 грн., Процентів - 4200 грн., Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 560 грн., Неустойки – 1 960 грн. Добровільно відповідач суму заборгованості за кредитним договором не погашає. Зазначену суму позивач просить стягнути на його користь з відповідача. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи включає судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачу – копію позовної заяви з додатками.

Заочним рішенням суду від 15.04.2026 року у справі 484/1290/26 провадження 2/484/1173/26 позов задоволено повністю, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 06.08.2024-100002918 від 06.08.2024 року, яка станом на дату подання позову - 17.03.2026 року склала 10 720 грн., що складається з: тіла кредиту в сумі 4 000 грн., процентів – 4 200 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 560 грн. та неустойки – 1 960 грн., та судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 к.

12.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвоката Леписієнко І.О. звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.04.2026 року у справі № 484/1290/26, провадження № 2/484/1173/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 10 720 грн.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.04.2026 року у справі № 484/1290/26, провадження № 2/484/1173/26 позов задоволено повністю, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 06.08.2024-100002918 від 06.08.2024 року, яка станом на дату подання позову - 17.03.2026 року склала 10 720 грн., що складається з: тіла кредиту в сумі 4 000 грн., процентів – 4 200 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 560 грн. та неустойки – 1 960 грн. й судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 к. Однак із зазначеним рішенням ОСОБА_1 не погоджується, вважає його таким, що ухвалене за відсутності належного фактичного повідомлення відповідача про розгляд справи, без реальної можливості подати відзив, заперечення та докази, а також без належної перевірки доказів позивача. Відсутність участі відповідача у справі була зумовлена не ухиленням від суду, а відсутністю належного фактичного повідомлення про розгляд справи. По-перше, відповідач не подала відзив з поважних причин, оскільки не була фактично повідомлена про розгляд справи, не отримала позов із додатками та дізналася про заочне рішення лише 04.05.2026 через застосунок «Дія». В матеріалах справи відсутні належні докази та підтвердження належного повідомлення відповідача, що є безумовно підставою для скасування заочного рішення по цій справі. По-друге, відповідач має істотні заперечення проти позовних вимог, які стосуються предмета доказування: факту укладення електронного договору саме відповідачем, належності одноразового ідентифікатора E732, належності номера телефону, належності платіжної картки, факту зарахування 4 000,00 грн саме відповідачу, правильності розрахунку заборгованості, правомірності комісії та неустойки, тощо. Наведені заперечення мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки за умови їх перевірки висновок суду щодо наявності та розміру боргу може бути іншим. Позивачем не надано належних доказів належності відповідачу номера телефону НОМЕР_2 , на який, за твердженням позивача, направлявся одноразовий ідентифікатор E732; не надано доказів фактичного направлення SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором E732 саме відповідачу; не надано доказів фактичного отримання відповідачем одноразового ідентифікатора E732; не надано доказів введення одноразового ідентифікатора саме відповідачем; не надано повної хронології дій користувача в особистому кабінеті; не надано оригіналу електронного доказу у формі, яка дозволяє перевірити цілісність електронного документа та факт його підписання саме відповідачем; не доведено, що відповідач погодила саме ті умови кредитування, які позивач додав до позовної заяви. За таких обставин просить переглянути заочне рішення суду, скасувати його і призначити справу до судового розгляду в загальному порядку. У разі встановлення судом пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення – поновити такий строк.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року надана заява прийнята до розгляду, призначено судове засідання на 02.06.2026 року, 08:30 годину.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року скасовано заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2026 року справа № 484/1290/26 провадження № 2/484/1173/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 10 720 грн., справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, на 27 липня 2026 року. Сторонам роз`яснено порядок подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про скасування заочного рішення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу передано судді Маржиній Т.В. та присвоєно номер провадження № 2/484/3609/26.

12.06.2026 року від представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леписієнко І.О. надійшло клопотання про витребування доказів.

12.06.2026 року від представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леписієнко І.О. надійшов відзив на позовну заяву., в якій представниця зазначає, що сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами з огляду на наступне. Позивач посилається на те, що 06.08.2024 о 22:23 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 нібито укладено електронний кредитний договір № 06.08.2024-100002918 шляхом використання одноразового ідентифікатора E732. У заявці кредитного договору зазначено: дата та час укладення - 06.08.2024 22:23; сума кредиту - 4 000,00 грн; строк кредиту - 105 днів; дата повернення - 18.11.2024; процентна ставка «Стандарт» - 1,5 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів; процентна ставка «Економ» - 1% за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів; реквізити електронного платіжного засобу - 5375-41XX-XXXX-5637. Водночас на підтвердження укладення договору позивач фактично надав паперові копії / роздруківки електронних документів: оферту, заявку, тощо. Самі по собі такі паперові копії не доводять, що саме відповідач особисто вчинила дії з укладення договору, отримала одноразовий ідентифікатор E732, ввела його в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та погодила саме ті умови кредитування, які зазначені позивачем. Для підтвердження факту укладення електронного договору позивач повинен довести не лише наявність тексту договору, а й весь технічний ланцюг його укладення: ідентифікацію відповідача, належність засобу зв`язку відповідачу, направлення одноразового ідентифікатора, отримання його саме відповідачем, введення ідентифікатора саме відповідачем, акцепт конкретних умов договору, цілісність електронного документа та неможливість зміни його змісту після підписання. Позивач таких належних і допустимих доказів не надав: не надано належних доказів належності відповідачу номера телефону НОМЕР_2 , на який, за твердженням позивача, направлявся одноразовий ідентифікатор E732; не надано доказів фактичного направлення SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором E732 саме відповідачу; не надано доказів фактичного отримання відповідачем одноразового ідентифікатора E732; не надано доказів введення одноразового ідентифікатора саме відповідачем; не надано повної хронології дій користувача в особистому кабінеті; не надано оригіналу електронного доказу у формі, яка дозволяє перевірити цілісність електронного документа та факт його підписання саме відповідачем; не доведено, що відповідач погодила саме ті умови кредитування, які позивач додав до позовної заяви. Відповідач ставить під сумнів факт укладення нею кредитного договору № 06.08.2024-100002918 від 06.08.2024 на умовах, зазначених позивачем. За таких обставин саме на позивача покладено обов`язок довести факт належного укладення електронного договору саме відповідачем. Також позивачем не доведено факту зарахування кредитних коштів, оскільки лист про зарахування який додає позивач, не є випискою та не є банківською випискою з рахунку відповідача. Щодо одностороннього та неперевіреного розрахунку заборгованості Позивач заявив до стягнення 10 720 грн., з яких: 4 000 грн - основний борг; 4 200 грн - проценти; 560 грн. - комісія; 1 960 грн. - неустойка. Розрахунок заборгованості складений самим позивачем станом на 02.03.2026 та є одностороннім документом. Він не є первинним бухгалтерським документом і не може самостійно підтверджувати ні факт отримання відповідачем коштів, ні правильність усіх складових боргу. Окрім того відповідач не визнає і додаткові нарахування такі як неустойка, комісія, витрати на правову допомогу, тощо.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року клопотання про витребування доказів задоволено.

18.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому простять позов задовольнити з наступних підстав. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Зазначений договір укладено в електронній формі, а тому є чинним. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смсповідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Слід зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». З матеріалів справи слідує, що спірний кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, зокрема, з боку відповідача договір підписано одноразовим ідентифікатором. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Враховуючи викладене, підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР». Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61- 7203св20). Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Отже, одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки. Такі доводи відповідача не можуть бути визнані судом послідовними та добросовісними, а відтак підлягають оцінці з урахуванням доктрини естопелю та мають бути відхилені як такі, що ґрунтуються на зловживанні процесуальними правами та не підлягають судовому захисту. Щодо процентів за кредитним договором представник відповідача зазначає, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Щодо розрахунку заборгованості Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Виходячи в з вищевикладеного представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

24.06.2026 року від представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леписієнко І.О. надійшло заперечення на відповідь на відзив в яких вона посилається на ті ж доводи що й у відзиві.

25.06.2026 року від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

25.06.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

29.06.2026 року від представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леписієнко І.О. надійшло заперечення на клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи та витребування доказів.

06.08.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бабича В.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

06.08.2026 та 10.08.2026 року на виконання вимог ухвали надійшли витребувані докази від АТ «Універсал Банк».

11.08.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бабича В.В. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначають, що у витребуваних судом документах, які надійшли від АТ «Універсал Банк» сторона відповідача не вбачає, що зараховані кошти на рахунок відповідачки є зарахуванням саме за кредитом № 06.08.2024-100002918.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.

До початку розгляду справи будь-яких заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, з урахуванням позицій сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі – Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі – Позичальник/Відповідач) 06.08.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 06.08.2024-100002918 (Надалі – Договір).

Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 06.08.2024 року, заявки від 06.08.2024 року та відповіді позичальника про підтвердження кредитного договору від 06.08.2024 року, які підписані сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору.

Зазначений договір підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора.

Щодо факту укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0681434543 від 20.01.2020 року суд зазначає наступне.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 ЗаконуУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

Згідно з положеннями Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію» Різниця між Одноразовим ідентифікатором та Електронним Цифровим Підписом полягає лише в способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. Але юридично вони мають однакову силу.

Кваліфікований електронний підпис (далі – «КЕП») відрізняється від інших підписів тим (крім технічної частини), що він генерується, перевіряється і контролюється спеціально сертифікованими (державою) установами.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі – «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Підпис з використанням одноразового ідентифікатора не можливо перевірити через спеціальні сервіси, однак, дійсність укладення договорів з використанням таких підписів вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України, а саме:

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку:

«Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до п.7.5 Договору сторони погодили, що підписання Товариством Договору, додаткових угод та додатків до договору, повідомлень, вимог та інших документів відбувається шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який відповідно до ч.1. ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», використовується з метою підписання Договору. Сторони дійшли згоди, що договір, додаткові угоди та додатки до договору, повідомлення, вимоги та інші документи підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, мають таку ж юридичну силу і породжують для сторін аналогічні права та обов`язки, що підписані власноручно.

Товариство передає Одноразовий ідентифікатор Позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Позичальника), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Позичальником під час заповнення Заявки-Анкети.

У Заявці-Анкеті ОСОБА_1 на отримання кредиту від 06.08.2024 року вказано номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідач не заперечував, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, тощо.

Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії)

Відповідно до умов Договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Згідно з п.4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XXXXXX-5637.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 4 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 06.08.2024, на строк, вказаний в заявці, строком на 105 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 580 грн. від 27.08.2024 року.

Щодо видачі коштів за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № № 06.08.2024-100002918 від 06.08.2024 року суд зазнає наступне.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника, вказаний у Заявці-Анкеті на отримання кредиту.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 закону України “Про платіжні послуги” еквайрингова установа (далі - еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги; Частиною 4 статті 31 закону України “Про платіжні послуги” визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення). Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами Позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України “Про платіжні послуги”. Отже, Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

З отриманих судом витребуваних доказів від АТ «Універсал Банк» від 05.08.2026 року № Е/9597-В вбачається, що на картковий рахунок, який належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було зараховано кошти в сумі 4 000 грн, дата операції 06.08.2024 року.

Тобто, ТОВ «Споживчий Центр» за кредитним договором свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит.

Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів не заслуговують на увагу, адже вбачається, що відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Також відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування, однак зазначених доказів відповідачем надано не було.

Однак у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову - 17.03.2026 року склала 10 720 грн., що складається з: Тіла кредиту - 4000 грн., Процентів - 4200 грн., Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 560 грн., Неустойки – 1 960 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

На день розгляду справи в суді зобов`язання відповідачем досі не виконане, заборгованість не сплачена.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст. 625 ЦК України).

Щодо комісії суд зазначає наступне.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про наступне. Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день розгляду справи, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Щодо неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. В той же час зазначаємо, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 06.08.2024-100002918, яка станом на дату подання позову - 17.03.2026 року склала 10 720 грн., що складається з: Тіла кредиту - 4000 грн., Процентів - 4200 грн., Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 560 грн., Неустойки – 1 960 грн.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду належним та допустимих доказів на спростування вимог позивача.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, належним чином не виконав, а також оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, з точки зору їх достатності, допустимості і взаємозв`язку, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та процентах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи включає в тому числі витрати на професійну правничу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 к.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 06.08.2024-100002918 від 06.08.2024 року, яка станом на дату подання позову - 17.03.2026 року склала 10 720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн., що складається з: тіла кредиту в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн., процентів – 4 200 (чотири тисячі двісті) грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 560 грн. та неустойки – 1 960 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 к.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 29 вересня 2026 року.

СУДДЯ: