Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №127/31771/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31771/26

Провадження № 3/127/6073/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали справ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності: справа № 127/31771/26, провадження № 3/127/6073/26 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; справа № 127/31773/26, провадження № 3/127/6074/26 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП; справа № 127/31774/26, провадження № 3/127/6075/26 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 987133 встановлено, що 21.08.2026 близько 19 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та хапанні за руки, чим спричинив потерпілій шкоду фізичному та психічному здоров`ю. Своїми діями, як зазначено у протоколі, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 987131 встановлено, що 21.08.2026 близько 19 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив йому шкоду психічному здоров`ю. Своїми діями, як зазначено у протоколі, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 987132 встановлено, що 21.08.2026 близько 19 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим спричинив йому шкоду психічному здоров`ю. Своїми діями, як зазначено у протоколі, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 21.08.2026 між ним та дружиною виникла сімейна сварка. Зазначив, що жодного домашнього насильства стосовно дружини та дітей не вчиняв. Конфлікт виник через те, що дружина повідомила про намір піти з дому та почала збирати речі, а він заперечував проти цього з огляду на те, що у них двоє малолітніх дітей. Під час сварки намагався її зупинити. Щодо дітей жодних дій фізичного чи психологічного характеру не вчиняв. Зазначив, що на даний час вони з дружиною примирилися та з`ясували між собою всі непорозуміння.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 21.08.2026 між нею та чоловіком виникла звичайна побутова сварка на ґрунті особистих сімейних відносин. Під час конфлікту вона повідомила чоловіку, що має намір піти від нього, та почала збирати речі. ОСОБА_1 заперечував проти того, щоб вона залишала квартиру, та утримував її, коли вона намагалася піти. Будь-яких ударів ОСОБА_1 їй не наносив, тілесних ушкоджень не заподіював. Потерпіла зазначила, що конфлікт відбувався в присутності їхніх двох дітей та матері ОСОБА_1 .

Щодо дітей ОСОБА_2 пояснила, що безпосередньо стосовно них ОСОБА_1 жодного фізичного чи психологічного насильства не вчиняв, на дітей не кричав та будь-яких протиправних дій щодо них не здійснював. Діти лише перебували в помешканні під час сварки між батьками.

Після конфлікту ОСОБА_2 залишила квартиру та на декілька днів поїхала до своїх батьків, а діти залишилися з батьком та бабусею. 25.08.2026 вона повернулася за місцем проживання, однак мати ОСОБА_1 не дозволила їй зайти до квартири, у зв`язку з чим вона викликала працівників поліції. Потерпіла пояснила, що саме ця обставина стала причиною її звернення до поліції. Також повідомила, що на даний час вони з чоловіком примирилися та ситуацію між собою врегулювали.

Дослідивши матеріали справ, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої та оцінивши докази у їх сукупності, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП стосуються однієї особи, однієї події, яка відбулася 21.08.2026, та одночасно розглядаються одним суддею, вони підлягають об`єднанню в одне провадження.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Адміністративним правопорушенням (проступком), як визначено ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП України і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні у справі «Карелін проти Російської Федерації», суддя дійшов висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

До вказаних вище протоколів про адміністративні правопорушення на підтвердження викладених у них обставин долучено рапорт працівника поліції, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, письмові пояснення, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копії свідоцтв про народження дітей та інші матеріали справи.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

На законодавчому рівні встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, що передбачено ст. 173-2 КУпАП.

Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно зі ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Норма цієї статті є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Водночас важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Для домашнього насильства можуть бути характерними: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

В той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд враховує, що безпосередньо в судовому засіданні як ОСОБА_1 , так і потерпіла ОСОБА_2 пояснили, що між ними 21.08.2026 мав місце саме сімейний побутовий конфлікт, пов`язаний з наміром потерпілої залишити спільне місце проживання.

Також потерпіла у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не заподіював, а під час конфлікту утримував її, коли вона намагалася залишити квартиру.

Водночас будь-яких доказів, які б підтверджували, що внаслідок зазначених дій ОСОБА_2 була завдана шкода фізичному здоров`ю, матеріали справи не містять.

Так само належними та допустимими доказами не встановлено завдання потерпілій шкоди психічному здоров`ю. ОСОБА_2 у судовому засіданні не повідомляла про виникнення внаслідок події страху за свою безпеку, тривожності, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, порушення сну, необхідності звернення за психологічною або медичною допомогою чи про інші наслідки, які б свідчили про реальне заподіяння шкоди її психічному здоров`ю.

Навпаки, пояснення потерпілої щодо обставин виникнення конфлікту, її подальшого від`їзду до батьків, повернення через декілька днів та виклику працівників поліції у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_1 не допустила її до квартири, у сукупності з поясненнями ОСОБА_1 свідчать про виникнення між подружжям ситуативного побутового конфлікту на ґрунті особистих сімейних відносин.

Щодо протоколів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суд враховує, що ні у протоколах, ні іншими матеріалами справи не встановлено, які саме конкретні дії психологічного характеру ОСОБА_1 вчинив безпосередньо стосовно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні прямо зазначила, що ОСОБА_1 на дітей не кричав, не ображав їх, не погрожував їм, фізичної сили щодо них не застосовував та інших дій насильницького характеру безпосередньо стосовно дітей не вчиняв. Діти лише були присутні під час конфлікту між їхніми батьками.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 цього Кодексу, було вчинено в присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілою незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду. Водночас сам по собі факт присутності дитини під час домашнього насильства, вчиненого щодо іншої особи, не свідчить про вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, безпосередньо стосовно неї.

Таким чином, сам факт перебування малолітніх дітей у помешканні під час сімейної сварки між батьками за відсутності будь-яких конкретних насильницьких дій, спрямованих щодо них, не підтверджує наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Тлумачення змісту статті 173-2 КУпАП вказує, що до адміністративної відповідальності можна притягнути лише за умисно вчинене правопорушення.

Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є вчинення не будь-яких діянь зазначеного характеру, а лише тих, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого - звернення за психологічною допомогою, наявність скарг психосоматичного характеру, страхи, необумовлена тривожність, відчуття безпорадності, залякування, погрози виконання певних дій потерпілою під тиском кривдника, надмірне збудження, безсоння тощо.

Отже, необхідні докази, що містять наочні ознаки існування факту завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Наявність сварки та непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій щодо подальших сімейних відносин, залишення потерпілою спільного місця проживання та перебування з ними двох малолітніх дітей.

При цьому під час судового розгляду обоє повідомили, що на даний час примирилися та виниклий між ними конфлікт врегулювали.

Наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення фізичної та психологічної шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , а також психологічної шкоди здоров`ю малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , хоча й відображена у протоколах про адміністративні правопорушення, втім, її зміст належним чином не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак такі висновки ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить положенням ст. 62 Конституції України.

Суд вважає, що сам факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції без належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та передбачені законом наслідки такого насильства, не є достатнім підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення.

Фабули адміністративних правопорушень, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, у сукупності з іншими матеріалами справи та поясненнями учасників, наданими безпосередньо суду, не підтверджують наявності усіх обов`язкових ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, враховуючи обставини справи, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини події, описані у протоколах про адміністративні правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 1, 7, 9, 36, 173-2, 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справу № 127/31771/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (провадження № 3/127/6073/26), об`єднати в одне провадження зі справою № 127/31773/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (провадження № 3/127/6074/26), та справою № 127/31774/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (провадження № 3/127/6075/26).

Об`єднаній справі присвоїти єдиний унікальний номер № 127/31771/26 (провадження № 3/127/6073/26).

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. В. Горбатюк