Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №146/963/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Колісник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про захист честі, гідності та ділової репутації

представник позивача: адвокат Хлєбникова Н.Г.

представник відповідача: адвокат Ревут С.М.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

16 червня 2026 року до Томашпільського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка звернулася до суду з позовом на підставі ст. 275 ЦК України та просить зобов`язати ОСОБА_2 видалити із соціальної мережі Facebook відеозапис, опублікований 01 червня 2026 року о 20 год. 24 хв. на особистій сторінці « ОСОБА_3 » та поширений у спільноті «ПІДСЛУХАНО ТОМАШПІЛЬ» та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану у зв`язку порушенням честі, гідності та ділової репутації у розмірі 50000 гривень та стягнути судові витрати.

Даний позов обґрунтовано наступним.

01.06.2026 року о 20 год. 24 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook опублікувала відеозапис тривалістю 14 хвилин 15 секунд.

Зазначений відеозапис був розміщений у відкритому доступі на особистій сторінці відповідача під назвою « ОСОБА_3 » та на сторінці спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відеозапис доступний для перегляду необмеженому колу користувачів мережі Інтернет, авторизованих у соціальній мережі Facebook.

У відеозаписі відповідач поширила висловлювання відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вважає, що поширені відповідачем висловлювання мають відверто образливий, принизливий та зневажливий характер і спрямовані на негативну оцінку її особистості, моральних та професійних якостей. На думку позивача, вказані висловлювання принижують її честь, гідність та ділову репутацію, формують у невизначеного кола осіб негативне ставлення до неї та порушують її особисті немайнові права.

У зв`язку з викладеним, позивач звертається до суду за захистом особистих немайнових прав, а саме честі, гідності та ділової репутації, порушених внаслідок поширення відповідачем спірних висловлювань, що підтверджується наведеними нижче обставинами та доказами.

Поширення ОСОБА_2 спірного відеозапису спричинило ОСОБА_1 значні моральні страждання, душевні переживання та почуття приниження. Особливо болісним для позивача стало те, що образливі висловлювання були поширені у відкритому доступі серед невизначеного кола осіб, значна частина яких є мешканцями громади, у якій позивач проживає та здійснює свою професійну діяльність.

Після перегляду відеозапису, позивач зазнала значного емоційного потрясіння, постійного психологічного напруження, відчуття тривоги та пригніченості, що негативно вплинуло на її емоційний стан та самопочуття.

Внаслідок перенесених переживань у ОСОБА_1 суттєво погіршився стан здоров`я: з`явилися сильний головний біль, прискорене серцебиття, загальна слабкість, підвищився артеріальний тиск, що змусило її звернутися за медичною допомогою.

З урахуванням характеру поширених висловлювань, впливу на її психологічний та фізичний стан, а також необхідності звернення за медичною допомогою, позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Вказана сума є справедливою, співмірною та достатньою для компенсації заподіяної їй моральної шкоди.

Окрім компенсації моральної шкоди, позивач вважає за необхідне зобов`язати відповідача видалити спірний відеозапис із соціальної мережі Facebook.

Подальше перебування відеозапису у відкритому доступі створює ризик його подальшого перегляду, поширення та відтворення іншими особами, що призводить до продовження моральних страждань позивача.

03 липня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано наступним.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 червня 2026 року у справі № 146/1597/26 позовні вимоги ОСОБА_2 до Томашпільського відділу ДРАЦС про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Судом констатовано, що відмова установи ДРАЦС, очолюваної позивачем у виправленні помилки у прізвищі відповідача була незаконною.

Публікація емоційного запису відповідачем була емоційною реакцією на реальне підтверджене судом свавілля та некомпетентність службової особи.

Всі спірні фрази у відеозаписі є суб`єктивною емоційною оцінкою якостей чиновника у конкретній конфліктній ситуації.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження завдання їй моральних та фізичних страждань на суму 50000 грн.

07 липня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якої просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідь на відзив мотивована наступним.

Позивач у позові не посилається на те, що спірні висловлювання є “наклепом” або “неправдивою інформацією” та не заявляє вимог про спростування недостовірної інформації в порядку статті 277 ЦК України.

Предметом даного спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивача, а також відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок поширення відповідачем висловлювань саме образливого, принизливого та зневажливого характеру.

Позивач не просить визнати поширену інформацію недостовірною та не просить її спростувати. Позивач просить відшкодувати моральну шкоду, оскільки суб`єктивна думка відповідача висловлена в брутальній, принизливій та непристойній формі, що принижує гідність, честь та ділову репутацію.

Спірні висловлювання порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому є підставою для відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішення суду по справі №146/1597/25 не має значення для вирішення справи №146/963/26.

Відповідач у наданому до суду відзиві стверджує “Суд офіційно констатував, що відмова установи ДРАЦС, очолюваної Позивачем ( ОСОБА_1 ), у виправленні помилки в прізвищі відповідача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » була незаконною”. Проте, ознайомившись з повним текстом рішення на яке посилається відповідач, дане твердження не знаходить свого підтвердження.

Сама по собі обставина, що позивач є посадовою особою, не виключає його права на судовий захист від образливих висловлювань.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 19 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання у справі призначено на 16 липня 2026 року.

03 липня 2026 року відповідачем подано до суду відзив.

07 липня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 10 вересня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 22 вересня 2026 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Хлєбникова Н.Г. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила, що 01.06.2026 ОСОБА_2 було опубліковано відеозапис в мережі «Facebook». Зазначений відеозапис був розміщений у відкритому доступі на особистій сторінці позивача та у спільноті «ПІДСЛУХАНО ТОМАШПІЛЬ» Цей відеозапис стосується позивача. Позивач є керівником місцевого ДРАЦСу. Позивач вважає, що висловлювання відповідача мають образливий та принизливий характер, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Даний відеозапис станом на час судового засідання присутній. Дана публікація завдала позивачу переживань та викликала почуття приниження. Після перегляду відеозапису у позивача суттєво погіршився стан здоров`я, з`явився сильний головний біль , прискорене серцебиття, підвищився тиск. Реалізація свободи слова не повинна порушувати права інших осіб. Відповідач вийшла за межі допустимої форми висловлювання власної думки, використавши до позивача висловлювання образливого та принизливого характеру. Моральну шкоду позивачка оцінює в 50000 грн.

Також представник позивача вказала, що докази понесення судових витрат на правову допомогу буде подано протягом п`яти днів з дні винесення судом рішення.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Ревут С.М. в судовому засіданні позов не визнала, та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Публікація емоційного відеозапису відповідача була реакцією на реальне підтвердження судом некомпетентності посадової особи. ОСОБА_2 діяла в стані стресу та відстоювала сама своє право на ім`я. Всі спірні фрази є чистою емоційною оцінкою відповідача. Це є оціночне судження. Відповідачка лише відобразила чутки. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання моральних страждань на суму 50000 гривень і що страждання отримані саме внаслідок дій відповідачки. Вважає, що позов є помстою позивача за рішення про виправлення помилки.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши представників сторін, оцінивши належність і достовірність доказів по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 01 червня 2026 року о 20:24 год. ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» на особистій сторінці « ОСОБА_3 » та в спільноті «ПІДСЛУХАНО ТОМАШПІЛЬ» у відкритому доступі опубліковано відеозапис відносно ОСОБА_1 .

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Як видно із акта огляду відкритих Інтернет джерел та із копії відеозапису доданого до матеріалів справи, вказаний відеозапис містить негативні характеристики позивача, надана оцінка та критика дій позивача висловлена із застосування образ на адресу позивача, зокрема: «людина неадекватна», «дебіловата», «ненормальна», «нелюдь» та ін. Присутні ненормативні висловлювання. Присутні висловлювання щодо дій позивача, які підпадають під ознаки кримінально караних діянь, зокрема: «змущує таким чином платити на лапу», «це методика така, викручувати людям руки, щоб платили».

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.06.2026 у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 діагностовано неускладнений гіпертонічний криз 02.06.2026, гіпертонічна хвороба 2 ступеня, нестабільна стенокардія.

Згідно копії рішення Томашпільського районного суду від 18 червня 2026 року у справі № 146/1597/25, позов ОСОБА_2 до Томашпільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення неправильності в актовому записі та внесення змін до актового запису задоволено повністю. Встановлено факт неправильності запису в актовому записі про зміну прізвища № 19 від 31 серпня 2000 року, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції у Вінницькій області, на підставі якого видано свідоцтво серії НОМЕР_1 , в частині запису прізвища « ОСОБА_4 » замість вірного « ОСОБА_5 ». Зобов`язано Томашпільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про зміну прізвища № 19 від 31 серпня 2000 року, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції у Вінницькій області, на підставі якого видано свідоцтво серії НОМЕР_1 , а саме змінити прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Висновку про встановлення незаконності в будь-чиїх діях рішення не містить.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У постанові від 18.06.2020 р. у справі № 522/18103/14-ц Верховним Судом було зазначено:«під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло».

При цьому під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у т.ч. підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської,професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 року у справі № 756/10624/21 виклав висновок про те, що особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Також Верховний Суд зазначив, що тлумачення частини 2 статті 278 Цивільного кодексу України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення інформації з мережі Інтернет є належним способом захисту.

Відповідач у поширеному відеозаписі застосував щодо позивача слова об`єктивно образливого змісту, які не можна віднести до тих, що вживаються в допустимій для спілкування у суспільстві мові.

За таких обставин, вимога про зобов`язання відповідача видалити із соціальної мережі Facebook відеозапис, що містить образливі вирази в адресу позивача є належним способом захисту.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19, висловлювання щодо дій, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення таких слів до оціночних суджень чи критичних зауважень.

Зважаючи на те, що у спірному відеозаписі наявні подібні висловлювання, вказане є самостійним свідченням про порушення особистих немайнових прав позивача.

Оскільки поширений відповідачем відеозапис містить образливі вирази щодо позивача, що принижує честь, гідність і ділову репутацію особи, на користь останньої підлягає відшкодуванню моральна шкода.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 728/1144/19 (провадження № 61-10669св20).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово,якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує правову позицію Пленуму Верховного Суду України ( постанова від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судам роз`яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Позивач вказала, що неправомірними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях, погіршенні стану здоров`я, яких вона зазнала у зв`язку з поширенням щодо неї спірного відеозапису, а тому вважає, що їй завдано моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Згідно з п.9 Постанови ВСУ №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

За такого, суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин сторін загальної норми цивільного законодавства України щодо підстав для відшкодування моральної шкоди, що найбільш відповідатиме вимогам розумності та справедливості, основним засадам соціальної та правової держави України, як закріплено в ст. 3 Конституції України що саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як видно із наданої виписки із медичної картки, на наступний день після публікації відео у позивача діагностовано неускладнений гіпертонічний криз.

Вказане свідчить що публікація відеозапису заподіяла позивачу моральні страждання, що негативно вплинули на її фізичний стан.

При цьому, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що моральна шкода заподіяна позивачу має місце, але її розмір повинен бути істотно зменшений, виходячи із принципів виваженості, розумності та справедливості, тому враховуючи глибину понесених позивачем моральних страждань, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 8000 гривень.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, зважаючи на часткове підтвердження позивачем позовних вимог, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2129,92 грн.

Враховуючи, що позов було частково задоволено, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2129,92 грн. сплаченого судового збору.

Водночас, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки представник позивача до закінчення судових дебатів повідомив суд, про намір у 5-денний строк після ухвалення рішення суду подати заяву щодо розподілу судових витрат у справі, зокрема витрат на правничу допомогу, питання розміру витрат на правову допомогу пов`язану з розглядом справи при винесенні рішення розгляду не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.. 2-5, 10, 12-13, 76-77, 81, 83, 89, 163, 263, 265, 280, 293 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 201, 297, 299 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) видалити із соціальної мережі Facebook відеозапис, опублікований 01 червня 2026 року о 20 год. 24 хв. на особистій сторінці « ОСОБА_3 » та поширений у спільноті «ПІДСЛУХАНО ТОМАШПІЛЬ».

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду, завдану у зв`язку порушенням честі, гідності та ділової репутації у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 21 січня 2008 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено: 28 вересня 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук